Вступление:Малий бізнес в Україні розпочався з кооперативів 1986 року. Після старту ринкової економіки відбувалося формування сектору малого бізнесу і кількісне зростання до 2000 р., коли ріст призупинився, не досягши рівня розвинених країн та й недавніх сусідів із соцтабору. Чому? Дослідники, урядовці аналізують стан малого бізнесу і нагромадили колекцію причин та пояснень, але без практичного позитивного впливу. Були Держкомітети, національні і регіональні програми, низки заходів і проектів, але малий бізнес формувався не завдяки цим діям, а внаслідок самоорганізації в несприятливому середовищі. Аби змінити становище необхідно перейти до нової парадигми, оскільки стара не відповідає реаліям. Якщо раніше малий бізнес бракувало інформації, фінансів, знань, були проблеми з приміщеннями, реєстрацією, ліцензіями, оподаткуванням, то тепер головним дефіцитом є людський потенціал. За попередні майже 20 років ті, хто хотів або був змушений, самотужки “йшли в бізнес”, а тепер необхідно вирішувати проблему поповнення. Нинішній стан малого бізнесу не задовольняє ані державні інституції, ані самих підприємців, ані громадськість і, врешті решт, стримує потенціально можливий розвиток економіки і добробуту. Такі країни як Польща, Чехія, Угорщина, країни Балтії, які майже одночасно з Україною розпочали перехід до ринкової економіки, досягли не тільки макроекономічних успіхів, але й наблизилися до рівня розвинених країн за показниками малого бізнесу. На вирішальну фазу перехідного періоду західним сусідам знадобилося 5-7 років – Україна ж на чотирнадцятому році перебудови ще тільки претендує на статус країни з ринковою економікою. Зрозуміло, що незадовільність стану малого бізнесу фіксується не тільки узагальненими статистичними даними, а й результатами численних соціологічних досліджень і опитувань. На жаль, малий бізнес в Україні, який на протязі багатьох років формувався як засіб виживання для самих підприємців та їх родин, так і залишився “бізнесом виживання”, не сформувавшись у повноцінний сектор економіки, як це має місце в багатьох країнах. Мається на увазі, що малий бізнес окрім функції задоволення місцевих потреб (торгівля, послуги, будівництво тощо) несе такі важливі економічні навантаження: складає вагому частину експортної діяльності країни; поряд з великими корпораціями є продуктивним агентом інноваційної діяльності; співпрацює з великими підприємствами, утворюючи взаємовигідні кооперативні структури. Метою аудиту стану обліку діяльності малих підприємств (МП) є встановлення відповідності методики обліку, що застосовується на підприємстві, чинному законодавству щодо малого бізнесу, виявлення наявних помилок або порушень та ступеню їх впливу на достовірність бухгалтерської звітності. Специфічними завданнями аудиту обліку діяльності МП: • перевірка робочого плану рахунків, що застосовується на підприємстві; • перевірка системи оподаткування суб’єктів малого підприємництва та відображення податків в обліку; • перевірка облікових регістрів, що складаються за спрощеною формою; • перевірка квартальної та річної звітності, складеної за скороченою формою. Джерелами інформації для аудиту діяльності МП є: свідоцтво про сплату єдиного податку (в разі спрощеної системи оподаткування); наказ про облікову політику; регістри обліку; звітність.