Вступление:Вступ
Актуальність теми. В умовах розвитку сучасного суспільства через несприятливі обставини з’являються різноманітні відхилення в адаптації, що відображаються у прояві неадекватної поведінки і ставлення дітей та молоді до норм і вимог всієї системи суспільних відносин, в які включається людина на кожному етапі її становлення і розвитку. Відхилення, за яких дезадаптація носить антисуспільний характер, що суперечить нормам моралі та права, має назву десоціалізації. Основною ознакою десоціалізації є відчуження індивіда від соціальних інститутів, які виступають основними носіями установлених норм, моралі і прав. У такій ситуації відбувається вплив різних асоціальних і злочинних субкультур із власними, корпоративними нормами і цінностями, які носять антигромадський характер 9, c. 51.
Простежується явище, коли соціальні відхилення і соціальна дезадаптація підлітків і молоді супроводжується деформацією їхніх соціальних зв’язків, а також категоричним відчуженням від сім’ї та школи. Для подолання такого відчуження та включення об’єктів соціалізації в суб’єкт-суб’єктні відносини і систему соціально значущих відносин необхідно реалізувати комплекс соціальних заходів, спрямованих як на оздоровлення ситуації та умов у школі, сім’ї, так і на індивідуальну корекцію особистості з девіантною поведінкою. Дослідження реалізації цих заходів та їх ефективність у соціальній реабілітації з цією категорією дітей та молоді, зокрема в умовах реабілітаційних центрів, й стало метою дослідження пропонованої роботи.
Варто зазначити, що проблема дезадаптації не нова, її корені сягають у початок минулого століття. Біля витоків її вирішення стояли В. Кащенко, який ще у 20-ті роки ХХ ст. відзначав, що корекція недоліків особистості в процесі її становлення – це проблема великої значущості і вирішувати її потрібно продуктивно у контексті державної політики. Він привертав увагу до проблеми поєднання методико-терапевтичних, навчально-педагогічних і соціальних прийомів, спрямованих на корекцію характеру і відновлення особистості в цілому, наголошував, що успішність реабілітаційного процесу залежить від його початку: чим раніше почати, тим більше надії на успіх. Розроблення цієї проблеми продовжили А. Макаренко та С. Шацький, які у 20-ті роки заклали основні принципи соціальної роботи з важковиховуваними дітьми і підлітками. В основі їхньої педагогічної теорії, підтвердженої багаторічною практикою, лежить ідея створення педагогом виховного соціального середовища 11, c. 16.
У 60-ті роки минулого сторіччя простежується тенденція до поглибленого вивчення аналізованої проблеми, зокрема, у психологічному, соціально-правовому і медичному аспектах. Причому причини девіантної поведінки вбачалися в особливостях вікового розвитку особистості, у відчуженні від "нормальних" дітей, своєрідності прояву протесту проти "пригнічення" їхніх інтересів тощо. В. Сухомлинський запропонував інший метод – використання різноманітних засобів стимулювання самовиховання особистості.
В сучасній науці і практиці соціальної роботи дезадаптація розглядається як порушення здатності пристосування особистості до мінливих умов середовища.
Причини повної дезадаптації надзвичайно багатоманітні. Вони можуть бути викликані недосконалістю педагогічної роботи, несприятливими соціально-побутовими умовами, відхиленнями в психічному розвитку, соціальними чинниками, ін. 13
В рамках даної роботи будуть розглянуті особливості застосування форм і методів соціальної роботи з дезадаптованими дітьми і молоддю. Означена категорія є досить широкою, як і арсенал форм і методів та умов їх використання. Якщо для дітей і підлітків (зі збереженими психічними і фізичними функціями) це переважно навчальні заклади різного типу, то для молодих людей найбільш дієвими є умови реабілітаційного центру.
На сьогодні суть реабілітаційного підходу у соціальному середовищі визначається як комбіноване і координоване застосування медичних, соціальних, педагогічних, психологічних, професійних заходів, спрямованих на компенсацію дефекту, соціального відхилення.
Об’єктом нашої роботи є процес соціальної роботи з дезадаптованими дітьми та молоддю.
Предмет роботи – особливості соціальної роботи з дітьми та молоддю.
Мета роботи – проаналізувати теоретичні основи соціальної роботи з дітьми та молоддю в реабілітаційних центрах.
Мету роботи передбачається досягнути, вирішивши ряд завдань:
1. Розкрити поняття і сутність дезадаптації;
2. Проаналізувати умови формування дезадаптивної поведінки дітей та молоді;
3. Розкрити форми і методи самостійної роботи з дезадаптованими дітьми та молоддю.
Методи дослідження: аналіз теоретичного матеріалу, вивчення вітчизняного досвіду.