Вступление: ВСТУП
Актуальність теми. Історія всіх народів має свої доленосні повороти. Для французів – доба краху Бастилії та наполеонівських війн (1789–1815), для іспанців – Реконкіста та великі географічні відкриття XIV–XV століть, для німців – доба Бісмарка та об’єднання Німеччини (1871), для американців – «Бостонське чаювання» та ухвалення Конституції (1773–1793). Що ж було історичним «рубіконом» для України? Жодна подія, жодний народний вчинок і жодний національний герой не залишив такого яскравого сліду в українській історичній пам’яті, як гетьман Богдан Хмельницький.
Богдан Зиновій Хмельницький (27 грудня 1595 – 25 липня (6 серпня) 1657, Чигирин) – шляхтич руський, реєстровий козак, військовий писар, а з 1648 року – гетьман Війська Запорозького. Організатор повстання проти шляхти на Україні, яке переросло у визвольну війну проти Речі Посполитої. Засновник козацької держави на теренах Центральної України – Війська Запорозького, більш відомої як Гетьманщина. Через ненадійність кримських союзників та важку війну з Річчю Посполитою, у 1654 році в Переяславі уклав військовий союз з Московським царством. Наприкінці свого життя намагався переорієнтуватися на союз зі Швецією і Османською Портою, вбачаючи в амбіціях Москви небезпеку козацькому суверенітету.
Метою роботи є розгляд та аналіз Б.Хмельницького як видатного державного і політичного діяча.
Основними завданнями роботи є:
- оцінка історичної ролі Б.Хмельницького як керівника національно-визвольної боротьби українського народу;
- характеристика еволюції державницьких поглядів Б.Хмельницького, основні етапи розроблення програми національно-державного будівництва та боротьби за її реалізацію;
- аналіз формування Української козацької гетьманської держави під проводом Хмельницького, її суспільний лад та особливості державної організації.
Історіографічний огляд літератури з теми. Дослідження політичної програми Богдана Хмельницького останнім часом значно цікавить істориків, що викликано насамперед відсутністю ґрунтовних розробок на цю тему. Великою мірою це питання порушується у рецензованому збірнику у статтях В. Смолія, Ю. Мицика та І. Стороженка. Зокрема, В. Смолій звернув увагу на проблему гетьманського монархізму, підтримавши погляд про ймовірні плани Б. Хмельницького встановити самодержавну владу в Україні.
Дослідники пишуть про поміркованість гетьмана на початку повстання, його вагання і непевність у діях. Проте вже наприкінці 1648 – на початку 1649 pp. стає очевидним виразне прагнення гетьмана до відокремлення українських земель від Речі Посполитої. У лютому-квітні 1649 р., як вважає В. Смолій, завершилося формування програми створення незалежної України.
Ю. Мицик висунув на обговорення кілька полемічних міркувань. Автор обстоює тезу, ніби український гетьман вже від самого початку повстання добивався незалежності України від Польщі. Це смілива думка – у вітчизняній історіографії її зустрічаємо лише у популярному нарисі В. Будзиновського, виданому на початку XX ст.
На особливу увагу заслуговує стаття В. Степанкова, котра, є скороченим викладом його нарису про організацію розвідувальної служби Б. Хмельницького. Досі ця тема розглядалася лише в окремих статтях і спеціального дослідження не мала. Адже відомості про агентів Хмельницького та його розвідників дуже розпорошені у джерелах, і щоб знайти якийсь один факт, іноді доводиться переглянути величезну кількість документів. Ученому вдалося це зробити і його розв’язання цієї проблеми заслуговує на високу оцінку.