Система права і система законодавства

Содержание:ЗМІСТ Вступ 3 Розділ І. Система права як внутрішня організація права 5 1.1. Поняття системи права. Система права і правова система 5 Висновки 9 1.2. Структурні елементи системи права 10 Висновки 18 Розділ ІІ. Система законодавства 19 2.1. Галузева структура законодавства 19 Висновки до 1 розділу 25 2.2. Фактори побудови та розвитку системи законодавства в Україні 26 Висновки 33 Розділ ІІІ. Поняття системи законодавства, її співвідношення з системою права 34 Висновки до 2 розділу 43 Висновки 44 Список використаної літератури 46  

Вступление: Вступ Українська соціальна система ще не досягла своєї цілісності. Прийняття Конституції України в 1996 р. ознаменувало не завершуючий етап перетворення цієї системи, а швидше - їх початок. У цих умовах найважливішою гарантією реалізації програмних положень Основного Закону, створення нового демократичного громадянського суспільства, правової і соціальної держави, виступає правова система України, реформа якої здійснюється в нашій країні вже не один рік. Питання про зміст понять системи права і системи законодавства, а також про їх співвідношення відноситься до розряду актуальних тем. Система права наповнює змістом систему законодавства. Вона визначає цілі, завдання розвитку системи законодавства в цілому, а також її частин. За допомогою системи права система законодавства вбирає в себе загальнолюдські цінності, підвищуючи при цьому свою цінність як регулятора суспільних відносин. З іншого боку, система законодавства також відображає в системі права сучасні тенденції зміни суспільних відносин, особливості державної політики та ін. Цей процес є безперервним і, якщо не підтримувати його на належному рівні, то відбудеться зниження якості правового життя в суспільстві. Причому динаміка такого процесу може значно розрізнятися в різні періоди розвитку держави і суспільства. І тут найчастіше простежується два етапи. Перший - це напрацювання необхідних норм, а також законодавчої бази. Другий етап - це систематизація нормативного матеріалу. І тут на перше місце виходить якість. Після подій початку 90-х рр. ХХ ст. наша держава вже пройшла перший етап і поступово переходить до другого. При всім тім, що проблематика дослідження правової системи суспільства привертала пильну увагу правознавців в останні десятиліття, багато аспектів залишилися без належного розгляду. Спірними видаються питання про генезис, гносеологічну цінність, предмет, об'єм і зміст поняття "правова система". Потребують детальнішого розгляду структурні зв'язки цього явища. В роботі використані праці як вітчизняних, так і зарубіжних вчених - Н.Г.Александрова, С.С.Алєксєєва, С.Н.Братуся, А.В.Венгерова, П.Б.Євграфова, Н.І. Матузова, В.С.Нерсе¬сянца, О.Ф.Ска¬куна, М.В.Цвік та інших. Об'єктом дослідження є система права і система законодавства як комплексні правові явища. Предметом дослідження виступають теоретичні основи і практичне значення формування і співвідношення системи права і системи законодавства, а також їх структурного змісту. Основною метою роботи є дослідження системи права в співвідношенні з системою законодавства. Для досягнення цієї мети поставлені наступні завдання: - проаналізувати існуючі в науці підходи і інтерпретації понять системи права і системи законодавства, їх структурного змісту і співвідношення, - виділити структурні елементи системи права, - охарактеризувати галузеву систему законодавства, - виявити фактори побудови і розвитку системи законодавства в Україні, - проаналізувати співвідношення системи законодавства і системи права. Нормативну основу дослідження складають Конституція та закони України, підзаконні нормативно-правові акти. Методологічну основу роботи утворюють загальні принципи наукового пізнання, підходи і методи, що відносяться до методологічного апарату гуманітарних наук. До них відносяться принципи діалектики, загальнонаукові підходи - системний, генетичний, функціональний; методи аналізу і синтезу. Робота складається з вступу, трьох розділів, які, у свою чергу, включають чотири підпункти, висновків і списку використовуваної літератури.

Выводы: Висновки Система права - це об'єктивно обумовлена системою суспільних відносин внутрішня будова права, що виражається в об'єднанні й розташуванні нормативного матеріалу в певній послідовності. В якості змісту системи права виступають правові норми, що поєднуються в правові інститути й галузі права. Важливими риси права як системного явища є приналежність права до особливого класу системних об'єктів, що сполучають риси неорганічних і органічних систем; формалізованість; стабільність; її існування й функціонування пов'язане з індивідуально-правовою діяльністю компетентних органів (правосуддям); складність та багаторівневість структури. Поняття системи права необхідно відрізняти від поняття правової системи. Правова система - поняття ширше, ніж система права. Правова система — це комплекс взаємозалежних і узгоджених юридичних засобів, призначених для регулювання суспільних відносин, а також юридичних явищ, що виникають унаслідок такого регулювання. Структурні елементи системи права: норми права; інститути права; підгалузі права; галузі права. Первинним компонентом системи права є норма права. Інститут права — система відносно відокремлених від інших і пов'язаних між собою правових норм, які регулюють певну групу (вид) однорідних суспільних відносин. Найбільшим елементом системи права є галузь права. Підгалузь права - це велика складова частина галузі права, що поєднує групу однорідних правових інститутів. Від структури системи права потрібно відрізняти структуру його джерел, зокрема систему законодавства. Галузями законодавства є великі об'єднання нормативно-правових актів за певними сферами правового регулювання суспільних відносин, які характеризуються єдністю змісту, форми і мають системні зв'язки між собою. Основною галуззю правової системи є державне право (конституційне). Також галузями законодавства є адміністративне й цивільне право, кримінальне право, трудове і сімейне право, фінансове і земельне право, природоохоронне і цивільне процесуальне право, кримінально-процесуальне право. Для усунення суперечностей між нормативними актами, підвищення якості та ефективності законодавства, забезпечення доступності його використання громадянами, державними органами, громадськими організаціями, комерційними корпораціями необхідно здійснювати систематизацію нормативно-правових актів. Розрізняють три способи (форми) систематизації нормативно-правових актів: кодификацію; інкорпорацію; консолідацію. Серед факторів і засад формування системи національного законодавства можна виділити політико-правові засади; економіко-правові засади; соціально-правові засади; правові конституційні засади. За походженням фактори розвитку системи законодавства України можна поділити на об’єктивні й суб’єктивні; за сферою дії ? на внутрішні й зовнішні; за результатом дії ? на позитивні й негативні; за здійсненням функцій ? на загальні та спеціальні. Одними з найважливіших факторів формування та розвитку системи законодавства України є фактор правонаступництва і економічний фактор. Також важливе значення має науковий фактор. Під системою законодавства мається на увазі усю систему чинних, взаємодіючих нормативно-правових актів. Саме законодавство надає нормам права формальну визначеність. Однією із форм взаємодії права і законодавства є їх взаємо¬вплив у процесі формування та розвитку. Законодавство може істотно впливати на розвиток формування права. Система права і система законодавства співвідносяться між собою як зміст і форма. Між системою права і системою законодавства є і відмінності в структурних елементах, змісті, обсязі.

Литература:Список використаної літератури 1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верхов¬ної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996.- №30.-Ст. 141. 2. Алексеев С.С. Общая теория: Курс в двух томах. – М., 1981. – Т. I. - 361 с. 3. Євграфова Є.П. Засади формування системи національного законодавства // Вісник Конституційного Суду України. ? 2005. ? № 3. ? С. 80-85. 4. Євграфова Є.П. Методологічне забезпечення формування системи законодавства України // Конституція ? основа державно-правового будівництва і соціального розвитку України / За ред. М.І.Панова. ? Харків: Нац. юрид. акад. України, 2001. ? С. 20-22. 5. Загальна теорія держави і права - М.В.Цвік - Харків: Право, 2002. - 432 с. 6. Комаров С.А. Теория государства и права.- М., 2003.- 448 c. 7. Корельский В.М. Теория государства и права. - М., 2002.- 616 c. 8. Кравчук М. В. Теорія держави і права. Проблеми теорії держави і права: Навчальний посібник. - 3-тє вид., змін, й доп.- Тернопіль: Карт-бланш, 2002.- 247 с. 9. Лившиц Р.З. Теория права. Учебник. - М., Юристъ, 2004. - 219 с. 10. Матузов Н. И. Теория государства и права: Учебник. — М.: Юристъ, 2007. — 663 с. 11. Молева Г.В. Основы государства и права. - Пенза, 2004.- 96 c. 12. Морозова Л.А. Теория государства и права. Ученик. - М.: Юристъ, 2003. - 414 с. 13. Нерсесянц В. С. Философия права : учебник для вузов / В. С.Нерсесянц. — М. : Изд. группа НОРМА-ИНФРА, 1998. — 652 с. 14. Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства. Учебник. - М., Норма. 2004. - 552 с. 15. Общая теория права и государства: Ученик. - 3-е изд., перераб. и доп. - М.: Юристъ, 2001. - 520 с. 16. Общая теория права. Курс лекций/ Под общей редакцией профессора В. К. Бабаева. - Нижний Новгород, 1993. 17. Погребной И.М. Теория права: Учебное пособие. - Харьков: Государственное специализированное издательство «Основа», 2003. - 128 с. 18. Правознавство: Підручник Текст / А.І. Берлач, Д.О. Карпенко, В.С. Ковальський, А.М. Колодій, А.Ю. Олійник, О.О. Підопригора; За ред. В.В. Копєйчикова, А.М. Колодія. - К. 2005. - 752 с. 19. Проблемы теории государства и права: ученик. - М.: Проспект, 2006. - 768 с. 20. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. — Харків: Консум, 2004. — 656 с. 21. Тополевський Р.Б. Система джерел права: поняття, види структура// Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2002. – Вип.20. – с.160-164. 22. Шульга А.М. Теория государства и права: Пособие. – Х.: Университет внутренних дел, 2000. - 132 с.