Активізація розумової діяльності на заняттях з психології

Содержание:Вступ 1. Поняття пізнавальної активності особистості 2. Основи активізації пізнавальної діяльності особистості 3. Способи стимулювання розумової активності особистості на заняттях з психології Висновки Список літератури

Вступление:У сучасному суспільстві зростають вимоги до громадянина нашої держави, який повинний бути свідомим, творчим, допитливим, мати нестандартне мислення та жагу до життя. Тож основним завданням системи освіти сьогодення є виховання такого громадянина, формування у нього творчих особистісних та позитивних характерологічних рис, які допоможуть йому адаптуватися до швидкоплинних змін суспільства. Формування та розвиток пізнавальної активності учнів – це складний та багатогранний процес, який полягає у необхідності пробудити в учня бажання вчитися, нестримний інтерес до науки та життя, допомогти йому (учневі) визначитися з основними цінностями, сприяти прийняттю відповідних рішень та самостійних дій. До розумової діяльності особистості відносять пам’ять, увагу, мислення, мовлення, уяву, сприймання, відчуття. Всі вони взаємопов’язані та є передумовою для повноцінного розвитку особистості, її світовідчуття. Проблема розвитку розумової активності є надзвичайно актуальною. Адже, пізнання – це процес сприймання та відображення всього оточуючого світу. Пізнання, пізнавальна потреба характеризує людину як індивіда, вона притаманна їй з самого народження. Від того, чи правильно дитина сприймає світ, оточуючі предмети, як вона мислить, залежить вся її подальша доля. Тому важливим завданням педагога та психолога є розвивати бажання до пізнання у дітей, розвивати їх сприйняття, мислення, увагу, уяву, пам’ять. Адже, навчивши дитину володіти своїми пізнавальними процесами, розвинути їх до досконалості, педагог з упевненістю може сказати, що виховав Людину.

Выводы:Новизна в поглядах на проблему активізації розумової діяльності учнів визначається державними соціальними змінами, які загострюють потребу суспільства в активній особистості. Формування особистості, її якісні зміни проходять в діяльності, зокрема в пізнавальній, в основі якої є співробітництво учнів в головному для них виді діяльності — навчанні. Розумова та пізнавальна діяльність особистості є тотожними у контексті того, що активізація розумової діяльності включає в себе залучення всіх пізнавальних процесів особистості (пам’яті, сприйняття, відчуття, уваги, уяви, мислення). З’ясувавши особливості рівнів активності, акцентуємо увагу, що стратегічним завданням вчителя є підвищення рівня пізнавальної активності учнів на можливо високий рівень – від репродукції до творчості. Психологічне заняття також сприяє активізації розумової діяльності. Адже, маючи на меті корекційну дію, воно залучає не тільки ту пізнавальну сферу, якої стосується, а й інші, що є взаємопов’язаними з нею. Психологічне заняття завжди має на меті особистісний та колективний розвиток учнів, тому залучає в своєму перебігу всі пізнавальні та творчі ресурси особистості. Тренінг як особлива форма психологічного заняття також потребує залучення всіх сил особистості для участі в ньому та для осмислення результатів. Як бачимо, активізація розумової діяльності учнів на психологічних заняттях відбувається також ефективно та вдало за рахунок не звичності форм проведення та можливості вільного вибору дії учасників.

Литература:1. Агарков В.И. Формирование познавательных интересов средствами игровых праздников в период летнего оздоровительного отдыха: Автореф. дисс. на соиск. учен. степ. канд. пед. наук /Национальный институт образования. – Минск, 1993. – 18 с. 2. Ананьев Б. Г. Психология чувственного познания. — М., 1990. 3. Бегиева Т.В. Обобщенные наглядне ориентиры в управлении познавательной деятельности: автореф. на стиск. Учен. степ. канд.. пед. наук / Ростовський н/Дону государственный педагогический институт. – Ростов н/Дону, 1992. 4. Зінченко П. І., Репкіна Г. В. Пам'ять і її розвиток. — К., 1995. 5. Корсакова О.К. Дидактичні умови формування пізнавальних інтересів підлітків. – Х., 1994. – С.15 – 20. 6. Крайг Г. Психология развития. – СПб.: Изд. «Питер», 2001. 7. Максименко С.Д. Загальна психологія: Навчальний посібник. – вид. 2-е, перероблене та доповнене. – К.: «Центр навчальної літератури», 2004. 8. Немов Р.С. Психология: Учеб. для студ. высш. пед. учеб. заведений: В 3 кн.– 4-е изд. – М.: ВЛАДОС, 2001. 9. Психологический словарь / Под ред. В.П. Зинченко, В.Г. Мещерякова. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Педагогика – Пресс, 1999. – 440с. 10. Психологія / За ред. Ю.Л. Трофімова. – 2-ге вид., стереотип. – К.: Либідь, 2000. 11. Рачкова Л.В. Управління навчально-пізнавальною діяльністю школярів у процесі вирішення ними дидактичних ситуацій: Автореф. десерт. на здоб. ступ. канд. пед. наук / Харків. держ. педагог. інститут. – Х., 1996. – 23 с. 12. Скрипченко О. В. Психічний розвиток учнів. — К., 2004. 13. Степанов О.М., Фіцула М.М. Основи психології і педагогіки: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. пед. заклад. – К.: «Академія», 2003. 14. Тихомиров О.К. Психология мышления. — М., 1994.