Дослідно-експериментальна робота з визначення професійних ролей фахівців з соціальної роботи управління праці та соціального захисту населення

Содержание:Вступ 2 Розділ І. Посадові обов’язки характеристик діяльності інспекторів управління праці та соціального захисту населення 4 Розділ ІІ. Програма дослідно – експериментальної роботи з визначення професійних ролей фахівців з соціальної роботи управління праці та соціального захисту населення 13 Розділ ІІІ. Аналіз результатів досліду експериментальної роботи з визначення професійних ролей фахівців з соціальної роботи управління праці та соціального захисту населення 21 Висновки 31 Список використаної літератури 36

Вступление:За роки незалежності України соціальна робота пройшла кілька етапів становлення та розвитку. За цей час створено державну систему центрів соціальних служб для молоді, виникли різноманітні служби, ініціаторами яких стали як державні структури, так і громадські організації. Зараз підготовку соціальних педагогів, соціальних працівників, підвищення професійної кваліфікації фахівців здійснюють понад 30 вищих навчальних закладів. Постійно зростає кількість наукових досліджень з цієї проблематики, виходять друком видання, в яких представлений як зарубіжний, так і національний досвід, теоретичні й практичні напрацювання. Регулярним стало обговорення різноманітних питань соціальної роботи на міжнародних, національних, регіональних конференціях, семінарах, “круглих столах”. Вагомою складовою процесу становлення і розвитку соціальної роботи в Україні продовжують залишатися проекти й програми соціального спрямування, що здійснюються за допомогою міжнародних організацій. Значний внесок у розбудову вітчизняної практики соціальної роботи зробили професійні об'єднання. Відразу за створенням у 1992 році Української асоціації соціальних педагогів і спеціалістів із соціальної роботи виникли Ліга соціальних працівників, ціла низка регіональних громадських організацій, що об'єднали фахівців соціальної роботи. Прийняття “Етичного кодексу спеціаліста із соціальної роботи України”, сприяло переходу фахівців соціальної сфери на новий рівень, який і відповідає міжнародним стандартам та вимогам щодо даної галузі професійної діяльності. Зміни, які супроводжують процес становлення соціальної роботи на кожному етапі її розвитку, зумовлюють розробку й обґрунтування науково-теоретичних і методичних засад соціальної роботи . в цьому і полягає актуальність даної роботи. Мета даного дослідження визначити та охарактеризувати професійні ролі фахівців із соціальної роботи управління праці та соціального захисту населення. Об’єкт дослідження – соціальні ролі. Предмет дослідження – організаційні моменти створення системи соціальної роботи в Україні на база формування управлінської компетентності. Головними завданнями є розкриття ключових питань, що стосуються професії соціального працівника та його кваліфікованої підготовки: поняття необхідності та головні особливості професійної діяльності соціального працівника, характеристика компонентів соціальної роботи, провести дослідно – експериментальну роботу з визначення професійних ролей інспекторів управління та соціального захисту. Для справжнього визнання в Україні соціальної роботи потрібні значна координація зусиль між провідними установами та організаціями соціального захисту й освіти, органів виконавчої влади і місцевого самоврядування усіх рівнів; створення мережі робочих місць для подальшого працевлаштування соціальних працівників, отже вимагає максимум зусиль і заслуговує на увагу.

Выводы:Реаліями сьогодення нашої країни є невирішеність соціальних питань, зубожіння значної частини населення, великі суми заборгованості з виплат заробітної плати та пенсій, вимушені простої значної частини виробництва і відповідно приховане та зареєстроване безробіття, стагнація медицини, сфери послуг, освіти, науки і культури, високий рівень корупції і злочинності. Ситуація, що склалася в українському суспільстві, вимагає вжиття негайних заходів щодо оптимізації системи соціального захисту населення в руслі нової соціальної політики, передових соціальних технологій, зокрема соціального замовлення. За даними Центру інновацій та розвитку, на початок 2000 року в Україні було зареєстровано близько 28 тисяч некомерційних організацій різного статусу - від сільських і районних до всеукраїнських і міжнародних, з них громадських організацій -23 065, благодійних - 4878. Темпи створення та реєстрації некомерційних організацій в Україні щорічно зростають, їхні цільові групи, тобто категорії громадян, на розв'язання соціальних проб яких спрямовані зусилля цих організацій, складають переважне інваліди, пенсіонери, молодь і студенти, діти, які постраждали від екологічних катастроф, ветерани війн та воєнних конфліктів Некомерційні організації становлять приблизно 16% від загально кількості організацій, яким надано статус неприбуткових. Досвід країн, які пройшли або проходять аналогічний нашому шлях розвитку (Угорщина, Польща, Чехія, Словаччина тощо) свідчить про те, що держава, яка не в змозі належною мірок фінансувати соціальну сферу, повинна рішуче реформувати соціальну політику за трьома головними напрямами. По-перше, це роздержавлення соціальної сфери і максимальне звільнення держави від функцій безпосереднього надання громадянам соціальних послуг з перекладенням цих обов'язків НЕ некомерційні структури. По-друге, формування ринку соціальних послуг з реальною конкуренцією їхніх надавачів, унаслідок чого підвищується якість знижуються витрати на виробництво цих послуг. По-третє, впровадження комплексної системи соціального замовлення. Така форма взаємодії держави з некомерційними організаціями поширена в усіх цивілізованих країнах. Певні кроки у напрямі формування відповідного освітнього рівня соціального працівника в Україні вже зроблено, однак низьким залишається статус соціального працівника. Працівники служб соціального захисту (як спеціалісти, так і державні та недержавні службовці) часто не вважають себе соціальними працівниками. Підняти престиж цієї професії можна лише шляхом зміни парадигми соціальної політики, вироблення та впровадження нової концепції соціальної роботи і розуміння благородного покликання соціального працівника. Насамперед зміни слід запровадити у системі підготовки фахівців для соціальної роботи. Їх уже започатковано завдяки постанові Кабінету Міністрів України від 24 травня 1997 р. за № 507, згідно з якою соціальну роботу виокремлено як спеціальність (код спеціальності 8.040202), відкрито близько двох десятків кафедр, факультетів, відділень у навчальних закладах різних рівнів акредитації, які готують соціальних працівників (одним із перших таку підготовку започаткував Національний університет “Києво-Могилянська академія” у школі соціальної роботи). Фахівці працюють над створенням професіограми соціального працівника, розробкою освітніх стандартів для цих навчальних закладів. Для справжнього визнання в Україні соціальної роботи як професії потрібні значна координація зусиль між провідними установами та організаціями соціального захисту й освіти, органів виконавчої влади і місцевого самоврядування усіх рівнів; створення мережі робочих місць для подальшого працевлаштування соціальних працівників. А потреба у них визначається непростою соціально-економічною ситуацією у нашій країні і з часом лише зростатиме.

Литература:1. Зязюн І. Гуманістична стратегія теорії і практики навчання // Рідна школа. – 2000. - № 8. – С. 8 – 12. 2. Коломойцев В. Новий курс України //Голос України. — 1997. — 16 вересня. 3. Кривоконь Н. Підготовка соціальних працівників для системи соціального захисту населення // Соціальна політика і соціальна робота. - № 3, 4. – С. 87 – 91. 4. Крупник А. Соціальне замовлення – нова технологія розв’язання соціальних проблем в Україні // Соціальна політика і соціальна робота. – 2000. - № 3,4. – С. 3 – 12. 5. Лепський І. Технологічний потенціал соціально – педагогічної діяльності // Педагогіка. – 2004. - № 9. – С. 34 – 42. 6. Ляхович Г. Соціальна політика: демографічна ситуація, ринок праці і соціальний захист // Економіка України: реалії, перспективи розвитку ринкових відносин. – К., 2000. – Т. 20. – С. 567 – 602 7. Мигович І. Соціальна робота: наука і професія // Соціальна робота і соціальна політика. – 1999. - № 1. – С. 32 – 48. 8. Педагогічна психологія /За ред. Л. Проколієнка. – К., 1991 9. Поліщук В. Підготовка фахівців із соціальної роботи: Тернопільський державний педагогічний університет. – 1999. - № 1. – С. 49 – 55. 10. Социальная робота: теория и практика. – М., 2001. – 248 с. 11. Соціальна робота в Україні. Навчальний посібник / За заг. ред. І. Звєрєвої. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 256 с. 12. Соціальна робота в Україні: перші кроки / За ред. В. Полтавця. – К., 2000 13. Соціальні інтереси в системі національної безпеки України. — К., 1992. - С.38 - 54. 14. Тетерский С. Введение в социальную работу. – М.: Академический проект, 2002. – 496 с. 15. Хедберг Д. Професійне навчання соціальних працівників в Україні // Соціальна політика і соціальна робота. – 1998. - № 3. – С. 69 – 72. 16. Шевчук П. І. Соціальна політика.— Львів: Світ, 2003.— 400 с.