Взаємодія в середині прокуратури

Содержание: Вступ 3 1. Теоретичний розгляд системи прокуратури України та організації роботи її органів 5 2. Характеристика взаємодії в середині прокуратури 11 Висновок 17 Список використаних джерел 18

Вступление: Чинна Конституція України 1996 року проголошує: “Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава” (ст. 1). Необхідно ще багато зробити для втілення даних принципів у життя. Власний історичний досвід України та сучасна зарубіжна практика доводять, що лише за умови наукового та практичного забезпечення посилення управлінського впливу, а також постійного вдосконалення його форм і методів можна досягти ефективного функціонування суспільного організму. В даному дослідженні розглядається тільки одна із сторін державного управління – управління в органах прокуратури. Адміністративна реформа, розпочата в Україні, спрямована насамперед на поетапне формування ефективної організації виконавчої влади та місцевого самоврядування. Судово-правова реформа націлена на становлення незалежної судової влади, зорієнтованої на захист прав людини. Зазначені реформи не могли обійти правоохоронні органи, в тому числі й органи прокуратури. Під час їх проведення значно змінилася уява про місце інституту прокуратури серед гілок державної влади, реформовано структуру, різні аспекти організації та діяльності прокуратури. Так, прокуратура України є автономною системою, управлінська вертикаль якої відзначається жорстким підпорядкуванням системи Генеральному прокурору України. Але прокурорська система підпорядкованості в поєднанні з єдиноначальністю керівників органів прокуратури нерідко призводить до винесення ними необґрунтованих рішень, а службова дисципліна в системі наближена до військової. Необхідність розгляду взаємодії в середині органів прокуратури, її місця в державному механізмі, принципових особливостей побудови системи та шляхів їх покращання підтверджується тим, що лише на основі такого розгляду можливе вироблення концептуальних засад демократизації інституту прокуратури та внесення пропозицій по налагодженню нового комплексу відносин у системі його органів. Проблеми організації та діяльності органів прокуратури обґрунтовувалися науковцями та практиками на наукових і науково-практичних конференціях, на навчально-методичному семінарі, що проводився Генеральною прокуратурою України в 1998 році, де також наголошувалося на актуальності досліджень у галузі управління в органах прокуратури.

Выводы: Отже, прокуратура — це організаційно самостійна державна інституція, яка при виконанні своїх повноважень активно взаємодіє з усіма гілками державної влади і є важливим елементом у забезпеченні балансу між ними; це багатофункціональна державна структура з чітко визначеними функціями, найважливішими з яких є функції нагляду за додержанням законів у соціально-економічній, політичній та інших сферах життєдіяльності країни. Діяльність прокуратури України спрямована на утвердження верховенства права і відповідно до ст. 4 Закону України "Про прокуратуру" її завдання полягає в захисті від протиправних посягань: • закріплених Конституцією України незалежності держави, суспільного й державного ладу, політичної і економічної систем, прав національних груп і територіальних утворень; • гарантованих Конституцією України соціально-економічних, політичних й особистих прав і свобод людини. Таким чином, інформаційно-аналітична діяльність надає можливість прокурорам мати об'єктивне і повне уявлення про фактичний стан справ, результативність роботи прокуратури. Аналіз статистичної звітності дозволяє робити попередні висновки про стан прокурорського нагляду, визначати шляхи удосконалення роботи, вживати заходів до виправлення виявлених недоліків у роботі прокуратури. Складною частиною обліку є діловодство, куди входять реєстрація і контроль проходження документів, кримінальних і цивільних справ, звернень громадян, повідомлень представників підприємств, установ і організацій. Систематизація законодавства покликана надавати допомогу прокурорам і слідчим у правильному розумінні і застосуванні чинного законодавства. З цією митою в органах прокуратури існують спеціалізовані інформаційні служби з обліку і систематизації законодавства.

Литература: 1. Закон України «Про прокуратуру» Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1991, N 53, ст.793 2. Закон України «Про звернення громадян» Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 47, ст.256. 3. Давыденко Л. М., Мычко Н. И., Гусаров В. Н., Каркач П. М. Организация работы в органах прокуратуры: Текст лекций / Прокуратура Украины; Институт повышения квалификации Генеральной прокуратуры Украины. — Х., 2006. — 87с. 4. Калганова О.А., Цимбал П.В., Цимбал Т.Я. Прокуратура України: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Державна податкова адміністрація України; Національний ун-т держ. податкової служби України. — Ірпінь: НУ ДПС України, 2009. — 205 с. 5. Косюта Михайло Васильович. Прокуратура України: навч. посібник. — Вид. 2-ге., доп. і випр. — О.: Юридична література, 2008. — 312c. 6. Михайленко О.Р. Прокуратура України: Підручник. — К.: Юрінком Інтер, 2007. — 296с. 7. Мычко Н.И. Прокуратура Украины: роль и место в системе государственной власти. — Донецк: Донеччина, 2009. — 255с. 8. Питання конституційно-правового статусу прокуратури України та удосконалення її діяльності: Зб. наук. праць / Генеральна прокуратура України. Інститут підвищення кваліфікації / Л.М. Давиденко (відп.ред.), П.М. Каркач (відп.ред.). — Х., 2009. — 279с. 9. Полянський Ю.Є. Прокуратура в Україні: Навч.-метод. посібник. / Одеська національна юридична академія. — О.: Юридична література, 2000. — 108с. 10. Сухонос В.В., Лакизюк В.П., Грицаєнко Л.Р., Руденко М.В. Прокуратура України: Академічний курс:Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / В.В. Сухонос (заг.ред.). — Суми: Університетська книга, 2005. — 565с. 11. Шумський П.В. Прокуратура України: Навч. посібник для студ. юрид. вузів та фак.. — К.: Вентурі, 2008. — 336 с.