Выводы: Отже, проаналізувавши усе вищевикладене, можна зробити наступні висновки та надати педагогічні рекомендації:
Особливо активним є розвиток дітей під час ігор, які вони самі придумують. Такі ігри вважають творчими, оскільки ігрова діяльність у них має яскраво виражений самодіяльний і творчий характер.
Творчі ігри – ігри, які придумують самі діти, відображаючи у них враження від пізнання навколишнього світу.
Головною ознакою творчої гри є уявлювана ситуація, яку дитина створює замість реальної, діє в ній, виконуючи роль відповідно до тих значень, які вона надає предметам, що її оточують.
Проблема формування моральних якостей особистості дошкільників, звичок моральної поведінки стояла перед педагогами завжди. Як показують соціологічні дослідження, проведені серед батьків і вихователів, самими цінними якостями дітей, незважаючи на захоплення раннім інтелектуальним розвитком, і ті й інші вважають доброту й чуйність. Практично всі освітні програми для дітей дошкільного віку містять розділ, що спеціально присвячений вихованню моральних якостей особистості, хоча називатися предмет такого виховання може по-різному: «соціально-емоційне» виховання, або «моральне» виховання, або формування гуманного відношення до інших людей та ін.
Формування у дітей з ранніх років взаємин, які ґрунтуються на моральних цінностях демократичного суспільства – важливе завдання сучасного дошкільного виховання. Спілкування дітей, що засноване на співробітництві, взаємній приязні, доброзичливості, сприяє становленню особистості кожного вихованця й водночас впливає на психологічну атмосферу в групі дошкільного навчального закладу.
Відтоді, коли дитина потрапляє в групу однолітків, її індивідуальний розвиток вже не можна розглядати і вивчати поза взаєминами з іншими членами дитячої групи. Саме на основі досвіду спілкування з іншими дітьми формуються моральні якості підростаючої особистості, які визначають її ставлення до людей.
У контексті нашого дослідження вбачаємо доцільним розглядати становлення і розвиток дружніх взаємин у дітей старшого дошкільного віку в ігровій діяльності, оскільки вона є провідною в дошкільному віці.
Психологами встановлено, що позитивне емоційне ставлення дітей дошкільного віку один до одного обумовлюється характером їх спільної діяльності (О. Запорожець, Г. Лаврентьєва, Я. Неверович, Ю. Приходько та інші), яка, на думку науковців, є підґрунтям співробітництва. Виконання завдань, поставлених перед дітьми в процесі діяльності, потребує від них узгодження дій, об’єднання зусиль, турботи про партнера, про якість не лише своєї частини роботи, а й про спільний результат і своєчасне його досягнення. Це сприяє виникненню у дітей співпереживання, співчуття, дружби, почуття взаємної відповідальності.
Добре коли вихователь не залишає поза увагою прояви дітьми турботи про інших, звертає на них увагу всіх малят. Дуже люблять діти хороводи. Ці ігри завжди супроводжуються віршованим текстом або пісеньками з характерними для народної творчості повторами. Діти швидко засвоюють їх, оскільки пісенний супровід значно полегшує виконання рухів та завдань. Усе це викликає в учасників хороводу піднесений емоційний настрій, який підсилює у них інтерес до гри, бажання продовжувати її, згуртовує дитячий колектив. Спостерігаючи за самостійними іграми дітей на майданчику, часто можна помітити таку картинку: кілька дівчаток і хлоп’ят, узявшись за руки, водять хоровод, якого вчора їх учила вихователька. Така самостійна гра може тривати досить довго.
Підсумовуючи значення ігрової діяльності для виховання доброзичливих взаємин та взаємодопомоги дошкільників, можна виділити, що в процесі спілкування дітей можна з успіхом використовувати сукупність усіх видів ігор, оскільки кожна, з них, як слушно зазначала дослідниця О. П. Усова, має відповідний зміст і робить у життя дітей певний внесок.
Для формування моральних вчинків, дружньої поведінки дітей старшого дошкільного віку в дитячому садку, використовуються наступні методи: бесіда, читання й аналіз художніх творів, гра, творча гра.
У нашому дослідженні взяли участь 10 дітей старшої групи дитячого садка № 41 м. Києва (5 дівчат і 5 хлопчиків), вік обраних дітей - від 5 до 6 років. В констатуючому експерименті кожна дитина брала участь в 2-х експериментальних ситуаціях з ідентичним моральним змістом:
- ситуація розповіді (5 ситуацій з вибором способу поведінки);
- спостереження за способом поведінки в реальній ситуації.
Оцінивши рівень сформованості деяких звичок морального поведінки дітей у старшій групі, вихователь може визначити напрямки групової й індивідуальної роботи з дітьми. Для даної групи дітей необхідне поліпшення знань про гарні й погані вчинки, тому що результати, хоч і є непоганими, можуть бути набагато кращими. Для цього нами запропонована корекційна програма для покращення поведінки дітей, їх вчинків.
Як система цілеспрямованої психолого-педагогічної діяльності нами використовувалася програма, що вишиковує основні умови традиційної культури виховання в сім’ї. Експериментальна робота проводилася за участю наших 10 дітей.
Пропонуємо дітям творчі ігри, наприклад, гра в ляльки з пошиттям одягу для ляльок, спільна робота по пошиттю речей для ляльки, що сприяє розвитку дружніх стосунків у дітей.
У результаті корекційної програми в 80% дітей було зафіксоване формування уваги до оточуючих людей (одноліткам і близьким). Результати психолого-корекційної роботи позитивно позначилися на формуванні соціальних емоцій. Резюмуючи вищевикладене слід зазначити, що розроблена нами система роботи виховання дружніх взаємин дала позитивні результати. У взаєминах дітей стали більш помітними прояви турботи, піклування один про одного, їх стосунки стали носити доброзичливий характер. Шляхом педагогічних пошуків слід забезпечувати набуття такого досвіду дітьми. Найбільш адекватним для цього засобом виступає ігрова діяльність і поведінка дитини.