Сучасні способи підроблення документів, штампів і печаток

Содержание:Зміст Вступ 3 1.Загальна характеристика злочинів у сфері підроблення документів, штампів і печаток 4 2. Способи повної та часткової підробки документів,їх ознаки та методика їх виявлення 9 3.Підробка відтисків, печаток, штампів, підписів 14 Висновок 17 Список використаних джерел 19  

Вступление: Вступ Публічне управління – надзвичайно важлива сфера реалізації державної влади. Проте останнім часом рівень організуючого впливу виконавчої влади на суспільні процеси в Україні не задовольняв потреби динамічного розвитку громадянського суспільства, енергійного формування цивілізованого соціально-економічного укладу та демократичної, соціальної, правової держави. За останні роки не вдалося досягти такого рівня організації виконавчої влади, який властивий функціонально ефективній і структурно злагодженій системі. Одним з багатьох факторів, який ускладнює реалізацію управлінської функції держави, є наявність зовнішніх втручань у порядок управління, в тому числі шляхом перекручення інформації в документах, які засвідчують юридично значимі факти. Суспільна небезпечність підроблення документів полягає у тому, що така поведінка завдає шкоду нормальній управлінській діяльності, порушує суспільні відносини у сфері документообігу, тим самим заважаючи компетентним управлінським органам та їх посадовим особам об’єктивно судити про дійсні права і обов’язки громадян, що, в свою чергу, може обумовити прийняття ними незаконних рішень. Реформування кримінального законодавства України в частині регламентації відповідальності за підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збуту, використання підроблених документів, було здійснено у 2001 р. з прийняттям нового Кримінального кодексу України. Перш за все, зміни стосуються ознак предмета злочину: якщо за ст. 194 КК 1960 р. предметом підроблення визнавались лише документи, які видаються державними або громадськими підприємствами, установами, організаціями, то у ст. 358 чинного КК. Криміналізація випадків підроблення документів, виданих недержавними структурами, безумовно є позитивним кроком: вона сприяє охороні діяльності організацій і осіб, на яких законом покладено здійснення окремих управлінських функцій.

Выводы: Висновок Отже, підроблення документів, які мають своїм джерелом походження фізичну, приватну особу, яка не уповноважена видавати чи посвідчувати документи, що надають права або звільняють від обов'язків, а також неіснуючу насправді юридичну особу, складу цього злочину не утворює. Залежно від спрямованості умислу винного підроблення вказаних документів за наявності підстав може кваліфікуватися як готування до вчинення відповідного злочину, наприклад до шахрайства за обтяжуючих обставин. Під підробленням документа потрібно розуміти як повне виготовлення сфальсифікованого документа, так і часткову фальсифікацію змісту справжнього документа. В останньому випадку (так звана переробка) перекручення істини відбувається шляхом внесення у документ неправдивих відомостей (виправлення, внесення фіктивних записів, знищення частини тексту, витравлення, підчистка, змивання, підробка підпису, переклеювання фотографії, проставлення на документі відбитка підробленої печатки тощо). Підроблення документа становлять, наприклад, дії особи, яка, скориставшись бланком підприємства або організації, на якому є підпис уповноваженої особи, заповнює його відповідним текстом. Підробки документів на право водіння, володіння і користуванням автотранспортом є одною з причин які призводять до збільшення кількості порушень правил дорожнього руху, які в свою чергу до травмування або навіть загибелі багатьох людей. На даний момент досконалої методики дослідження підроблених документів не існує. Це обумовлює необхідність розробки нових методик та технічних засобів, а також вивчення передового досвіду інших країн в дослідженні підроблених документів , грошей і цінних паперів. Відсутність ефективних технологій і методик та техніки за допомогою якої проводиться дослідження документів на право водіння, володіння і користуванням автотранспортом ускладнює роботу експертів – криміналістів та негативно впливає на розкриття злочинів пов’язаних із підробкою даної категорії документів.

Литература: Список використаних джерел: 1. Кримінальний кодекс Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 25-26, ст.131 2. Абрамова Валентина Михайлівна, Ляш Андрій Олексійович. Криміналістика: навч. посіб. для дистанц. навчання:навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Відкритий міжнародний ун-т розвитку людини "Україна". — К. : Університет "Україна", 2007. — 557c. 3. Андрушко П. П., Арсенюк Т. М., Бантишев О. Ф., Бахуринська О. О., Берзін П. С., Бояров В. І.. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / П.П. Андрушко (ред.). — 2-ге вид., перероб. та доп. — К. : Дакор, 2008. — 1427с. 4. Біленчук П. Д., Головач В. В., Салтевський М. В.. Криміналістика: Підручник для вищих навч. закл. / П.Д. Біленчук (ред.). — К. : Право, 1997. — 254с. 5. Борідько О.А., Діденко С. В., Літвін В. В., Логінова В. В., Парасочкіна К. В. Криміналістика: навч.-практ. посіб. для підготов. до семестр. та держ. іспиту з криміналістики : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Борідько О. А. та ін. — Херсон : Херсонська міська друкарня, 2010. — 269 с. 6. Глібко Василь Миколайович, Дудніков Анатолій Леонідович, Журавель Володимир Андрійович, Коновалова Віолета Омелянівна, Матусовський Григорій Абрамович. Криміналістика: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. закл. освіти / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого / Валерій Юрійович Шепітько (ред.). — 2.вид., перероб. і доп. — К. : Видававничий дім "ІнЮре", 2004. — 728с. 7. Кузьмічов В. С., Прокопенко Г. І. Криміналістика: Навч. посіб. / Національна академія внутрішніх справ України / В.Г. Гончаренко (заг.ред.), Є.М. Моісеєв (заг.ред.). — К. : Юрінком Інтер, 2001. — 366с. 8. Сибірна Рома Іллінічна, Бараняк Володимир Михайлович, Безхлібник Руслан Михайлович. Криміналістика: навч. посібник / Львівський держ. ун-т внутрішніх справ. — Л. : Сполом, 2007. — 156с. 9. Шеремет Антон Петрович. Криміналістика: навч. посібник для студ. вищих навч. закл.. — Чернівці : Наші книги, 2008. — 440с.