Класифікація систем. Технологічні системи та технологічні процеси як економічні об'єкти

Содержание: Вступ 3 1. Класифікація систем технологій 5 2. Технологічні системи як економічні об’єкти 9 3. Біологічні системи як економічні об’єкти 16 Висновки 25 Використана література 27

Вступление: Слово “технологія” в перекладі з грецької (техне – ремесло, логос – наука) означає науку про виробництво. Класичне визначення технології розглядає її як науку про способи переробки сировини і матеріалів в засоби виробництва і предмети споживання. В даний час проходить не тільки технологізація різних сторін виробничої діяльності, але і глибокі перетворення самої технології. Сучасний рівень виробництва вкладає і новий зміст в поняття технології. Тому технологія – це наука про найбільш економічні способи і процеси виробництва сировини, матеріалів та виробів. Виробництво служить основою благополуччя і розвитку суспільства, оскільки на виробництві здійснюється створення майбутніх благ. Народне господарство в цілому представляє єдиний технологічний народногосподарський комплекс, який складається із виробничої і невиробничої сфер. Суспільне виробництво характеризується набором технологій, що використовуються галузями. Галузь, в свою чергу, можна розглядати як набір однорідних технологій з різними інтенсивностями їх застосування. Подібно тому, як галузі утворюють в народному господарстві тісно пов'язані блоки (комплекси), технології з'єднуються в біль-менш крупні системи. Такі системи зв'язані зсередини потоками засобів виробництва, які для одних технологій представляють собою продукти (відходи) виробництва, а для інших служать ресурсами. Системою називають сукупність, утворена із кінцевої чисельності елементів, між якими існують визначені відношення. Елемент може одночасно бути системою менших елементів. Система може бути розділеною на підсистеми різної складності. Кожна система володіє властивими і чітко її визначаючими властивостями. Сукупність значень властивостей системи у визначальний момент часу називається станом системи. Згідно визначення ДеСТа, технологічна система – це сукупність функціонально пов'язаних засобів технологічного оснащення, предметів виробництва та виконавців для виконання в регламентованих умовах виробництва заданих технологічних процесів і операцій. Перші технологічні системи з'явилися при організації цехів ремісників. Слово “цех” попередньо визначало об'єднання ремісників однієї спеціальності. Ріст продуктивності праці та її якості в таких цехах забезпечувались за рахунок передачі досвіду і прийомів роботи, розповсюдження передових технологічних методів виготовлення продукції, застосування технічних засобів. Цехова структура стала важливим етапом удосконалення виробничих сил суспільства. Другий етап технологічного розвитку виробничих сил пов'язаний з виникненням виробничих мануфактур, що забезпечили різкий ріст продуктивності праці за рахунок раціональної організації виробництва. Спрощення окремих операцій та їх строга повторність створили найбільш сприятливі умови для використання техніки. В результаті при тих же прийомах, інструменті і оснащенні, що і в окремих ремісників, робітники мануфактур випускали в десятки і сотні раз більше продукції на одну людину. Цехи ремісників і виробничі мануфактури відображають найбільш важливі технологічні зв'язки – послідовні і паралельні. Таким чином, в процесі і в результаті суспільного розподілу праці створюються передумови виникнення технологічних систем. Сучасне виробництво, засноване на останніх досягненнях науки і техніки, повинно бути організовано у вигляді єдиної цілісної організаційно-технологічної системи, яка включає всі стадії і операції основних, допоміжних і обслуговуючих процесів. Структура системи характеризує внутрішню організацію, порядок і побудову і визначає оптимальне функціонування системи. Мета роботи – дослідження окремих аспектів систем технологій.

Выводы: Залежно від механізму здійснення, тобто суті протікання всі процеси підрозділяються на три групи: 1. Фізичні процеси; 2. Хімічні процеси; 3. Біологічні процеси. Фізичні процеси - пов'язані з такими діями на початкову сировину, які не приводять до якісної зміни початкової сировини (хімічна формула речовини не змінюється). Фізичні процеси підрозділяються на чотири групи: механічні, гидромеханические, теплові і масообмінні. Хімічні процеси пов'язані з глибокими, як правило, необоротними процесами, які супроводжуються хімічними реакціями (змінами). Біологічні процеси - зв'язані або з використанням живих мікроорганізмів для отримання цінних продуктів, або з відтворенням в штучних умовах процесів, що відбуваються в живій клітині. Вони діляться на дві групи: 1. Традиційна біотехнологія заснована на процесах бродіння: молочнокисле, оцтовокисле, спиртне 2. Сучасна біотехнологія - це мікробіологічний синтез, генна і клітинна інженерія. Хімічні процеси пов'язані з глибоким, як правило, необоротними процесами, які супроводжуються хімічними реакціями. Знання основних закономірностей хіміко - технологічного процесу дозволяє знайти оптимальні умови його проведення і інтенсифікації, поліпшити техніко-економічні показники. Одним з головних чинників, що забезпечують нормальне функціонування процесу, є технологічний режим виробництва, що є сукупністю великого числа технологічних параметрів. Тому по загальноприйнятій технологічній класифікації, заснованій на параметрах виробництва, всі хімічні процеси діляться на: високотемпературні, низькотемпературні некаталітичні, каталітичні (що проходять під підвищеним або зниженим тиском), електрохімічні, біохімічні, радіаційно-хімічні, плазмохімічні, фотохімічні та інші. Тут за основу класифікації вибрані параметри, що роблять вирішальний вплив на процес. Біохімічні процеси протікають при участі різних мікроорганізмів, ферментів і мають велике практичне значення, тому що лежать в основі всіх бродильних виробництв, технологій одержання хліба, сиру, чаю, амінокислот, органічних кислот, вітамінів і антибіотиків. Ці процеси відіграють важливу роль при зберіганні харчової сировини й готової продукції. Все це має вплив на економічний результат діяльності. Таким чином, будь-які системи технологій можуть розглядатись як з технологічної, так і з економічної точки зору.

Литература: 1. Автоматизация технологических процессов пищевых производств. (Под ред. Е. Б. Картина), М.6 Агропромиздат, 2004, - 536 с. 2. Автоматизація технологічних процесів і виробництв харчової помисловості: підручник (Ладанюк А. П., Трегуб В. Г., Ельперін І. В. – К.: Аграрна освіта, 2001. – 224 с. 3. Васильков В.Г. Організація виробництва: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2003. – 524 с. 4. Маліцький Б.А., Булкін І.О., Єгоров І.Ю., Кавуненко Л.П., Калитич Г.І., Коміренко Р.П., Попович О.С., Соловйов В.П., Актуальні питання методології та практики науково-технічної політики. – Київ, 2001, 212 с. 5. Руденко П.О., Романенко В.П. Системи технологій. Конспект лекцій. Чернігів. 2002. - 155 с.