Б.Хмельницький - видатний державний та політичний діяч

Содержание:ЗМІСТ ВСТУП 3 1. Історична роль Б.Хмельницького як керівника національно-визвольної боротьби українського народу 5 2. Еволюція державницьких поглядів Б.Хмельницького, основні етапи розроблення програми національно-державного будівництва та боротьби за її реалізацію 8 3. Формування Української козацької гетьманської держави під проводом Хмельницького, її суспільний лад та особливості державної організації 17 ВИСНОВКИ 21 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 22  

Вступление: ВСТУП Актуальність теми. Історія всіх народів має свої доленосні повороти. Для французів – доба краху Бастилії та наполеонівських війн (1789–1815), для іспанців – Реконкіста та великі географічні відкриття XIV–XV століть, для німців – доба Бісмарка та об’єднання Німеччини (1871), для американців – «Бостонське чаювання» та ухвалення Конституції (1773–1793). Що ж було історичним «рубіконом» для України? Жодна подія, жодний народний вчинок і жодний національний герой не залишив такого яскравого сліду в українській історичній пам’яті, як гетьман Богдан Хмельницький. Богдан Зиновій Хмельницький (27 грудня 1595 – 25 липня (6 серпня) 1657, Чигирин) – шляхтич руський, реєстровий козак, військовий писар, а з 1648 року – гетьман Війська Запорозького. Організатор повстання проти шляхти на Україні, яке переросло у визвольну війну проти Речі Посполитої. Засновник козацької держави на теренах Центральної України – Війська Запорозького, більш відомої як Гетьманщина. Через ненадійність кримських союзників та важку війну з Річчю Посполитою, у 1654 році в Переяславі уклав військовий союз з Московським царством. Наприкінці свого життя намагався переорієнтуватися на союз зі Швецією і Османською Портою, вбачаючи в амбіціях Москви небезпеку козацькому суверенітету. Метою роботи є розгляд та аналіз Б.Хмельницького як видатного державного і політичного діяча. Основними завданнями роботи є: - оцінка історичної ролі Б.Хмельницького як керівника національно-визвольної боротьби українського народу; - характеристика еволюції державницьких поглядів Б.Хмельницького, основні етапи розроблення програми національно-державного будівництва та боротьби за її реалізацію; - аналіз формування Української козацької гетьманської держави під проводом Хмельницького, її суспільний лад та особливості державної організації. Історіографічний огляд літератури з теми. Дослідження політичної програми Богдана Хмельницького останнім часом значно цікавить істориків, що викликано насамперед відсутністю ґрунтовних розробок на цю тему. Великою мірою це питання порушується у рецензованому збірнику у статтях В. Смолія, Ю. Мицика та І. Стороженка. Зокрема, В. Смолій звернув увагу на проблему гетьманського монархізму, підтримавши погляд про ймовірні плани Б. Хмельницького встановити самодержавну владу в Україні. Дослідники пишуть про поміркованість гетьмана на початку повстання, його вагання і непевність у діях. Проте вже наприкінці 1648 – на початку 1649 pp. стає очевидним виразне прагнення гетьмана до відокремлення українських земель від Речі Посполитої. У лютому-квітні 1649 р., як вважає В. Смолій, завершилося формування програми створення незалежної України. Ю. Мицик висунув на обговорення кілька полемічних міркувань. Автор обстоює тезу, ніби український гетьман вже від самого початку повстання добивався незалежності України від Польщі. Це смілива думка – у вітчизняній історіографії її зустрічаємо лише у популярному нарисі В. Будзиновського, виданому на початку XX ст. На особливу увагу заслуговує стаття В. Степанкова, котра, є скороченим викладом його нарису про організацію розвідувальної служби Б. Хмельницького. Досі ця тема розглядалася лише в окремих статтях і спеціального дослідження не мала. Адже відомості про агентів Хмельницького та його розвідників дуже розпорошені у джерелах, і щоб знайти якийсь один факт, іноді доводиться переглянути величезну кількість документів. Ученому вдалося це зробити і його розв’язання цієї проблеми заслуговує на високу оцінку.

Выводы: ВИСНОВКИ Отже, проаналізувавши усе вищевикладене, можна зробити наступні висновки та узагальнення: Душею козацької революції та її головним стратегом був гетьман Війська Запорозького Богдан Зиновій Хмельницький. Його звивистий життєвий шлях увінчався цілком вдалою для 50-літнього шляхтича кар’єрою чигиринського старости. Привілейований стан та матеріальна незалежність могли цілком угамувати запал найзавзятішого «пенсіонера» українського лицарства. Але це була лише прелюдія тієї долі, яка поставила його на чолі однієї з найгучніших повстанських війн у світовій історії. По десяти роках цілковитого упаду України в 1648 році прийшла нагла зміна на ліпше, а цю зміну спричинив славний гетьман Богдан Хмельницький. Богдан Хмельницький своє життя присвятив справі служіння народу – Як бачимо, Богдан Хмельницький – відбудував вільну державу на Україні, що була цілих триста літ перед Хмельницьким під пануванням Литви й Польщі. Правда, що молоду українську державу не вспів гетьман оборонити перед усіма ворогами, бо їх було забагато, а до того ще він завчасно помер, але по Хмельницькім ідуть його слідами інші гетьмани і – як побачимо – Україна вже ніколи потім не була в такій неволі, як перед Хмельницьким. Богдан Великий залишив яскравий слід не тільки в українській, але й у світовій історії.

Литература: СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Енциклопедія українознавства (у 10 томах) / Головний редактор В.Кубійович. – Париж, Нью-Йорк: Молоде Життя, 1954–1989. – 1250 с. 2. Лавріненко Н.П. Де шукати прах Богдана Хмельницького // День - 27 квітня 2006 р. – С. 11. 3. Малий словник історії України / Відповідальний редактор В.Смолій. – К.: Либідь, 2007. – 288 с. 4. Петрів В. Стратегічні операції Б.Хмельницького під час війни 1648-1649рр. // Військо України. - 2003. - Ч.6. - С.45-46. 5. Петровський В.В., Радченко Л.О., Семененко В.І. «Історія України. Неупереджений погляд». Видавничий дім Школа. 2007. – стор. 128–129. 6. Смолій В.А., Степанков В.С. Богдан Хмельницький. Альтернативи. 2003. – С.55-56. 7. Стахів М. Вплив Хмельниччини на формацію української нації. - Мюнхен, 1948. - С.87 (відбитка з ЗНТШ. - Т.156). 8. Сто найвідоміших українців. – К., 2002. – С. 106–121.