Символіка снів у повістях І. Нечуя-Левицького

Содержание: ВСТУП 3 1. Теоретичні засади вивчення сновидінь 7 1.1. Проблема сновидіння: аспекти вивчення 7 1.2. Сновидіння і література 11 2. Особливості художнього викладу сновидіння у повістях І.Нечуя-Левицького 14 2.1. Види та роль картин сновидінь у творах І.Нечуя-Левицького 14 2.2. Символіка сновидінь у повістях І.Нечуя-Левицького 19 ВИСНОВОК 27 СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 28

Вступление: Хоча б раз у житті кожний з нас замислювався над питаннями "Звідки беруться сни?", "Чому вони бувають або пророчими?". Протягом всієї історії свого існування люди цікавилися снами, істинними значеннями сновидінь. Вважалося, що саме уві сні людина здатна зв’язатися з потойбічним світом, і тому надавали велике значення сновидінням, прагнули зрозуміти і пояснити символіку і їх значення, розгадати інформацію, що міститься в снах, встановити їх зв’язок з реальністю, передбачити події. У всіх стародавніх культурах сновидінням відводилося велике значення їх тлумаченням і зв’язку з реальним світом. Науковий підхід до використання інформації, набутої в стані сну, запропонував Зиґмунд Фрейд. Його ідея про сновидіння як реалізацію несвідомого бажання з’явилася 1895 року й зазнала невеликих змін в перебігу розвитку вчення. Відповідно до фрейдових уявлень, сновидіння направляються несвідомими імпульсами, про які людина не хоче зізнаватися у свідомому стані. Під час сну контроль свідомості слабшає й заборонені імпульси виходять назовні. Сильні спонукання можуть сон порушити, тому сновидіння маскує їх, перетворюючи на символи. Відомі психоаналітики і неофрейдисти Адлер, Фромм, Берн, Роджерс, Маслоу, Перлз вслід за Фрейдом прагнули більш ґрунтовно пропрацювати проблему сновидінь. Неоцінимий внесок в розуміння сновидінь вніс Карл Густав Юнг, значно розширивши і доповнивши їх міфологічним і духовним змістом. Важливою подією в 1927 р. стало відкриття Ганса Бергера, який показав, що різниця електричних потенціалів мозку може бути зміряна і записана у вигляді графіка -- енцефалограми. В 1937 р. А. Луміс, Э. Харвей і Дж. Хобарт вперше здійснили електроенцефалографічний опис сну. Було виявлено п?ять фаз сну: дрімота; легкий сон; напівглибокий сон; дві фази глибокого сну. І лише в 1953 р. Э. Азеринский і Н. Клейтман (університет Чікаго) відкрили очну активність під час сну, що конкретно відповідає фазі сновидінь. Таким чином, з'явилася можливість більш детального і наукового вивчення сновидінь. Було розроблено безліч інших методів дослідження сновидінь за допомогою різних приладів, але всі вони давали інформацію суто фізіологічного характеру. І хоча такі дослідження значно просунули науку в розумінні виникнення і проходження сновидінь, але по справжньому вони не привели до серйозного відкриття їх природи і ролі в житті людини й не дали вичерпних пояснень цього феномена. Разом з тим, сновидіння залишаються чи не найтаємничішими властивостями людської психіки, переважно через малодоступність і складність вивчення. Вони мають багато спільного з такими психічними проявами як галюцинації, ілюзії, фантазії, гіпнотичні стани свідомості, що дозволяє припустити існування якогось єдиного механізму виникнення цих явищ. "Сновидіння – це своєрідна подорож у володіння, де живуть наші мислеформи, наші нездійснені бажання і темні пристрасті, злети нашої душі й сексуальні фантазії, божественне усвідомлення себе. Воно уможливлює спілкування з підсвідомістю" 15. Через свою таємничість та своєрідність, тема сновидінь зацікавила митців, зокрема, письменників. В українській літератури сни завжди відігравали не меншу, а інколи й більшу роль, ніж реальна дійсність. Багато авторів робили сон повноцінною "дійовою особою" своїх творів, адже сни героїв дозволяють краще зрозуміти їхні характери, причини їхніх вчинків, ставлення до себе та інших. Адже, по суті, "сон - це час, коли звільнюється підсвідомість людини. А вона не скута зовнішніми умовностями, не дозволяє брехати та прикриватися масками" 15. Мабуть, саме з цих причин автори часто застосовують прийом розкриття особистості персонажу через його сновидіння. Проблематика сновидінь, що використовуються в українській літературі, досить різноманітна. Інколи вони допомагають глибше зрозуміти суб?єктивні переживання героїв, почасти сон виступає у автора як засіб, що допомагає зробити текст більш цікавим. Однак, як би то не було, "сни в художній літературі завжди служать для того, щоб більш яскраво відобразити зв?язок творчої фантазії письменника з реальним життям" 15 Українська традиція дослідження елементів сновидінь у літературі бере свій початок у 10-20-х рр. ХХ століття із практично нині забутої і невідомої широкому загалові розвідки І. Бірштейна "Сон В. Гаршина. Психоневрологічний етюд до питання про самовбивство". На сучасному ж етапі цю тему продовжують розвивати такі вчені, як Т. Бовсунівська, М. Моклиця, Н. Мочернюк, О. Новик, Н. Фенько, О.Бідюк, С. Вівчар, В. Зимнякова, В. Іванова, В.Стукаленко, Т. Теперик. Зокрема, значну увагу дослідників привертають сновидіння у творчості письменників-романтиків. Цьому присвячені розвідки М. Моклиці "Сон як архетип творчості Шевченка", Т. Бовсунівської "Онірична поетика "Дневника" Т. Шевченка". Однак історія дослідження сновидінь (онірична аналітика) у літературі потребує ще вироблення й утвердження цілісної концептуальної системи. Вона може скластись винятково на основі практики щодо тлумачення сновидінь у тексті художнього твору. Відтак, метою роботи є показати можливості оніричного тлумачення, звернувшись до творчості відомого українського письменника І. Нечуя-Левицького. Реалізація мети передбачає виконання таких завдань: • виявити тенденцію звертання письменника до сновидінь як певного естетично-художнього прийому; • визначити вплив картин сновидінь на художні особливості творів; • простежити, як видозмінювалася глибина психологічного мотивування картин сновидінь (відповідність до здобутків психологічної науки); • виділити письменника, у творчості якого яскраво виявляється естетично-художня значущість сновидінь; Об’єктом вивчення є твори повісті І.Нечуя-Левицького "Микола Джеря", "Батрачка", "Кайдашева сім?я" та "Хмари". Предмет дослідження - функціональність сновидіння у творах І.Нечуя-Левицького, який, за словами М.Тарнавського, "часто застосовує прийом сну, щоб виразити психічні переживання своїх персонажів… У героїв Нечуя сон виявляє їхнє несвідоме психічне життя". 14. При цьому головний наголос ставиться на літературознавчому підході до проблеми, специфікою якого є розгляд картин сну як художньо-стильового компонента у структурі літературного твору.

Выводы: Сновидіння людини мають важливу роль у всіх аспектах людського існування, оскільки вони і є наша внутрішня суть і конгломерат життєвого психічного досвіду, наш провідник у несвідоме, багатофункціональний, багаторівневий психічний феномен, що відображає підсумкову роботу сприйняття і свідомості в цілому. Вивчення сновидінь здатне пролити світло на багато таємниць, загадки свідомості, психіку особистості, людського буття в цілому. Зміст сновидінь людини відображає безпосередньо його психологічний стан, проблеми, його суб'єктивну, психічну реальність. Не дивлячись на безліч методик, думок, поглядів, неможливо однозначно, струнко і просто відповісти на багато питань, з якими людина стикається при спробі тлумачення снів і пізнання свого внутрішнього світу. Вивчення і практичне використання сновидінь таїть в собі невичерпні можливості і перспективи. Це сфера ще незвіданих наукових шляхів, які можуть привести дослідника до виявлення і відкриття найпотаємніших і труднодоступних таємниць людини і всього всесвіту в цілому. Існує дві основні взаємозв'язані сфери застосування сновидінь як засіб використовування і вивчення. Одна з них - наукова, дослідницька. Інша - духовна, духовного самопізнання, розвитку. Проектування філософського розуміння сновидіння на літературу продемонструвало, що художня якість картин сну певною мірою залежить від здатності автора заглиблюватись у незвіданий світ людського буття. Психологія, як наука, котра використовується літературознавцями, на терені України з’явилась порівняно недавно, і тому, вочевидь, письменники створювали своїх персонажів здебільшого керуючись інтуїцією, а не базуючись на конкретних роботах з психоаналізу. І тим цікавіше на сьогодні розглядати їх твори крізь призму цієї науки.

Литература: 1. Вівчар С. Оніричні, парапсихологічні і психопатологічні явища у фантастичних оповіданнях Горана Трибусона // Проблеми слов’янознавства. – 2007. – Вип. 56. – С. 247–251 2. Лосев А.Ф. Проблема символа и реалистическое искусство.- М., 1976. 3. Лотман Ю. Культура и взрыв // Семиосфера. – СПб.: Искусство-Спб, 2004 4. Мочернюк Н.Д. Сновидіння в поетиці романтизму: часо-просторова специфіка. – Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.06 – теорія літератури. – Тернопільський державний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, Тернопіль, 2005. 5. Н.О. Вишневська. – К.: Наукова думка, 1986. – 640 с. 6. Нечуй-Левицький І. Повісті та оповідання / Упоряд. текстів, предм. та прим. 7. Панченко В. Дві повісті Івана Нечуя-Левицького („Хмари”, „Кайдашева сім'я”). - Дивослово. - №8 (558), серпень 2003. – с.10. 8. Руднев В. Морфология реальности: Исследование по "философии текста". – М.: Русскоефеноменологическое общество, 1996. 9. Словник іншомовних слів. За ред. О.С.Мельничука.- К., 1977. 10. Словник українських народних символів. Одісей, 2004. 11. Словник української мови. - Т.9. - К., 1978. 12. Советский энциклопедический словарь. Изд. третье. - М., 1984. 13. Стукаленко В. Ассоциативно-смысловое поле концепта "СНОВИДЕНИЕ" в поэтическом дискурсе (на материале англоязычной поэзии ХХ-ХХІ веков) // Теоретична і дидактична філологія: Зб. наук. праць. – Спецвипуск 2. − Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції "Текст у парадигматичному просторі сучасної лінгвістики" (м. Переяслав-Хмельницький, 7-8 жовтня 2008 року). 159 14. Тарнавський М. Майстерність психологічного аналізу чи ілюзія психологізму? (Два приклади: Панас Мирний і Нечуй-Левицький) // Слово і час. – 1992. – №8. – С. 75 – 79. 15. Тира Ю. Фрейд VS українська символіка (дослідження сну у творчості Івана Нечуя-Левицького на матеріалі повісті "Кайдашева сім?я") - s-journal.cdu.edu.ua 16. Фенько Н. Естетичні функції картин сновидінь у художніх творах українських письменників другої половини ХІХ-ХХ століть.- Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.01 / Н.М. Фенько; Дніпропетр. держ. ун-т. — Д., 1999. 17. Фрейд З. Бред и сны в "Градиве" В.Иенсена// Классический психоанализ и художественная литература/ Сост и общ ред В.Лейбина. – СПб., 2002. 18. Фрейд З. Тлумачення сновидінь. Focus Interactive, 2007. 19. Чаликова В. Утопия и свобода. – М.: Весть-ВИМО, 1994. 20. Юнг К. Архетип и символ. - М., 1991.