Вступление:Класифікація хвороб людини здійснюється за характером протікання (гострі та хронічні хвороби); за рівнем, на якому в організмі виявляються специфічні патологічні зміни при хворобі (молекулярні, хромосомні, клітинні та тканинні, органні, захворювання всього організму); за етіологічним фактором (хвороби, викликані механічними, фізичними, хімічними, біологічними та психогенними факторами); за способами їх лікування (терапевтичні, хірургічні тощо); за віковими або статевими відмінностями (жіночі, дитячі) тощо. Найбільш прийнятним є нозологічний принцип, тобто така класифікація хвороб, в основі якої є групування хвороб за спорідненими ознаками. Існує також наступна загальноприйнята класифікація хвороб: - внутрішні хвороби (терапія) – це захворювання, головним методом лікування яких є ліки; - хірургічні хвороби (хірургія) – це хвороби, головним методом лікування яких є операція; - злоякісні хвороби (онкологія) – це захворювання, в основі яких лежить процес розмноження одного з видів клітин, який неможливо контролювати; - спадкові хвороби – це захворювання, причиною яких є дефект гену; - хвороби статевих органів жінок (гінекологія); - шкірні хвороби – це хвороби, ключовим клінічним проявом яких є ураження шкіри; - хвороби очей – це хвороби, ключовим клінічним ураженням яких є ураження очей; - інфекційні хвороби – це хвороби, які були викликані мікроорганізмами або паразитами; - венеричні захворювання – це хвороби, які передаються, головним чином, статевим шляхом; - хвороби, ключовим клінічним феноменом яких є порушення об’єктивного сприйняття дійсності (психіатрія); - хвороби вуха, носу та горла (отоларингологія); - дитячі хвороби (педіатрія) – вивчає особливості перебігу хвороб у дитячому віці. У даній роботі розглядаються внутрішні хвороби, методи їх дослідження та прилади, які використовуються для діагностики та лікування таких хвороб.