Розкрийте поняття «культурно-історичні цінності»

Содержание: Содержание Вступ 3 1. Поняття і сутність культури 5 2. Культурні цінності 13 3. Культурно-історичні цінності 17 Висновки 19 Список використаної літератури 20

Вступление: Культурологія також інтегративною сферою знання, народженою в широкому багатоаспектному діалозі на перетині філософії, історії, психології, мовознавства, етнографії, релігієзнавства, соціології культури та мистецтвознавства. Базисом культурологічного знання виступають окремі науки про культуру, в межах яких досліджуються певні феномени культури. Таким чином, культурологія належить до соціогуманітарних наук, хоча активно використовує як методи природничих наук, так і спеціальні методи дослідження в соціальній сфері. Специфіка культурології полягає саме у її інтегративному характері, в орієнтації на буття та діяльність людини й суспільства як цілісних феноменів. Культурологія є системою знань про сутність, закономірності існування та розвитку, людське значення та способи пізнання культури. Тому важливим завданням теорії культури є пізнання сутності культури і виявлення законів та механізмів функціонування конкретних форм і сторін культури. Основні завдання культурології: 1. аналіз культури як системи культурних феноменів; 2. виявлення ментального змісту культури; 3. дослідження типології культури; 4. розв'язання проблем соціокультурної динаміки; 5. вивчення культурних кодів та комунікацій. Одним із істотних моментів культурної історії людства є потреби, які на відміну від потреб тварин здатні зростати. Зростання потреб і було першим історичним актом, що визначив суперечливу культурну історію людства. Культура завжди цікавила філософів, соціологів, психологів, істориків як феномен суспільного життя, що розкриває особливості поведінки, свідомості та діяльності людей в конкретних формах життя (культура праці, культура побуту, художня культура, політична культура), а також як спосіб життєдіяльності людини, колективу і суспільства в цілому. Без світу культури важко собі уявити світ особистості. До культури в цілому відноситься широкий діапазон людських почуттів і думок від пошуку смислу життя до естетики. Елементи людської природи представляють собою єдність природного і соціального, або природного і окультуреного. Наприклад, фізичне тіло людини представляє собою не тільки природне утворення, а ще і наслідок багатовікової трудової, тобто культурної діяльності. Навіть не дивлячись на те, що фізичне тіло людини з часом практично не змінилося, рука сучасної людини істотно відрізняється своїми вміннями від руки первісної людини 6, с.3. Прийнято поділяти культурологію на фундаментальну та прикладну. Метою фундаментальної культурології є теоретичне пізнання феномену культури, розробка категоріального апарату і методів дослідження. Прикладна культурологія ставить собі за мету прогнозування, проектування і регулювання культурних процесів. Основною метою навчальної дисципліни „Культурологія” є формування в студентів системи знань про сутність культури як форми людської діяльності, її різновиди та історико-типологічні ознаки, роль культури у формуванні особистості та розвитку суспільства. Вивчення культурології розширить знання студентів про багатовимірний світ культури, допоможе орієнтуватися в соціокультурних процесах і усвідомлювати себе в діалозі культур. Це сприятиме свідомому вибору особистістю гуманістичних духовних цінностей, розвиткові її творчих можливостей й успішному самовизначенню в сучасному динамічному світі. Предметом навчальної дисципліни „Культурологія” є культура як система потенційних та актуальних цінностей, їх зміст та функціонально-рольове призначення в системі суспільних відносин.

Выводы: Таким чином, можемо підсумувати: культурологія досліджує закономірності культурно-історичного процесу й особливості національної культури з допомогою наукових понять, категорій. Органічний зв’язок культурології з іншими гуманітарними науками виявляється, зокрема, у тому, що вона використовує ряд категорій, вироблених цими науками. Зрозуміло, що культурологія не може розвиватись без таких категорій, що давно увійшли до наукового обігу, як "культура", "творча діяльність", "мистецтво" і т. ін. Але, запозичуючи ці категорії у філософії, психології та решти гуманітарних наук, теорія й історія культури розглядає їх через призму власного предмета. Водночас вона розробляє ряд специфічних категорій: "суб’єкт культури", "культурні цінності", "культурна самобутність", "культурний прогрес", "національна культура" тощо. А культура являє собою цілісну динамічну систему, яка є внутрішнім змістом розвитку людства. Культура проявляється в творчій діяльності людини, яка, створюючи цінності, задовольняє свої потреби і тим самим стверджує себе в природному й соціальному середовищі. Культурі притаманні символічність, а культурним цінностям - ієрархічність. Якщо розбиратися глибше, то по суті культурно-історичні цінності і є культурою. Культура органічна, її характерними ознаками є внутрішній запал і творчий імпульс. Культура явище соціальне, тому вона завжди репрезентує духовну сферу соціального організму. Народження культури свідчить про насичення цього організму духовним змістом, про "пору цвітіння" людства. Втрата духовного в цьому організмі свідчить про "період збирання плодів", а, значить, - і про надлам культури та її перехід у цивілізацію. Культурно-історичні цінності поняття дуже широке. Воно включає в себе об'єкти матеріальної та духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення і підлягають збереженню, відтворенню та охороні.

Литература: 1. ЗАКОН УКРАЇНИ Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей (Розд.І, ст.1). – Київ 21 вересня 1999 року N 1068-XIV. 2. Бородина Е.А. Культурология. Курс лекций. – М., 2004. 167 с 3. Дичковський С.І., Русакова Т.І. кредитно-модульна система як уособлення підсумку контролю знань у моделі болонського процесу (на прикладі викладання дисципліни «Культурологія») // Вісник Національного Авіаційного Університету. – 2005. - № 1 (2) 4. Історія світової і вітчизняної культури. Курс лекцій. – Тернопіль, 2005. - 164 c. 5. Культурологія. Навчальний посібник / Гриценко Т. Б., Гриценко С. П., Кондратюк А. Ю. – К.: Центр навчальної літератури, 2007. - 392 c. 6. Культурологія. Навчальний посібник / Зязюн І., Семашко В. та ін.; Ред. М.М. Закович – К.: Знання, 2007. - 567 c. 7. Культурологія. Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2001. - 121 c. 8. Культурологія: теорія та історія культури. Навчальний посібник / За ред. І.І. Тюрменко, О.Д. Горбула – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 368 c.