Вступление: Загальноестетичні та культурологічні роботи Ю.Борєва, Н.Вороніна, Т.Дадіанова, М.Кагана, Л.Когана, Ю.Кондратенка, М.Логінова та ін. свідчать про наукове визначення основи хореографічної культури - історично сформованої єдності законів академічного класичного танцю - як фактора професійної багатоаспектної хореографічної діяльності.
Сучасні підходи до визначення понять в контексті хореографічної культури - «хореографічна система», «хореографічна школа», «модель танцювального мислення» - в українській хореології лише починають формуватися, тоді як дослідження у даній галузі російських вчених знаходиться на етапі поєднанні зусиль декількох наукових дисциплін: загальнотеоретичних (Л.Д.Блок, В.М.Богданов-Березовський, І.Я.Вершиніна, Р.В.Захаров, В.І.Уральська), естетико-філософських (Р.Арнхейм, В.В.Ванслов, О.Л.Волинський, П.М.Карп), прикладних (Н.Аркіна, Ю.Бахрушин, Л.Д.Блок, В.М.Красовська, Е.Я.Суриц, Ю.Слонимський), методичних, що ґрунтуються на педагогічній спадщині видатних викладачів балетного мистецтва (А.Ваганова, М.Тарасов), а також на бібліографічних виданнях Н.Базарової, Г.Березової, В.Костровицької, М.Мей, О.Писарєва.
Слід зазначити, що на початку ХХст. вже з’явилися роботи, які ставили під сумнів правомірність академічного напрямку в системі хореографічної освіти (Е.-Ж.Далькроз, К.Шторк); ідеї ритмопластичної організації отримали значний розвиток в 20-60рр.ХХст., пізніше частина з них трансформувалася у наукову систему розуміння закономірностей і факторів розвитку російської хореографічної культури в широкому контексті музичної і драматичної театральної культури (B.Богданов-Березовський, В.Красовська, Г.Ларош).