Новітні способи документування

Содержание: ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСОБИ ТЕОРІЇ ДОКУМЕНТУВАННЯ 5 1.1. Понятійний апарат теорії документування 5 1.2. Методи і засоби документування 10 Фотодокументи 17 РОЗДІЛ 2. НОВІТНІ СПОСОБИ ДОКУМЕНТУВАННЯ 18 2.1. Аналіз еволюції способів документування 18 2.2. Новітні способи документування 28 ВИСНОВКИ 35 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 38

Вступление: Актуальність теми курсової роботи. Тема даної курсової роботи - «Новітні способи документування». Спочатку необхідно визначитися з основними термінами, використовуваними в даній роботі. Документування - це створення документа з використанням різних методів, способів і засобів фіксування інформації на матеріальному носії. Документування - сукупність методів, способів і процесів створення документів. У випадку, якщо цей процес регламентується, виникають офіційні документи. Тому в діловодстві термін «документування» і визначення цього поняття стандартизовані. Документування - це запис інформації на різних носіях за встановленими правилами. У свою чергу, правила документування визначаються як вимоги й норми, що встановлюють порядок документування. Правила документування встановлюються або правовими нормативними актами, або вироблені традицією. Спосіб документування - це дія або сукупність дій, застосовуваних при записі інформації на матеріальному носії (висікання, різьблення, фарбування, перфорування, фотохімічний, електромагнітний, оптичний, механічний, ручний та інший способи документування). Засоби документування - це предмет (знаряддя) або сукупність пристосувань (устаткування, інструменти), використовуваних для створення документа (ручні, механізовані й автоматизовані пристосування). Способи, засоби й інструменти створення документа у своїй сукупності є основою видового різноманіття документів. Актуальність даної теми пояснюється тим обставиною, що в останні роки активно розвиваються новітні технології документування інформації, у зв'язку із чим з'являються нові й удосконалюються колишні способи й засоби документування. Тема курсової роботи досить добре освітлена в літературі, але варто відзначити, що в дослідженнях авторів зачіпаються, як правило, окремі засоби й способи документування. Серед досліджень, використовуваних у даній роботі, необхідно виділити таких авторів, як: Базанова М. М., Пількевич Л.Б., Ларін М.В., Скарбовійчук С.М., Слободяник М., Сокова А.Н., Столяров Ю., Хоменко М.Ф., Грабар О.В. та ін. Метою курсової роботи є розгляд та аналіз еволюції новітніх способів документування. Об’єктом дослідження є документування, предметом дослідження є новітні способи документування. Основними завданнями, які випливають з мети роботи, є: - розглянути теоретичні засоби теорії документування; - здійснити аналіз еволюції способів документування; - дослідити новітні способи документування. Теоретичною та методологічною основою даного курсового дослідження стало вивчення й творче переосмислення основних досягнень вітчизняної і зарубіжної науки в галузі документознавства. Визначенням сутності, функцій, типології документів займалися представники таких наукових дисциплін як інформатика та документалістика: О. І. Михайлов, О. Й. Чорний, Р. С. Гіляревський, Г. Г. Воробйов, А. В. Соколов та ін. Особливу увагу приділяли дослідженню документальних джерел наукової інформації С. Г. Кулешов, М. С. Слободяник, словацька дослідниця М. Новакова, болгарська – З. Петкова, польська – М. Дембовська та ін. Структура роботи складається зі вступу, у якому обґрунтовується актуальність теми курсового дослідження, вказуються мета й завдання, конкретизуються методи дослідження, двох розділів, у яких здійснено вирішення основних завдань курсової роботи. Завершують роботу узагальнюючі висновки за результатами дослідження та список використаних джерел.

Выводы: Отже, проаналізувавши усе вищевикладене, можна зробити наступні висновки та узагальнення: Документування - це запис інформації на різних носіях за встановленими правилами. У свою чергу, правила документування визначаються як вимоги й норми, що встановлюють порядок документування. Правила документування встановлюються або правовими нормативними актами, або вироблені традицією. Спосіб документування - це дія або сукупність дій, застосовуваних при записі інформації на матеріальному носії (висікання, різьблення, фарбування, перфорування, фотохімічний, електромагнітний, оптичний, механічний, ручний та інший способи документування). Засоби документування - це предмет (знаряддя) або сукупність пристосувань (устаткування, інструменти), використовуваних для створення документа (ручні, механізовані й автоматизовані пристосування). Першим способом фіксування інформації є ручний спосіб - нанесення знаків від руки. Такі документи називаються рукописами або рукописними книгами. Рукописна книга написана від руки з намальованими вручну ілюстраціями. З винаходом друкарської машинки й початком її промислового виробництва (1867 р.) з’явився машинопис як спосіб текстового фіксування. Вона витиснула ручний спосіб і використовується для створення й копіювання документів. Документ, видрукуваний на друкарській машинці, вважається рукописом, або машинописним рукописом. У наш час більшість архівних, ділових, неопублікованих документів виконані машинописним способом на друкарських машинках або ЕОМ. Потреба в більш широкому поширенні інформації знайшла своє вираження в механізованому розмноженні фіксованих повідомлень. Новий технологічний прийом фіксації й розмноження письмового документа здійснювався за допомогою друкованого верстата, а потім і інших засобів поліграфії. У 1740 р. уперше був застосований механічний запис інформації для складання перфокарт, а з 1888 р. - для фіксації звуку на грамплатівках. У 1895 р. винайдений кінематограф (Франція). На кінодокументі зміст переданий фотографічним способом у вигляді послідовно розташованих на кіноплівці зображень. На початку XX ст. з’явився магнітний запис. Існує також електромагнітний й магнітооптичний запис. Першими з’явилися фонодокументи з електричним записом звуку. Одним з основних способів фіксування інформації є звукозапис - це запис звуку на носії. Документи, що містять звукову інформацію, зафіксовану будь-якою системою звукозапису, називають фонодокументами. Перші спроби запису звуку відносяться до 1807 р. Однак перші фонодокументи, що відтворюють звук, були створені в 1877 р. Масове виробництво пластинок було почато наприкінці 90-х років XIX ст. У 70-і роки XX ст. виник оптичний запис інформації сфальцьованим пучком електромагнітного поля оптичного або близького до нього діапазону випромінювання, що, впливаючи на робочий шар носія запису, змінює його стан під впливом сигналу записуваної інформації. Запис і зчитування інформації можуть виконуватися й за допомогою лазерного променя (оптичний диск, диски типу CD-ROM, компакт-диск, голограма). Постійне розширення способів запису (фіксування) інформації приводить до виникнення усе більш складних нетрадиційних видів документів, які сполучаються із традиційними документами, рукописними й друкованими. Поняття «новітній» і «нетрадиційний» документ багато в чому умовні й служать для назви групи документів, які у відмінності від традиційних, тобто паперових, як правило, вимагають для відтворення інформації використання технічних засобів. До цієї групи належать документи у вигляді фільмів, мікрофіш, звукових магнітних записів, а також у вигляді дискетних носіїв для комп'ютерного читання (дисків, дискет) і т.п. Документи на новітніх носіях інформації відносяться до класу технічно-кодованих, утримуючих запис, доступні для відтворення тільки за допомогою технічних засобів, у тому числі звуковідтворюючої, проекційної апаратури або комп'ютера. З появою комп’ютерів почався швидкий розвиток автоматизації процесів документування інформації, її передачі, зберігання й використання. Усе більш широке поширення одержують документи на машинних носіях, тобто документи, створені з використанням матеріальних носіїв і способів запису, що забезпечують обробку документованої інформації електронно-обчислювальною технікою. Швидкісний набір текстів “всліпу” належить до заходів підвищення ефективності використання обчислювальної техніки, а також продуктивності праці її користувачів. Впровадження й використання електронних навчальних матеріалів у цій області є доречним і перспективним.

Литература: 1. Базанова М. М. Кінофотодокументи свідчать // Архіви України. - К., 2001. - № 5. - С. 75. 2. Базанова М.М. Битва за Дніпро і визволення України. За кінофотодокументами ЦДАКФФД УРСР//Архіви України. - К., 2003. - № 5. - С. 30. 3. Дело № 7. Переписка по использованию документальных материалов по кинофотоотделу (02.12.43 - 20.12.45). 4. Кушнаренко Н. Новий етап інституалізації науки про документ // Cтудії з архівної справи та документознавства - К., 2004. Т. 12. 5. Ларин М.В. Развитие понятия «документ» // Делопроизводство. 2009. – № 1. – С. 5-9. 6. Пількевич Л.Б. Кінодокументи про боротьбу за визволення західних областей України//Архіви України. - К., 2004. - № 4. - С. 31. 7. Скарбовійчук С.М. Визволення Криму. За кінофотодокументами ЦДАКФФД УРСР//Архіви України. - К., 2004. - № 2. - С. 47. 8. Слободяник М. Структура сучасного документа //Вісник Книжкової палати. 2009. – №4. – С.18-21. 9. Слободяник М. Структура сучасного документознавства // Вісн. Кн. палати. - 2009. - № 4. - С. 18-21. 10. Слончак Н.М. Кінофотодокументи ЦДАКФФД УРСР про звільнення Лівобережної України//Архіви України. - К., 1973. - № 3. - С. 34; № 4. - С.52. 11. Сокова А.Н. Документоведение и его роль в исторической науке и управленческой деятельности // Документоведение – 2009. – №4. – С. 29 – 35. 12. Сокова А.Н. Документоведение как научная дисциплина: объект, предмет, основные задачи // Документирование управленческой деятельности.– М., 2006. С.5-30. 13. Степанов Е. Что такое документ? Виды и системы документов // Служба кадров. – 2007. – № 11. – С. 82–83. 14. Столяров Ю. Від діловодства – до документознавства, від документознавства – до документології // Вісн. Харк. держ. акад. культури. – 2008. – Вип. 14. – С. 96 – 104. 15. Столяров Ю. О новой научной дисциплине - документологии - и ее предмете // Інформаційна та культурологічна освіта на зламі тисячоліть: Матеріали міжнар. конф. / Харк. держ. акад. культури. - Х., 2009. - Ч. 2. - С. 66-71. 16. Філіпова Л. Про наукові дослідження з сучасного документознавства та бібліотечно-бібліографічних наук // Вісн. Кн. палати. - 2008. - № 3. - С. 22-23; 17. Філіпова Т.П. Відбудова народного господарства у визволених районах Радянської України в 1943 -1944 рр. за кінофотодокументами ЦДАКФФД УРСР//Архіви України. - К., 1974. - № 3. - С. 26. 18. Хоменко М.Ф., Грабар О.В. Посібник з діловодства. Видання друге, випр. І доп. – К.: Ґенеза, 2009. – 104 с. 19. Швецова-Водка Г. Значення поняття "документ" у документаційно-інформаційних науках // Культура України: історія і сучасність: Респ. наук.-теорет. конф., 26-28 жовт. 2008 р.: Тези доп. / ХДІК. - Х., 2008. - С. 324-326. 20. Швецова-Водка Г. Співвідношення понять "документ" та "історичне джерело" // Архіви України. - 2009. - № 4-5. - С. 33-56.