Методологія дослідження особливостей соціалізації дітей з особливими потребами

Содержание:ЗМІСТ ВСТУП 3 1. Методи дослідження особливостей соціалізації дітей з особливими потребами 5 2. Аналіз результату дослідження 19 3. Шляхи вдосконалення соціалізації дітей 25 ВИСНОВКИ 36 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 41 ДОДАТКИ 44  

Вступление: ВСТУП Актуальність теми. Діти – найбільша цінність у житті. Усі ми хочемо мати здорових дітей. Але не всім у цьому житті щастить. І народжуються діти з якимись вадами Що робити батькам таким дітей? Скласти руки і нічого доброго вже не чекати від життя? Звичайно, ні. Ці діти потребують тепла, любові, турботи, захисту, вони такі вразливі. І допомога батьків – майже єдина відрада таких дітей. Актуальним питанням сьогодення є забезпечення потреб кожної дитини та створення усіх умов для її повноцінної життєдіяльності. При цьому особливої турботи потребують діти, які мають вади психофізичного розвитку, тобто – діти-інваліди. Протягом останнього часу суспільство все частіше відмовляється від використання в побуті терміну «інвалід», замінюючи його поняттями «дитина з обмеженими можливостями» або «дитина з особливими потребами». За статистикою в Україні налічується 135,4 тисяч дітей-інвалідів, або 120 осіб на кожні 10 тисяч дітей. Проте в Україні історично склалася така ситуація, за якої діти з особливими потребами протягом довготривалого часу залишалася поза увагою суспільства, і навіть певною мірою були ізольованими від нього, навчаючись та виховуючись в школах-інтернатах. Часто ці діти виявлялися неготовими до соціалізації, до життя у відкритому середовищі, що аж ніяк не відповідало їхнім особливим потребам. Тому на сьогоднішній день все гостріше постає проблема соціалізації дітей з обмеженими можливостями. І одним з оптимальних напрямів у вирішенні цієї проблеми виступає інтегрована освіта та інклюзивне навчання, тобто спільне навчання і виховання дітей з обмеженнями здоров’я і тих, що не мають таких обмежень, за допомогою створення додаткових умов. Дослідженню проблем соціалізації дітей з особливими потребами присвячені праці багатьох вітчизняних та зарубіжних науковців: Ю. Василькової, А. Колупаєвої, Т. Ілляшенко, Л. Шипіциної, Е. Даніелс та ін. Тому ця тема є дуже актуальною, цікавою і необхідною для власного аналізу і дослідження. Об’єктом курсової роботи є методи дослідження особливостей соціалізації дітей з особливими потребами. Предметом – система дослідження особливостей соціалізації дітей з фізичними вадами (вік - 15 років). Отже, метою дослідження є аналіз та добір ефективних методів, дослідження особливостей соціалізації дітей з особливими потребами. Отже, щоб досягти мети курсової роботи, мною поставлені такі завдання: - визначити методи дослідження особливостей соціалізації дітей з особливими потребами; - провести аналіз результатів дослідження; - запропонувати шляхи вдосконалення соціалізації дітей. Структура роботи: курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел та додаків в кінці роботи.

Выводы:ВИСНОВКИ Можна зробити наступні висновки і узагальнення із розглянутої курсової роботи: 1. Відповідно до міжнародного визначення терміну “діти з особливими потребами” (children with special needs), до цієї категорії відносяться: діти-інваліди, діти з фізичними вадами, діти з функціональними обмеженнями. На засадах аналітичного методу можна дослідити специфіку застосування різних підходів щодо соціалізації дітей з особливими потребами на сучасному етапі суспільного розвитку. Структурно-функціональний аналіз використовувався для виявлення структурних елементів соціалізації, яка розглядається як процес, в якому особистість формується під впливом суспільства й одночасно конструює суспільство. Виявлення належної послідовності наріжних проблем теми дослідження здійснено при дотриманні вимог методу системного аналізу. Сім’я дитини з відхиленнями в розвитку є її першим соціалізуючим інститутом. Процес дорослішання дітей такої категорії проходить з великими труднощами та у дещо сповільненому темпі, його також можна розділити на етапи: І етап соціалізації – входження дитини в соціум. Першою сходинкою є адаптація її в сім’ї. Успішність цього процесу залежить від того, наскільки адекватно члени родини реагують на проблеми дитини і допомагають у їх подоланні. Виникаючі труднощі – результат неправильної позиції батьків та інших членів сім’ї. ІІ етап соціалізації – це перебування дитини у спеціальному закладі. Важливу роль має відіграти такт педагогів, повага до дитини з особливими освітніми потребами. Налаштування дитини на перебування у закладі, на важливість нових змін у її житті виконують члени родини. ІІІ етап соціалізації – адаптація дитини та її сім’ї власне у суспільстві, (пошук інших сімей з подібними проблемами, встановлення контактів, пошук своєї «соціальної ніші»). 2. У 2011 році для первинного дослідження адаптованості дітей з особливими потребами 9-го класу були використані: тест шкільної тривожності Філіпса, тест особистої адаптації Фурмана. Про рівень адаптації, наявності дезадаптації можна судити за даними, як мінімум двох типів діагностики: діагностика тривожності Філіпса та опитувальник Фурмана на виявлення рівня адаптації. Діагностика рівня тривожності проводилася за допомогою методики Філіпса. Методика Фурмана (тест особистої адаптації школяра) проводитися психологами для визначення особистої адаптації школяра до зовнішнього та внутрішнього світу. На підставі даних проведеної діагностики можна говорити про підвищену шкільну тривожність у наступних учнів з особливими потребами: Ілля, Сергій, Настя, Ліза, Олена, Сашко, Владислава (33% вибірки). Використовуючи дану методику, можна розглянути кожний параметр окремо, що певним чином наштовхує на виявлення причин виникнення тривожності: Так, в Іллі виявлені високі показники таких факторів як - страх не відповідати очікуванням навколишніх, проблеми й страхи у відносинах із учителями, страх самовираження, переживання соціального стресу. У Сергія - страх самовираження, страх ситуації перевірки знань, переживання соціального стресу, проблеми й страхи у відносинах із учителями, низька стресостійкість. У Насті - фрустрація потреби в досягненні успіху, страх самовираження, страх ситуації перевірки знань, переживання соціального стресу, проблеми й страхи у відносинах із учителями, низька стресостійкість. У Лізи - страх самовираження, страх ситуації перевірки знань, переживання соціального стресу, проблеми й страхи у відносинах із учителями. У Олени - страх ситуації перевірки знань, фрустрація потреби в досягненні успіху, переживання соціального стресу, проблеми й страхи у відносинах із учителями, низька стресостійкість. У Сашка - страх самовираження, страх ситуації перевірки знань, проблеми й страхи у відносинах із учителями, низька стресостійкість. У Владислави - страх не відповідати очікуванням навколишніх, страх самовираження, страх ситуації перевірки знань, проблеми й страхи у відносинах із учителями. Необхідно враховувати дані особливості учнів у своїй роботі, з метою зниження й нормалізації рівня загальної шкільної тривожності, підвищення шкільної мотивації, забезпечення особистісного розвитку, поліпшення успішності, психологічного клімату в класному колективі. Про рівень адаптації, наявності дезадаптації можна судити за даними, діагностики за А.В. Фурманом. Діагностика за А.В. Фурманом говорить нам про недостатньо благополучний рівень адаптації у 14 дітей (67% від вибірки). Вони не вміють адаптуватись до умов навколишнього середовища, їм важко спілкуватися з оточуючими людьми через невпевненість, відсутність умов для їхньої успішної соціалізації. В деяких з учнів неадаптованість є неочевидною, тобто вони не проявляють на зовні свої недоліки, а інші є очевидно неадаптованими, вони не вміють адаптовуватись і це помічають інші люди (вчителі, батьки, товариші). Серед обстежених нами дітей-інвалідів 67% респондентів є неадаптованими, а 33% - є адаптованими до умов сім’ї, школи та позашкільної сфери. Адаптованість проявляється в тому, що вони знають та вміють адаптовуватись до умов сім’ї (сильні емоційні зв’язки батьків з підлітком, злагода в сім’ї, високий рівень виховання та довірливі відносини підлітка з батьками), до умов школи (для підлітка з функціональними обмеженнями вчитель є авторитетом, він поважає та довіряє вчителям, з однакласниками в нього дружні стосунки). 3. Основна робота з неадаптованими дітьми-інвалідами повинна вестися у вигляді групової профілактичної роботи й індивідуальної роботи. Ми спостерігали за учнями під час навчання. Поводились вони так як і всі підлітки, але писали, читали, говорили, думали трохи повільніше. Вони з повагою та довірою ставляться до своїх вчителів, поважають думки один одного, активно спілкуються між собою. Підлітки з функціональними обмеженнями почуваються комфортно в школі і сім’ї. Ми проводили спостереження в сім’ях, де прживають підлітки з особливими можливостями. Батьки тут ставляться до дитини з любов’ю, терпеливістю та довірою. Головними пріорітетами в сім’ї є гуманістичні цінності. Вони поважають думки один одного, враховують кожну пропозицію, допомагають один одному у виконанні певних завдань. Проблеми соціалізації дітей з особливими потребами в сучасних умовах розвитку суспільства пов’язані, перш за все, з укоріненням стереотипних уявлень про таких дітей, як «неповноцінних», «нездатних», чому сприяло історичне минуле нашої держави, в якому обговорення проблем інвалідності вважалось непопулярним, непотрібним у суспільстві. Тому, з огляду на невпинне зростання кількості дітей, які мають вади психофізичного розвитку все більшої актуальності набуває розробка досліджень, присвячених з’ясуванню причин, закономірностей розвитку цього явища та вирішенню питань адаптації, повноцінної соціалізації в суспільному житті дітей з особливими потребами. На нашу думку, важливими чинниками становленню цих процесів є інтегроване та інклюзивне навчання, а також усвідомлене, поважне ставлення до дітей з особливими потребами з боку оточуючих. Тільки за таких умов діти з особливими потребами здатні подолати усі життєві проблеми і труднощі та повноцінно самоствердитись у житті. Зміст індивідуальної роботи з підлітком з особливими потребами становить: аналіз індивідуальних біологічних функцій і функціональних можливостей (біологічний і соціальний вік, рівень функціонального обмеження, біологічні ритми, здібності); виявлення специфіки соціокультурного розвитку (вплив різнорівневих соціальних факторів, соціальних потреб, соціальних очікувань, культурних і субкультурних цінностей, норм); усвідомлення психологічних характеристик (сприйняття, пам’ять, здібність до вирішення проблем, характер самооцінки, рівень залежності, адекватність реакцій); дослідження особливостей соціальної адаптації; залучення підлітка до соціально-педагогічного процесу (соціалізації). Групова робота у контексті сімейно-центрованої практики здійснюється через організацію соціально-педагогічного патронажу, груп підтримки і взаємодопомоги. Соціальна й психологічна реабілітація інвалідів за допомогою мистецтва прийшла в Україну відносно недавно. Психологи давно визнали, що не можна відокремлювати дітей з обмеженими можливостями від реального світу. Вони повинні спілкуватися, вчитися контактувати один з одним, знаходити собі друзів і однодумців. Тоді після закінчення школи вони легше входять у доросле життя.  

Литература: СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. danials /. 2. Валеєва Р. Прекрасний світ в очах дитини // Газета "Молодіжний проект", №1(3), 2001. – 26 с. 3. Василькова, Ю. В. Социальная педагогика : курс лекцій : учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / Ю. В. Василькова, Т. А. Василькова. – М. : Академия, 2001. – 440 с. 4. Взаємодія органів місцевого самоврядування та організацій громадянського суспільства // Кур’єр, №4, 2004. – 42 с. 5. Головіна Л. Талановиті всі діти // Газета "Міщанська слобода" №17 (082), 2005. – 34 с. 6. Даніелс, Елен Р. Створення інклюзивних класів Електронний ресурс : наук.-метод. Збірник / Елен Р. Даніелс, Кей. Стаффорд // Кроки до компетентності та інтеграції в суспільство. – К. : Контекст, 2000. – Вип. 1(4). – 336 с. – Режим доступу: http:/library.rehab.org.ua/ukrainian/psicho/ 7. Двадцять тисяч надій для хворих дітей // Газета "Культура", №6, 2006. – 32 с. 8. Дементьєва Є. У цих малюнках стільки життя // "Час" №164(775), 2001. – 19 с. 9. Дикуль Л. Діти дивляться на світ з оптимізмом // Газета "Культура", № 9, 2001. – 32 с. 10. Дитяче питання знаходить відповіді // "Нова газета", №2, 2006. – 34 с. 11. Закон України “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” від 5 лютого 1993 р. – Відомості Верховної Заради України. – 1993. – № 16. – С. 409-417. 12. Ілляшенко, Т. Причини невстигання молодших школярів: які вони? / Т. Ілляшенко // Початкова школа. – 2007. – № 1. – С. 2-4. 13. Інформація про розробку Комплексної програми освіти та фахової підготовки дітей-інвалідів. – К.: Основи, 2005. – 25 с. 14. Козак Н. Наша мета – робити добро для дітей // Кур’єр, №11, 2005. – 42 с. 15. Колупаєва, А. Інклюзивна освіта: реалії та перспективи : монографія / А. Колупаєва. – К. : Самміт – Книга, 2009. – 272 с. : іл. – (Серія «Інклюзивна освіта»). 16. Красовська О. програми творчості дітей-інвалідів україни // Газета "Надія" № 1(184), 2006. – 15 с. 17. Крокін Є. Творчість дітей з обмеженими можливостями // Кур’єр, №5, 2004. – 42 с. 18. Палітра надії для дітей // Журнал "Ваше дозвілля", № 8 (356), 2004. – 44 с. 19. Платонова М. Вони люблять цей світ // Газета Комерсант, №9, 2003. – 40 с. 20. Повір у себе. Програма-орієнтир ФДО України. – К.: ФДО України, 2004. – 20 с. 21. Погляд дитини // Журнал "Мурзилка", № 6, 2002. – 39 с. 22. Примочкін Б. "Погляд дитини" на дитину // Журнал "Моя Москва", №7-8, 2002. – 36 с. 23. Світ очима хворих дітей // "Літературна газета", №23 (5880), 2002. – 30 с. 24. Свято для хворих дітей // Газета "Вечірній клуб", №36 (1559), 2003. – 22 с. 25. Семененко В. Особливості соціалізації дітей // Газета Комерсант, №3, 2001. – 40 с. 26. Соколов А. Недитячий погляд дитини з особливими потребами // "Літературна газета", №37 (5892), 2002. – 34 с. 27. Соколова М. Забувши про горе, хвора дитина малює щастя // "Парламентська газета", № 220 (1837), 2005. – 32 с. 28. Сорок виставок, і скільки радості // Додаток до газети "Піонерська правда", №19 (136), 2004. – 30 с. 29. Софій Н., Сварник М., Троханіс П. Права дітей з особливими освітніми потребами на рівний доступ до якісної освіти. – К., 2006. – 64 с. 30. Толстоухова С. Центри соціальних служб для молоді. – К.: Довідник державних діячів та установ. – 80 с. 31. Усе буде добре // Журнал "ВІВА", №49, 2004 р. – 41 с. 32. Цільові програми – оновлений інструмент Державної культурної політики. – К.: Мінкультури, 2006. – 30 с. 33. Шипицина, Л. М. «Необучаемый» ребенок в семье и обществе. Социализация детей с нарушениями интеллекта / Л. М. Шипицина. – СПб. : «Дидактика Плюс», 2002. – 496 с. 34. http://ussf.kiev.ua/index.php?go=Inclus&in=view&id=4