Поняття, причини та попередження організованої корисливо-насильницької злочинності

Содержание:Вступ 3 Розділ І 5 Поняття організованої корисливо-насильницької злочинності 5 Розділ ІІ 20 Причини організованої корисливо-насильницької злочинності 20 Розділ ІІІ 25 Попередження організованої корисливо-насильницької злочинності 25 Висновок 28 Список використаних джерел 29

Вступление:Актуальність теми дослідження. Організованої злочинності не уникла жодна з країн постсоціалістичного табору, в тому числі й Україна. Негативним наслідком трансформації суспільно-політичного устрою в Україні стала соціально-економічна криза, що призвела до різкого зростання тінізації економіки, криміналізації всіх життєво важливих сфер держави та суспільства, що, в свою чергу, стимулювало бурхливий розвиток організованої злочинності й корупції. Формування інтересів нових політико-економічних груп відбувається на підставі деформованих механізмів перерозподілу доходів і власності (насамперед, державної) на свою користь, а не на збільшення суспільного продукту як результату підвищення підприємницької активності. Причиною такого стану речей є можливість швидкого збагачення за рахунок можливості використання потужних ресурсів країни на свою користь шляхом переведення їх роботи в "тінь". Саме гіпертрофована тіньова економіка спричинила поширення організованої злочинності й корупції, породила тіньову політику. Тіньовий сектор економіки є живильним джерелом організованої злочинності, без якого вона фактично існувати не може, і навпаки. Така взаємопов'язаність, взаємозалежність тіньового сектору економіки та організованої злочинності разом з корупцією зі значним впливом на політику держави кримінально-олігархічних груп нині є найважливішою специфічною рисою України. Постійне зростання протягом останніх років кількості виявлених організованих злочинних груп і вчинених ними злочинів навіть на фоні зменшення загальної злочинності не дає підстав для оптимістичної оцінки перспектив поліпшення криміногенної ситуації. Розв'язання зазначених проблем потребує спеціального дослідження практики та теоретичного обґрунтування цілісної концепції протидії організованій злочинності спеціалізованими підрозділами органів внутрішніх справ. Тому, метою даного дослідження є визначення поняття організованої корисливо-насильницької злочинністю та шляхи підвищення ефективності боротьби з нею. Виходячи з поставленої мети, в даному дослідженні поставлені наступні завдання: 1) дослідити загальну характеристику організованої корисливо-насильницької злочинності; 2) визначити основні причини організованої корисливо-насильницької злочинності; 3) проаналізувати питання попередження організованої корисливо-насильницької злочинності. При написанні даної роботи було використано такі методи дослідження: спеціально-юридичний, порівняльно-правовий, історико-порівняльний. Об’єктом дослідження є організована корисливо-насильницька злочинність, соціальне явище. Предметом дослідження є чинне законодавство, монографічні та публіцистичні дослідження з питань центрального інституту цивільного права – інституту договору. Дана робота має відповідну структуру: вступ, розділ 1, в якому досліджується поняття організованої корисливо-насильницької злочинності; розділ 2, в якому висвітлюється причини організованої корисливо-насильницької злочинності; розділ 3, в якому розглядається можливість попередження організованої корисливо-насильницької злочинності, висновки та перелік використаних джерел та літератури.

Выводы:Гіпертрофована тіньова економіка спричинила виникнення й поширення організованої злочинності та корупції, породила тіньову політику. Тіньовий сектор економіки є живильним середовищем організованої злочинності, без якого вона фактично існувати не може і, навпаки, як і тіньовий сектор без неї. Така взаємопов'язаність, взаємозалежність тіньового сектора економіки та організованої злочинності разом з корупцією практично на всіх рівнях влади зі значним впливом на політику держави кримінально-олігархічних груп нині є однією з найважливіших специфічних рис України. Однією з характерних рис сучасної злочинності є тенденція до розвитку її організованих форм, утворення інтернаціональних кримінальних угруповань. Аналіз показує, що організація злочинних угруповань, діяльність яких виходить за межі України, має транснаціональний характер і здійснюється за такими основними напрямами: легалізація грошових коштів, організована злочинність у сфері економіки, насамперед, у кредитно-фінансовій та банківській системах; зовнішньоекономічній діяльності; нелегальна міграція; торгівля людьми та незаконний секс-бізнес; викрадення автотранспорту; незаконний обіг наркотиків; незаконна торгівля зброєю і радіоактивними матеріалами. Організована транснаціональна злочинність — це структурована система злочинних формувань, які характеризуються міжрегіональною, у ряді випадків - міжнародною злочинною діяльністю, спрямованою на заняття злочинним бізнесом (наркобізнес, секс-бізнес, нелегальна міграція, торгівля людьми, кіднепінг і т. ін.), що здійснюється шляхом застосування насильства або без такого, для отримання прибутків та надприбутків, використовуючи в своїх інтересах як державні структури, так й інститути громадянського суспільства.

Литература:1. Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. 2. Кримінальний Кодекс України: прийнятий сьомою сесією Верховної Ради України 5 квітня 2001 р.// Офіційний вісник України. – 2001. № 21. 3. Закон України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю від 30 червня 1993р.»// Відомості Верховної Ради України, – 1993. – № 35. 4. Стрельцов Е.Л. Уголовное право Украины: Общая и особенная части.- Х.: Одессей, 2002. – 672 с. 5. Бородулин А.И. Убийства по найму. – М., 1997. 6. Карпец И. И. Преступность: иллюзии и реальность. – М., 1992. 7. Бояров В.И. Убийства, совершенные в процессе противостояния организованных преступных группировок. – Харьков, 1998. 8. Гаевский Й., Слилов В. США – тайная война против инакомыслящих. – М., 1978. 9. Геллер Г. Мафия. – М., 1983. 10. Геснер Г., Херцог У. За фасадом права/ методы новой тайной полиции. М., 1990. 11. Гуров А.И. Предупреждение организованной преступности // Пути совершенствования мер по предупреждению преступлений. М. -1988. 12. Гуров А.И. Мафия: миф или реальность // Хозяйство и право. – 1985. – № 5. 13. Гуров А.И. Криминальный профессионализм // Человек и закон. 1990. – № 9. 14. Джеймс О. Финценар. Нам би вашу мафію // Комсомольська правда. – 1990. – 25 вересня. 15. Литвак О. Злочинність, її причини та профілактика. – К., 1997. 16. Лунеев В.В. Преступность ХХ века: мировой криминологический анализ. – М., 1997.