Просвітництво: суть та причини виникнення

Содержание:ЗМІСТ Вступ 3 1. Причини та передумови Просвітництва 4 2. Сутність та основні ідеї епохи Просвітництва 8 Висновки 24 Список використаної літератури 25  

Вступление: Вступ Просвітництво являє собою не тільки історичну епоху в розвитку європейської культури, але також потужну ідейну течію, засновану на переконанні у вирішальній ролі розуму й науки в пізнанні «природного порядку», що відповідає справжній природі людини й суспільства. Просвітителі виступали поборниками рівності всіх перед законом, права кожного на звернення до вищих органів керування, позбавлення Церкви світської влади, недоторканності власності, гуманізації карного права, підтримки науки й техніки, свободи преси, аграрної реформи й справедливого оподатковування. Наріжним каменем всіх просвітительських теорій була віра у всесилля розуму. Найважливішими представниками Просвітництва є Вольтер, Ж.-Ж. Руссо, Ш. Монтеск'є, К.А. Гельвецій, Д. Дідро у Франції, Дж. Локк у Великобританії, Г.Е. Лессинг, І.Г. Гердер, І.В. Ґете, Ф. Шиллер у Німеччині, Т. Пейн, Б. Франклін, Т. Джефферсон у США, Н.І. Новиков, А.Н. Радищев у Росії. Предмет роботи – епоха Просвітництва. Мета роботи – визначити сутність та причини виникнення Просвітництва.

Выводы: Висновки Хронологічними рамками Просвітництва прийнято вважати 1688–1789 р. (закінчення англійської буржуазної революції – початок Великої французької революції). Епоха Просвітництва виявилася найважливішим поворотним пунктом у духовному розвитку Європи, що спричинило вплив практично на всі сфери життя. Просвітництво виразило себе в особливому умонастрої, інтелектуальних схильностях і перевагах. Це стосується насамперед мети й ідеалів Просвітництва – свободи, добробуту і щастя людей, миру, ненасильства, віротерпимості і ін., а також знаменитого вільнодумства, критичного відношення до авторитетів усякого роду, неприйняття догм - як політичних, так і релігійних. Основним методом обґрунтування політичних і правових доктрин був раціоналізм. Просвітництво звільнило політико-правову ідеологію від теології. Раціоналістичне розуміння держави й права, сполучене з вірою у всесилля розумного закону, у ряді доктрин уже з'єднувалося з початками історизму, з пошуком об'єктивних факторів, що впливають на державу й право. Багатство змісту й складність ідеології Просвітництва обумовили його могутній вплив на розвиток всіх напрямків політико-правової думки того часу й наступних часів, неминуще значення й актуальність багатьох ідей просвітителів.

Литература: Список використаної літератури 1. История политических и правовых учений: Учебник / Под ред. О.Э. Лейста. – М.: Юридическая литература, 1999. – 576 с. 2. История философии: Учеб. пособие для вузов/ А.Н. Волкова, B.C. Горнев, Р.Н. Данильченко и др.; Под ред. В.М. Мапелъман и Е.М. Пенькова. - М.: «Издательство ПРИОР», 1997. - 464 с. 3. Кирилюк Ф.М. Історія політології. – К., 2001. – 354 с. 4. Кравченко А.И. Культурология: Учебное пособие для вузов. - М.: Академический Проект, 2002.— 489 с. 5. Лекции по культурологии. Поликарпов В.С. - Таганрог: Издательство ТРТУ, 2005. - 342 с. 6. Петрушенко В.Л. Історія світової філософії. Фундаментальні проблеми філософії. Навчальний посібник. – Львів: НУ“ЛП”, 2002. – 429 с. 7. Політологія: підручник / Ред. О. В. Бабкіна, В. П. Горбатенко. - К. : ВЦ "Академія", 2003. - 528 с. 8. Рассел Б. Історія західної філософії. – К.: Основи, 1995. – 759 с. 9. Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної науки). - К.: Либідь, 2002.- 576 c.