Головні напрямки виховної просвітницької роботи у подоланні правового нігілізму українського суспільства

Содержание:ЗМІСТ ВСТУП 3 1. Витоки правового нігілізму 5 2. Проблеми правового нігілізму в Україні і шляхи їхнього подолання 10 3. Головні напрямки виховної просвітницької роботи у подоланні правового нігілізму українського суспільства 16 ВИСНОВКИ 24 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 25  

Вступление: ВСТУП Правовий нігілізм в Україні під час її входження в СРСР – результат певної деформації правової свідомості і правового регулювання того часу. Сучасне правове буття українського суспільства відзначається двома протилежними тенденціями: прагненням до стандартів демократичної, правової держави, з одного боку, і низьким рівнем правової культури, процвітанням правового безкультур’я, крайнім проявом якого є правовий нігілізм, з іншого. Не викликає заперечень твердження, що останній є небезпечним соціальним явищем, яке може стати серйозною перешкодою на шляху соціально-економічних та державноправових реформ. Вочевидь, мета подолання такої загрози обумовлює потребу в більш ґрунтовному і дієвому, ніж це було дотепер, теоретичному дослідженні усього комплексу проблем, пов’язаних із правовим нігілізмом, особливо в аспекті визначення його поняття, змісту та особливостей прояву в період суспільних трансформацій. Проблема осмислення нігілізму як філософсько-етичного, ідеологічного явища свого часу перебувала в центрі уваги Конфуція, А. Шопенгауера, Ф. Ніцше, Л. Толстого, Ф. Достоєвського та ін. З позицій теорії права, філософії права це явище вивчали С.С. Алексеєв, Б.С. Братусь, О.В. Волошенюк, В.М. Кудрявцев, О.А Лукашова, М.І. Матузов, В.Т. Мухаєв, П.О. Недбайло, В.С. Нерсесянц, Н.М. Оніщенко, Ю.О. Тополь, В.А. Туманов, Ю.С. Шемшученко та ін. Зусиллями вищеназваних науковців сформовано основу теоретичного знання зі вказаної тематики, однак наявних напрацювань ще недостатньо для закриття проблеми. Тим більше, що на позиції розуміння важливості виокремлення із більш широкого контексту проблематики правової культури як окремого предмету дослідження – правового нігілізму – стоять лише деякі теоретики держави і права, зокрема, автори підручників В.В. Копейчиков, О.Ф. Скакун, М.І. Матузов, В.В. Лазарев та ін. До позитиву у стані наукової розробки проблеми слід віднести факт появи дисертаційних досліджень юридичного та філософського спрямування, предметом вивчення в яких є феномен правового нігілізму, а до негативу, на що вказується й іншими авторами – майже повна відсутність монографічних робіт і недостатня кількість публікацій з даної теми. Щоправда, у 2008 р. вийшла монографія Н.М. Оніщенко «Сприйняття права в умовах демократичного розвитку: проблеми, реалії, перспективи», яку можна вважати досить якісним доробком з проблематики нігілізму, однак рятує її недостатньо. Аналіз наявної наукової літератури свідчить, що в проблематиці правового нігілізму є ще багато лакун, що чекають заповнення результатами пошуків. У даній роботі висвітлено витоки і основні напрямки розвитку правового нігілізму, а також шляхи їхнього подолання.

Выводы: ВИСНОВКИ Виходячи з написаного в роботі, спеціальними засобами, що сприяють зведенню до мінімуму правового нігілізму, слід назвати: ? якість законів та інших нормативно-правових актів. Забезпечення належної ролі закону в системі правових актів. Наявність стабільності та однаковості в регулюванні суспільних відносин; ? авторитет державної влади і налагодженість механізму її дії. Наявність розвинутої державної структури, здатної забезпечити виконання права. Вдосконалення системи правоохоронних органів і правозастосовної діяльності. Зміцнення законності. Підвищення ролі суду; ? високий рівень правосвідомості, який дозволив би закону працювати. Збереження самобутності правової культури. Поліпшення системи правової інформації, професійного навчання і виховання юристів, інших посадових осіб. Необхідна систематична робота з підвищення професійної культури всіх суб'єктів правоохоронної системи, що сприятиме подоланню недовіри населення до правоохоронних органів. Додержання закону стане вигіднішим, ніж його порушення, коли зміцниться надійність права, що означає, з одного боку захист набутих прав, а з іншого – можливість будь-якого громадянина, який не має юридичної освіти, знати свої права. Надійність права припускає також стабільність правопорядку і можливість передбачати зміст конкретних юридичних рішень.

Литература: СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1. Алексеев С.С. Терия государства и права. – К.: 2006 2. Борщева Е.В. Правосознание как фактор формирования правового государства. Автореферат канд. дис. – Мн.,2006. – c. 14. 3. Волошенюк О.В. Правовий нігілізм в пострадянському суспільстві. - автореф.дисер. на здоб.наук.ступ.канд.юр.наук за спеціальністю 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень. – Університет внутрішніх справ. – Харків, 2000. 4. Демидов Л.И. Политический радикализм как источник правового нигилизма // Государство и право. 2002. - № 4. 5. Закон України «Основи законодавства України про культуру» №2117-ХІІ від 14.02.1992 р. – Голос України від 27.03.1992. 6. Кельман М.С., Мурашин О.Г., Хома Н.М. Загальна теорія держави та права: Підручник. – Львів: «Новий Світ-2000», 2003. – с.528 7. Скакун О.Ф. Теорія держави і права. – Х.: Консум, 2003. 8. Тополь Ю.О. Правовий нігілізм: стан, детермінанти та можливі шляхи подолання // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права - № 3, 2008 – с. 26-33 9. Тригубенко Г. Боротьба зі злочинністю як засіб подолання правового нігілізму// Право України. – 2002. - № 3. – c.127. 10. Чернєй В.В. Подолання правового нігілізму – важлива умова розбудови правової держави. - автореф. дисер. на здоб. наук. ступ. канд. юр. наук за спец-тю – 12.00.12 – філософія права. Національна академія внутрішніх справ України. – Київ, 1999.