Выводы: Висновки
7-19 грудня 2009 року в м. Копенгагені проходив міжнародний саміт ООН зі зміни клімату з метою доопрацювання і підписання міжнародної угоди на період після 2012 року, коли закінчує дію перший період Кіотського протоколу. На даному саміті брали участь представники 194 держав.
Останньої хвилини в Копенгагені все ж уклали угоду, проте вона мало кого влаштовує. Угода не містить конкретних завдань щодо скорочення викидів, але зобов'язав країни вдатися до заходів, щоб потепління не перевищило 2 градусів до 2050 року, і надати до 2012 року 30 млрд. доларів на заборону кліматичних змін. У домовленості також описано механізми транспарентності дій в цій галузі для розвинених країн і тих, що розвиваються.
Представники країн, що розвиваються виступили проти нової угоди, зазначивши, що вони не хочуть, щоб цей документ уособлював боротьбу ООН з глобальним потеплінням клімату, прийшовши на заміну Кіотському протоколу, термін дії якого закінчується в 2012 році. Представник Судану назвав запропонований на розгляд документ найгіршим в історії. Делегати з Венесуели, Болівії, Куби та Нікарагуа також різко і в гнівних тонах засудили Копенгагенські угоду, підкресливши, що воно було нечесним чином розроблено під час форуму за закритими дверима і не спрямоване на боротьбу з глобальним потеплінням клімату.
Варто відзначити, що для того щоб підсумковий документа конференції став повноправним пактом ООН, потрібне одноголосне рішення всіх 193 учасників кліматичного саміту. Якщо деякі країни виступають проти, то угода приймається тільки його прихильниками - в даний час це група провідних держав, на частку яких припадає більше половини світових викидів парникових газів.
За оцінками фахівців саміт ООН щодо зміни клімату який пройшов в Копенгагені, і зібрав лідерів понад ста країн, закінчився провалом: підсумковий документ містить лише найзагальніші фрази і не накладає на уряди жодних зобов'язань. Конференція в Копенгагені стала зустріччю не науковців, а політиків, виявивши відмінності між "ситими" і "голодними", між відкритими суспільствами і диктатурами.
Для участі у Копенгагенській конференції було сформовано українську делегацію, склад та завдання якої були затверджені дорученням Прем’єр-міністра України Ю.Тимошенко від 14.12.2009 № 70252/3/1-09.
До складу української делегації увійшли представники Національного агентства екологічних інвестицій України; Верховної Ради України; Кабінету Міністрів України; Мінприроди України. Делегацію очолював Голова Національного агентства екологічних інвестицій Лупальцов І. В.
Українські неурядові організації оцінюють склад та роботу офіційної делегації України до та під час переговорів як незадовільну.
Процес підготовки офіційної позиції відбувався без широкого обговорення різних аспектів на засіданні МВК (Міжвідомчу комісію із забезпечення виконання Рамкової конвенції ООН про зміну клімату), засіданні комітету екополітики Верховної Ради України, без відповідно організованих громадських обговорень. Як результат, позиція України не покривала усіх питань, що необхідні для ведення переговорів та не була достатньо гнучкою для оперативної роботи.