Управлінські засади охорони громадського здоров’я в Україні

Содержание:ЗМІСТ ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОХОРОНИ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я 6 1.1. Система охорони громадського здоров’я України 6 1.2. Вииокремлення проблем системи охорони громадського здоров’я в Україні 10 РОЗДІЛ 2. ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В СФЕРІ ОХОРОНИ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я 13 2.1. Оцінювання державної політики в сфері охорони громадського здоров’я 13 2.2. Впровадження заходів державної політики в сфері охорони громадського здоров’я та можливості її реформування 18 РОЗДІЛ 3. ДОСВІД ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ОХОРОНОЮ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ 28 3.1. Порівняльний аналіз державного управління сферою охорони громадського здоров’я в світі та Україні 28 3.2. Покращення управлінських засад в сфері охорони громадського здоров’я України 34 ВИСНОВКИ 39 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 42 ДОДАТКИ 47  

Вступление:ВСТУП Актуальність дослідження. Україна переживає зараз складний і в той же час оновлюючий період своєї історії. В країні відбуваються процеси глибокої політичної, економічної та соціальної трансформації, які супроводжуються серйозними кризовими явищами в усіх сферах суспільства. Не є виключенням і охорона здоров’я, де негативні тенденції останнім часом набули системного характеру та особливої гостроти. Система охорони громадського здоров’я не здатна забезпечити населення на належному рівні загальнодоступною та висококваліфікованою допомогою у зв’язку із все зростаючим дефіцитом матеріальних та фінансових ресурсів, обладнання, медикаментів, сучасних технологій і підготовлених відповідно до сучасних потреб кадрів. Витрати на охорону здоров’я України складають до 4% від ВВП (за оцінкою ВООЗ, якщо доля від ВВП на потреби охорони громадського здоров’я складає менше 5%, то це свідчить про непрацездатність галузі); у структурі видатків на охорону здоров’я України понад 60% виділених коштів припадає на фонд оплати праці та його нарахування (за оцінкою ВООЗ, якщо питома вага заробітної плати в структурі витрат на охорону здоров’я становить більше 30%, то це свідчить про відсутність процесу відтворення галузі) 2, с. 24. Таким чином, ресурси охорони громадського здоров’я практично вичерпані і без рішучого здійснення реформи галузі втримати контроль за станом здоров’я населення, насамперед за інфекційними захворюваннями та хворобами, що зумовлюють більшу частку смертності та інвалідизації осіб працездатно¬го віку, що досягли критичної межі, буде не можливо. Ми вважаємо, що для успішного проведення будь-якої реформи охорони громадського здоров’я потрібні структурні зміни, тобто ефективна реструктуризація галузі. Аналізу питань планування, реструктуризації системи охорони громадського здоров’я і буде присвячена курсова робота. Метою курсової роботи є аналіз управлінських засад охорони громадського здоров’я в Україні. Об’єктом дослідження є система охорони громадського здоров’я в Україні. Предметом дослідження виступають управлінські засади охорони громадського здоров’я в Україні. Досягнення встановленої мети вимагає виконання наступних завдань дослідження: - розглянути теоретично-методологічні засади охорони громадського здоров’я; - здійснити аналіз загальних принципів державного управління в сфері охорони громадського здоров’я; - визначити світовий досвід державного управління сферою охорони громадського здоров’я та умови його застосування в Україні; - запропонувати шляхи підвищення ефективності державного управління в сфері охорони громадського здоров’я. Методи дослідження. Курсова робота ґрунтується на використанні загальнонаукових та спеціальних методів дослідження. Діалектичний метод пізнання супроводжував весь процес дослідження і дозволив розглянути тенденції розвитку системи охорони громадського здоров’я в Україні. Методи системного аналізу та синтезу використано для дослідження кожного проблем та виопрацювання рекомендацій щодо покращення функціонування системи охорони громадського здоров’я України. Розвиток правового інституту системи охорони громадського здоров’я досліджується за допомогою історичного підходу через взаємозв’язок з конкретно-історичним станом економіки та законодавчої бази. Метод наукової абстракції застосовується для систематизації теоретичних уявлень про елементи відносин у системі охорони громадського здоров’я. Теоретичною та методологічною основою курсового дослідження стало вивчення й творче переосмислення основних досягнень вітчизняної і зарубіжної науки в галузі медицини, охорони громадського здоров’я. Структура роботи складається зі вступу, у якому обґрунтовується актуальність теми курсового дослідження, вказуються мета й завдання, конкретизуються методи дослідження, трьох розділів. Завершують роботу узагальнюючі висновки за результатами дослідження, список використаних джерел та додатки.  

Выводы:ВИСНОВКИ Висновки за даним курсовим дослідження полягають у наступному: Можна в узагальненому вигляді окреслити основні проблеми та недоліки діючої на сьогодні в Україні системи фінансування галузі охорони громадського здоров’я, а саме: – недостатнє фінансування галузі охорони громадського здоров’я, яке проявляється, крім усього іншого, ще й значними особистими видатками громадян на медичні послуги; – відсутність визначеного законодавством і нормативно-правовими актами чіткого переліку медичної допомоги, що повинна надаватись у державних і комунальних закладах охорони громадського здоров’я безкоштовно на кожному рівні надання медичної допомоги та при відповідному стані фінансування цих закладів; – відсутність зв’язку між фінансуванням державних і комунальних закладів охорони громадського здоров’я і кінцевими результатами їх роботи; – неможливість ефективного управління обмеженими ресурсами в умовах існуючої системи постатейного фінансування громадських лікувально-профілактичних закладів; – фінансування лікувально-профілактичних закладів різного рівня з бюджетів різного рівня, що додатково ускладнює координацію надання допомоги. Зважаючи на негативні тенденції в системі охорони громадського здоров’я, держава намагається долати їх, хоча й майже безрезультатно. На нашу думку, українським чиновникам не потрібна реформа охорони громадського здоров’я, бо у них є власні відомчі клініки. Представники великого капіталу можуть купити здоров’я у приватних лікарнях. А середній клас та всі інші люди просто бояться ходити до лікаря. За будь-яку медичну допомогу пересічні українці майже завжди платять двічі: спочатку податками, потім – хабарами. Але позитивний результат не гарантує ніхто. Медицина ж продовжує бути неякісною та недоступною. Тобто позитивно оцінити реалізацію державної політики в сфері охорони громадського здоров’я, на нашу думку, не можна. Отже, на нашу думку, системі охорони громадського здоров’я вкрай необхідна реформа. Її мають проводити не теперішні чиновники, а компетентна команда економістів, юристів, менеджерів, політиків та медиків. Реформа має полягати не стільки у збільшенні кількості фінансування (яке без поєднання з іншими засобами є неефективним), скільки у зміні підходів до розподілу існуючих коштів. Зважаючи на негативні тенденції в системі охорони громадського здоров’я, держава намагається долати їх, хоча й майже безрезультатно. На нашу думку, українським чиновникам не потрібна реформа охорони громадського здоров’я, бо у них є власні відомчі клініки. Представники великого капіталу можуть купити здоров’я у приватних лікарнях. А середній клас та всі інші люди просто бояться ходити до лікаря. За будь-яку медичну допомогу пересічні українці майже завжди платять двічі: спочатку податками, потім – хабарами. Але позитивний результат не гарантує ніхто. Медицина ж продовжує бути неякісною та недоступною. Тобто позитивно оцінити реалізацію державної політики в сфері охорони громадського здоров’я, на нашу думку, не можна. Отже, на нашу думку, системі охорони громадського здоров’я вкрай необхідна реформа. Її мають проводити не теперішні чиновники, а компетентна команда економістів, юристів, менеджерів, політиків та медиків. Реформа має полягати не стільки у збільшенні кількості фінансування (яке без поєднання з іншими засобами є неефективним), скільки у зміні підходів до розподілу існуючих коштів. Важливими складовими стабілізації діяльності системи охорони громадського здоров’я є: – систематичний моніторинговий аналіз ринку; – формування цивілізованого механізму ціноутворення на медичну допомогу; – аналіз і контроль собівартості лікування; впровадження моделей управління за схемами сучасного менеджменту; – контроль та аналіз продуктивності медичної діяльності; – належна оплата праці лікарів; – економічний аналіз діючих спільних договорів (контрактів); – прогнозування платоспроможності споживачів медичної допомоги. Досвід реформування в країнах, в яких охорона здоров’я фінансується за рахунок податків, показує, що запровадження елементів ринкових відносин та конкуренції в суспільній системі охорони громадського здоров’я призводить до значного покращення якості послуг, які надаються за більш доступні кошти.  

Литература:СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Величковский Б. Медицинская цена реформ и пути преодоления их негативных последствий // Мед. вестник. – 2002. – №13-14. – С. 47-48. 2. Вороненко Ю.В., Мінцер О.П. Реформування системи медичної освіти в світлі концепції «суспільство знань» // Укр. мед. Часопис. – 2006. – №4. – С. 10-11. 3. Галацан О.В. Проблеми реорганізації системи управління сферою охорони громадського здоров’я великих міст // Актуальні проблеми державного управління: Наук. зб. – Х.: УАДУ ХФ, 2006. – № 9. – С. 97-101. 4. Гирін В.М. Медична освіта // УРЕ. – Київ, 2001. – Т.6. – С. 14-15. 5. Грищенко Н.Б. Здравоохранение и добровольное медицинское страхование: перспективы сотрудничества // Эконом. здравоохранения. – 2002. –№4. – С.9-11. 6. Денисов И.Н. Медицинское образование: пути совершенствования подготовки врачей. – СПб.: Вестник Санкт-Петербургской государственной медицинской академии им. И.И. Мечникова, 2005. – 247 с. 7. Євсєєв B.І. Концептуальні основи фінансової стратегії охорони громадського здоров’я // Формування та реалізація регіональної політики в галузі ОЗ: Матеріали наук.-практ. конф., 25-26 квітня 2002 р. – Одеса, 2002. – С. 200-207. 8. Євсєєв В. Охорона здоров’я в Україні: необхідність економічних перетворень // Ліки України. – 2006. – №11. – С. 24-25. 9. Журавель В.В., Мегедь В.М., Гаврилова Т.П. Соціально-економічна політика як напрямок реформування системи охорони громадського здоров’я // Формування та реалізація регіональної політики в галузі ОЗ: Матеріали наук.-практ. конф., 25-26 квітня 2002 р. – Одеса, 2002. – 350 с. 10. Журавель В.И. Украинской системе здравоохранения - украинскую стратегию реформирования // Здоров'я України. – 2002. – №4. – С.5. 11. Закон України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 5 жовтня 2000 р. № 2017 // ВВР України. – 2000. – № 48. – Ст. 409. 12. Інноваційна і кадрова політика у системі охорони громадського здоров’я // Щотижневик „Аптека”. – № 30 (351). – 2006. – С. 5-6. 13. Как лечить наше здравоохранение (по матер. брошюры П.Овсейко "Как лечить наше здравоохранение") // Вопр. экономики и управл. для рук-лей здравоохранения. – 2002. – №5. – С.11-17. 14. Карамишев Д.В., Волос Б.О., Юрков О.М. Передумови введення обов’язкового медичного страхування в Україні // Зб. наук. праць Української Академії державного управління при Президентові України. – Х.:УАДУ ХФ. – 2001. – Ч.1. – 130 с. 15. Карамишев Д.В., Немченко А.С. Майбутнє вітчизняної системи фінансування охорони громадського здоров’я. Законодавчі аспекти // Медицина сьогодні і завтра. – 2003. – № 3. – С. 49-52. 16. Карамишев Д.В., Немченко А.С. Реалізація та оцінка ефективності інноваційних проектів у системі охорони громадського здоров’я // Економіка та держава. – 2006. – №2. – С. 86-88. 17. Климова Н.Б., Зайцева А.Л., Бреев П. В. Национальная система здравоохранения Франции. Организация. Источники финансирования (по материалам зарубежной литературы) // Экономика и практика обязат. мед. страхования. – 2002. – №5. – С.4-8. 18. Колоденко В.О. Політика в області фінансової підтримки регіональних систем охорони здоров'я України. Міфи та реальність // Главный врач. – 2002. – №2. – С.25-27. 19. Концепція розвитку охорони громадського здоров’я населення України / Затв. Указом Президента України від 7 грудня 2000 р. №1313/2000. – К.: МОЗ України, 2000. 20. Кузнецов В. Мое открытие американской медицины // Мед. газета. – 2002. – №81. – С.14. 21. Лежан В.М. Стратегічні напрямки розвитку охорони громадського здоров’я України. – К.: Здоров’я, 2006. –60 с. 22. Мамонова В., Галацан О. Створення організаційних засад розвитку підприємництва у сфері охорони громадського здоров’я // Управління сучасним містом. – К.: УАДУ, 2003. – № 1-3 (9). – С. 97-103. 23. Мотивация медицинского персонала // Журнал „Справочник по управлению персоналом”. – №9. – 2003. – С. 50-51. 24. Наказ № 767 МОЗ України від 27.12.2005 р. – К., 2005. 25. Наказ МОЗ України Про удосконалення організації медичного обслуговування від 30.08.2005 № 432/496. – К., 2005. 26. Нижник Н. Проблеми управління охороною здоров’я України // Укр. мед. вісн. – 2007. - № 2-3 (57-58). – С. 40-41. 27. Нонко В., Стецюк Т. Іноземний досвід медичного страхування // Гл. врач. – 2002. – №4. – С.42-44. 28. Охорона здоров’я України: результати діяльності (щорічна доповідь). – К.: Основи, 2006. – 211 с. 29. Перетяка О. Кадровый дисбаланс в здравоохранении: проблемы и пути разрешения // Ліки України. – 2002. – №5. – С. 45-46. 30. Підаєв А.В. Діяльність системи охорони громадського здоров’я України в контексті стратегії економічного та соціального розвитку держави на 2002 – 2011 роки. – К.: МОЗ, 2003. – C. 10. 31. Поляков И.В., Паскаль А.В. Главные врачи о проблемах организации и реформирования системы здравоохранения // Пробл.соц.гиг., здравоохр. и истории медицины. – 2002. – №5. – С.41-44. 32. Поляченко Ю. Медичні кадри. Аналіз ситуації // Щотижневик „Аптека”. – № 29 (350). – 2006. – С. 18-19. 33. Поляченко Ю.В., Передерій В.Г., Волосовець О.П., Москаленко В.Ф., Булах Є.І. Медична освіта у світі та в Україні. – К.: Здоров’я, 2005. – 270 с. 34. Пономаренко В.М. Основні проблеми реформування системи охорони громадського здоров’я в Україні // Вісн. соц. гігієни та орг. охорони громадського здоров’я. – 2005. – № 1. – С. 7-10. 35. Постанова Кабінету Міністрів України від 10 січня 2002 р. №14 "Про затвердження Міжгалузевої комплексної програми "Здоров’я нації" на 2002-2011 роки". 36. Потапчик Е.Г. Сравнительный анализ законодательства отдельных европейских стран в области медицинского страхования (Германия, Нидерланды, Россия) // Гл. врач. – 2002. – №8. – С.76-83. 37. Проблеми у сфері забезпечення охорони громадського здоров’я і медичного обслуговування громадян України та шляхи їх розв’язання // Інформаційні та додаткові матеріали для учасників парламентських слухань 5 липня 2005 р. – К., 2006. – 211 с. 38. Росс Г., Степаненко А.В., Новічкова О.М Аналітичний звіт із тестування медичних стандартів в пілотних регіонах України. Проект «Підтримка розвитку системи медичних стандартів в Україні». – К.: Здоров’я, 2006. – 120 с. 39. Саванчук І. Шляхи удосконалення управління середнім медичним персоналом // „Здоровье Украины”. – 2006. – № 165. – С. 10-11. 40. Свінціцький А.С., Богомаз В.М. Постійний професійний розвиток лікарів в умовах клінічної практики // Галицький лікарський вісник. – 2006. – №13(3). 41. Сердюк А.М. Здоров’я населення України та діяльність лікувально-профілактичних закладів. – К.: Здоров’я, 2005. – 150 с. 42. Слюсаренко О.О. Медичне страхування: стан та тенденції розвитку // Гл. врач. – 2002. – №12. – С.67-68. 43. Солоненко Н. Удосконалення механізмів державного управління перебудовою галузі охорони громадського здоров’я в Україні в контексті суспільних потреб // Державне управління в Україні: реалії та перспективи: Зб. наук. пр. НАДУ. – К., 2005. – С. 424-431. 44. Сороковая сессия Всемирной ассамблеи здравоохранения (Женева. 4-15 мая 1987 г.) Резолюции, решения и предложения. – WHA 40/1987/REC/I/ – Женева, 1988. – 269 с. 45. Ціборовський О. Основи державної політики України в галузі охорони громадського здоров’я // Укр. мед.вісн. – 2007. – № 1 (56). – С. 37-38. 46. Черненко В.Г., Рудий В.М. Досвід країн Європи у фінансуванні галузі охорони громадського здоров’я. – К., 2002. – 112 с. 47. Шегедин М. Медсестринство у світі. – Л.: Край, 1999. – 105 с. 48. Щепин О.П., Нечаев В.С. О государственных механизмах реформы здравоохранения // Проблемы соц. гигиены истории медицины. – 2007. – № 1. – С. 34-38.