Історія вивчення поведінки тварин.

Содержание: ВСТУП 3 1. Сутність етології – науки про вивчення поведінки тварин 4 2. Історія вивчення поведінки тварин 6 3. Вчені, які внесли значний внесок у розвиток етології 9 ВИСНОВКИ 11 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 13

Вступление: Дев’ятнадцяте століття - вік приголомшливих наукових відкриттів і небувалих, немислимих досі досягнень техніки. Людина пізнала свою могутність, свої невичерпні творчі сили, повірила у свою здатність усе зрозуміти, усе осягти, усьому навчитися, безмежно розвити свої вміння. Багато великих розумів увірували у всемогутність навчання й вправ при розвитку розумових і фізичних здібностей. Але дев’ятнадцяте століття - це й століття переможного затвердження еволюційного вчення. Пізнання великої єдності органічного світу, загального процесу розвитку всього живого, походження людини від тваринних предків - ці грандіозні досягнення науки спонукували вчених шукати еволюційні джерела у всіх сферах людської активності, упускаючи, однак, часом з виду, що поряд зі спільністю споріднення існують і корінні розходження між людиною й тваринами.

Выводы: Отже, проаналізувавши усе вищевикладене, можна зробити наступні висновки та узагальнення: Етологія – польова дисципліна зоології, що вивчає поведінку тварин. Термін введений в 1859 французьким зоологом І. Жоффруа Сент-Ілером. Тісно пов’язаний з зоологією, еволюційною теорією, фізіологією, генетикою, порівняльною психологією, зоопсихологією. Етологія - це наука, яка розглядає істиктивну (генетично запрограмовану) поведінку тварин. Етологія розглядає людину не як щось особливе, а як один з багатьох піддослідних видів. Спочатку етологія виникла як один з напрямків загальзоологічних досліджень, що систематизувала фактичний матеріал про поведінку тварин у природних умовах. Як наука етологія не могла скластися до тих пір, поки серед різних біологічних дисциплін не виникло необхідності виділити специфічний напрямок - аналіз "доцільних" поведінкових актів в окрему дисципліну. До початку ХХ століття достатній фактичний матеріал про поведінку тварин у природних умовах нагромадився в таких біологічних науках, як фізіологія вищої нервової діяльності, генетика, палеозоологія, екологія й ін. науках. Засновник етології, лауреат Нобелевської премії, Конрад Лоренц, називав етологію «морфологією поведінки тварини». Термін «етологія» узятий з грецької мови, слово «етос» – у грецькій мові означає вдача, характер, звичка, звичай. Термін став відомий в майже сучасному вигляді 1902 року в Англії завдяки роботам американського ентомолога Уїльяма Мортона Уїлера (William Morton Wheeler). До цього термін використовувався по-різному. У XVII ст. етологом називали актора того, що змальовує людські характери. У XVIII ст. етологія була рівнозначна етиці, в 1843 р. Дж. Мілль назвав етологією запропонований ним розділ психології, що вивчає людський характер. У сучасному вигляді термін вперше використаний біологом Ісідором Жоффруа Сент-Ілером в 1859 р. як наука про життя тварин у природному середовищі. Етологія остаточно сформувалася в 30-і роки XX століття на базі польової зоології і еволюційної теорії як наука про порівняльний опис поведінки особини. Становлення етології пов’язують головним чином з роботами Конрада Лоренца і Ніколаса Тінбергена, хоча вони самі спочатку не називали себе етологами. Потім цей термін став вживатися для того, щоб розрізняти фахівців з вивчення тварин в природних умовах від порівняльних психологів і біхевіористів у США, що працювали переважно аналітичними методами в лабораторіях. Сучасна етологія є міждисциплінарною і має в собі фізіологічну та еволюційну складові. Найбільш значний внесок у розвиток етології внесли учені: - Конрад Лоренц - Ніколас Тінберген - Беррес Фредерік Ськіннер - Уоллес Крег - Леонід Вікторович Крушинський - Річард Докинз - Віктор Дольник - Десмонд Моріс - Карл Фріш.

Литература: 1. Бутовськая М. Л., Файнберг Л. А. Етологія приматів (навчальний посібник). – М.: Видавництво МГУ, 1992. 2. Зоріна З. А., Полетаєва І. М. Основи етології і генетики поведінки. – М: МГУ, 1999. 3. Лоренц К. Человек находит друга. – М., 1977. 4. Фабри К.Э. Игры животных и игры детей. – Вопросы психологии. – 1982 - № 2. 5. Фабри К.Э. О закономерностях развития психики в онтогенезе животных. – В кн.: Принцип развития в психологии. – М., 1978. 6. Фабри К.Э. Основы зоопсихологии. – М., 1976. 7. Хайнд Р. Поведение животных. – М., 1975. 8. Эльконин Д.Б. Психология игры. – М ., 1978.