Лідерство в підлітковому віці

Содержание: Вступ 3 Розділ 1. Теоретико-методологічні основи лідерства 5 1.1. Поняття та особливості лідерства 5 1.2. Гендерний аспект лідерства в підлітковому віці 12 1.3. Особливості взаємовідносин в підлітковому колективі 14 Розділ 2. Дослідження лідерства в підлітковому віці 19 2.1. Методи дослідження 19 2.2. Результати дослідження 22 Висновки 28 Список використаних джерел 30

Вступление: Актуальність дослідження. Роль лідера дуже значна в малій групі, тому що він вирішує головні завдання, які поставлені перед групою у певній ситуації. На місці лідера не може бути будь-яка людина, а лише той, чия готовність діяти відповідає моменту. Специфіка лідерства полягає в тому, що роль лідера не тільки "дають", але він бере її сам. Іншими словами, - лідером може стати той, хто крім відповідного соціально-психологічного складу має достатню мотивацію лідерства, хоче виконувати цю роль у малій групі у певній ситуації. Прояви лідерства в підліткових групах - тобто домінування одних особистостей над іншими, прийняття ними організаторських і координуючих функцій на кожному віковому рівні мають свою специфіку і широко досліджувані в роботах Залужного О.С., Ельконіна Д.Б, Драгунової Г.М., Коломинського Я.Л., Краковського О.П., Фельдштейна Д.І., Боришевського М.Й., Гаврищак Л.І., Говорун Т.В. та ін. Об’єкт дослідження: лідерство у підлітків як спосіб поведінки і діяльності в соціальній групі. Предмет дослідження: самодетермінація як основа ефективності діяльності лідерів у підлітків. Мета дослідження: визначити зміст лідерства в підлітковому віці. Гіпотеза: прагнення до лідерства - є віковою особливістю дітей підліткового віку як форма прояву потреби в соціальному визнанні та особистісній персоналізації, а також спосіб творчої адаптації до нової соціальної ситуації розвитку. Завдання дослідження: - узагальнити попередні дослідження лідерства підлітків і на цій основі визначити зміст основних понять та обґрунтувати методику дослідження. - провести дослідження лідерства в підлітковому віці. В роботі враховано результати теоретичних та експериментальних досліджень проблем лідерства і керівництва (Ашина Г.К., Волкова І.П., Кричевського Р.Л., Дубовської О.М., Жеребової Н.С., Фролова В.А., Шахназарян Н.В., Паригіна Б.П., Карамушки Л.М. та ін.); здобутки експериментальних досліджень вікових особливостей підлітків та їх міжособистісних стосунків у дитячих колективах (Ельконіна Д.Б, Драгунової Г.М., Коломинського Я.Л., Краковського О.П.,Залужного О.С., Фельдштейна Д.І., Боришевського М.Й., Гаврищак Л.І., Говорун Т.В. та ін.), соціальної активності дітей (Абульханової-Славської К.О., Киричука О.В., Мальковської Т. Н., Панка В.Г., Ядова В.О. та ін.). Методологічні основи дослідження: основні положення суб’єктного підходу (К.О. Абульханова-Славська, А.В. Брушлінський, С.Л. Рубінштейн, В.О. Татенко); теорія діяльності (О.М. Леонтьєв), положення про саморегуляцію як фактор суб’єктного розвитку (О. Конопкін, Моросанова); положення теорії внутрішньої мотивації та самодетермінації (Е. Дісі, Р. Райян, В. Чирков). Методи та організація дослідження. Для вивчення лідерства у підлітків було сплановане та проведене експериментальне дослідження. Методом виміру експериментального ефекту став метод експертної оцінки, критерії якої задавалися самими експертами і базувалися на вимогах діяльності.

Выводы: В результаті проведеного дослідження можна зробити наступні висновки: 1. Лідерство, як соціально-психологічний процес, як феномен, що змінюється у часі, відбиває, в першу чергу, неформальну структуру міжособистісних відносин учнів, тісно пов’язаних із загальним поетапним розвитком учнівського колективу. 2. Згідно з трьохкомпонентною моделлю міжособистісної взаємодії учнів у навчальній групі можна виділити три напрямки впливу лідерів на інших членів групи: інтелектуальний, емоційний та праксичний. Кожний тип лідерства характеризується певним набором особистісних якостей лідерів, за якими спостерігається їх психологічна перевага. 3. В основі висування того чи іншого учня в позицію лідера навчальної групи лежить складний процес психологічного ціннісного обміну. Порівневе його розгортання обумовлює динаміку розвитку групи і лідерства. На початковому етапі формування групи психологічний обмін розгортається між двома будь-якими членами групи (діадний рівень), а, в кінцевому рахунку, – у середині множини діад, утворених партнерами по групі. В подальшому ціннісний обмін розгортається на груповому рівні, коли однією з сторін-учасниць обміну стає сама група, яка виступає як сукупний колективний суб’єкт. Кінцевим результатом обміну на будь-якій стадії його розгортання є приписування суб’єкту партнерами по групі певного статусу в залежності від його вкладу в життєдіяльність групи. 4. Динаміка неформального лідерства у навчальній групі припускає етапність проходження групою ряду складних соціально-психологічних стадій, які визначають змінність типу лідерства. При цьому „полем” розгортання лідерства в навчальній групі є провідний вид діяльності в процесі розвитку учнівського колективу. 5. Підвищення ролі лідерського потенціалу у навчальних групах можливе за умови спеціальної цілеспрямованої психолого-педагогічної роботи з керівним ядром групи, зміст якої передбачає соціально-психологічний тренінг для лідерів і інших членів навчальної групи, тренінг для лідерів, програму організації самовиховання лідерів, психолого-педагогічну роботу з інженерно-педагогічними працівниками та батьками учнів і базується на використанні методів та прийомів активного соціально-психологічного навчання (психотехнічні ігри, соціально-психологічні рольові тренінги). Її впровадження стимулювало активність лідерів, призвело до зростання групової згуртованості та стабілізації лідерства. Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми лідерства в навчальній групі. Зокрема, глибшого вивчення чекають питання щодо умов, засобів і форм спільної діяльності лідерів; розкриття основних механізмів активного впливу педагогічного колективу на особистість лідера; генезису прояву природних передумов формування організаторських здібностей лідерів різних типів.

Литература: 1. Асмолов А. Г. Психология личности. — М., 1996. 2. Басов М.Я. Избранные психологические произведения. – М.: Педагогика, 1975. – 432 с. 3. Бех І. Д. Особистісно зорієнтоване навчання: Наук.-метод. посіб. — К.: ІЗТН, 1998. 4. Бурлачук Л. Ф., Морозов С. М. Словарь-справочник по психологической диагностике. — СПб.: Питер, 2001. — 207 с. 5. Вилюнос В.К. Психологические механизмы мотивации человека. - М., 1990. 6. Виштеюнас Г.В. Формування колективу / Г.В.Виштеюнас // Практична психологія та соціальна робота.– 1999.– №4.– С.21-22._ 7. Вікова та педагогічна психологія: Навч. посіб. / О. В. Скрипченко, Л. В. Долинська, З. В. Огороднійчук та ін. — К.: Просвіта, 2003. — 416 с. 8. Занюк С.С. Психологія мотивації: Навч. Посібник. – К.: Либідь, 2002. – 304 с. 9. Коломинский Я.Л. Психология детского коллектива: Система личных взаимоотношений. – М., 1984. – 239 с. 10. Кон И.С. Психология юношеского возраста (Проблемы формирования личности). Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов. – М.: Просвещение, 1979. – 175 с. 11. Конопкин О.А. Общая способность к саморегуляции как фактор субъектного развития // Вопросы психологии. - 2004. – № 2. 12. Леонтьев А. А. Педагогическое общение. — 2-е изд., перераб. И доп. — М.; Нальчик, 1996. 13. Леонтьев А.Н. Деятельность, сознание, личность. – 2-е изд., стер. – М.: Смисл; Издательский центр “Академия”, 2005. – 352 с. 14. Леонтьев Д.А. Психология свободы: к постановке проблемы самодетерминации личности // Психол. журн. 2000. Т. 21(1) 15. Лисянська Т. М. Педагогічна психологія: Навч. посіб. — К., 2002. — 212 с. 16. Ломов Б.ф. Методологические и теоретические проблемы психологии. М., 1984. 17. Лучшие психологические тесты для профотбора и профориентации. — Петрозаводск: Петроком, 1992. — 318 с. 18. Майерс Д. Социальная психология/Перевод с англ.- СПб.: Издательство «Питер», 2000.-688с. 19. Макклелланд Д. Мотивация человека. - СПб.: Питер, 2007. - 672 с.: ил. – (Серия «Мастера психологии»). 20. Мороз О.Г., Падалка О.С., Юрченко В.І. Педагогіка і психологія вищої школи: Навч. посібник. - К.: НПУ, 2003. - 267с. 21. Обухова Л. Ф. Возрастная психология. — М., 2001. — 228 с. 22. Походенко Світлана Володимирівна. Психологічні особливості мотивації лідерства у підлітків: Дис... канд. психол. наук: 19.00.07 / Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України. - К., 1998. - 190л. 23. Психодиагностика: Учеб. для вузов / Л. Ф. Бурлачук. — СПб.: Питер, 2003. — 351 с. 24. Психологічна енциклопедія / Автор-упорядник О.М, Степанов. – К.: “Академвидав”, 2006. – 424 с. (Енциклопедія ерудита) 25. Рогов Е. И. Настольная книга практического психолога: Учеб. пособие: В 2 кн. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1998. — Кн. 1: Система работы психолога с детьми разного возраста. — 384 с. 26. Романовський О. Педагогіка лідерства: нова система координат // О.Романовський / Новий колегіум. – 2000. – №2. – С.24-27. 27. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. СПб.: Питер, 2001. 28. Савчин М. В. Педагогічна психологія.// Альма-матер. – 2007. – 424 с. 29. Скрипченко О.В., Лисянська Т.М., Скрипченко Л.О. Довідник з педагогіки і психології. - К., 2000. - 216с. 30. Шудзіховська І.Ф .Формування в учнів гімназії пізнавального інтересу гуманістичного спрямування. //Педагогіка вищої і середньої школи: зб. наукових праць /гол. ред. Буряк В.К. – Кривий Ріг: КДПУ, 2005. – Вип. 11. – С.459-472