Контрольна з ситуаційного менеджменту, МАУП, 5 курс

Задание:3. Складіть портрет (ознаки, якості, цінності) менеджера кризових ситуацій Додаткове завдання: 11. Внутрішні змінні як ситуаційні фактори організації 12. Вплив зовнішніх факторів на організацію 13. Методологія ситуаційного підходу 14. Засоби професійного управління в ситуаційному менеджменті 15. Засоби інтерпретації результатів 16. Ступінь впливу факторів на організацію в конкретній ситуації 17. Поняття ситуаційного аналізу 18. Методологічні підходи до процесу ситуаційного аналізу 19. Умови забезпечення ефективного ситуаційного аналізу 20. Можливості ситуаційного аналізу

Содержание: ВСТУП 3 1. Класифікація ситуаційних моделей менеджменту 4 2. Суть моделі „шлях-мета” Мітчела і Хауса 7 3. Складіть портрет (ознаки, якості, цінності) менеджера кризових ситуацій12 Додаткове завдання 22 ВИСНОВКИ 29 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 31

Вступление: Ситуаційний підхід – один з інструментів послідовного та комплексного аналізу ситуацій прийняття важливих управлінських рішень. За сучасних жорстких ринкових умов кожна організація повинна користуватися набором різноманітних прийомів і методів, якіб сприяли ефективним діям та успішній діяльності на ринку. Ситуаційний підхід вніс великий вклад у теорію управління, використовуючи можливості прямого прикладання науки до конкретних ситуацій і умов. Центральним моментом ситуаційного підходу є ситуація, тобто конкретний набір обставин, які впливають на організацію тепер. Використовуючи даний підхід, керівники можуть краще зрозуміти, які прийоми будуть більшою мірою сприяти досягненню цілей організації в конкретній ситуації. Як і системний, ситуаційний підхід не є простим набором керівництв, що пропонуються, це спосіб мислення про організаційні проблеми й рішення. У ньому також збережена концепція процесу управління. Отже, ситуаційний підхід намагається погодити конкретні прийоми й концепції з певними конкретними ситуаціями для того, щоб досягти цілей організації найбільше ефективно. Ситуаційний підхід використовує ситуаційні розходження між організаціями й усередині самих організацій. Менеджеру необхідно визначити, які значимі змінні ситуації і як вони впливають на ефективність організації.

Выводы: Отже, проаналізувавши усе вищевикладене, можна зробити наступні висновки та узагальнення: Метою сучасних ситуаційних теорій лідерства є визначення особистих якостей менеджерів і стилів керування, які найкраще відповідають певним ситуаціям. Це означає, що стиль керування має змінюватися в залежності від конкретної ситуації, тобто керівник повинний вміти вести себе по-різному за різних обставин. Модель Ф. Фідлера передбачає, що: - відносини між керівниками і підлеглими можуть бути як хорошими, так і поганими; - завдання може бути структурованим і не структурованим; - посадові повноваження керівника можуть бути сильними та слабкими. Різні сполучення (комбінації) цих факторів дають 8 можливих стилів керування. Залежно від рейтингу НПК змінюється і стиль ефективного керування. Тобто менеджера з певним ставленням до НПК слід призначати керувати підрозділом з відповідною комбінацією ситуаційних факторів. В основу теорії “життєвого циклу” П. Херсі і К. Бланшара. покладено гіпотезу, що ефективність стиля керування залежить від ступеня “зрілості” виконавців (підлеглих). Ще одну ситуаційну модель лідерства, яка багато в чому аналогічна моделі Фідлера і має багато спільного з теорією очікувань, розробили Теренс Мітчелл і Роберт Хаус. їх підхід під назвою «шлях - ціль» також дає рекомендацію керівникам застосовувати стиль управління, який найбільше відповідає ситуації. У моделі «шлях – ціль» автори пропонують проаналізувати вплив способу керівництва на ступінь задоволення підлеглих або на результати роботи. У її основі лежить припущення про те, що дії керівника спрямовані на якнайповніше залучення підлеглих до виконання завдання за допомогою постановки цілей, використання системи винагороди, що стимулює співробітників до їх досягнення, і забезпечення ефективного виконання завдання. Домогтися підвищення ефективності праці дозволяють лідеру підтримка підлеглих, визначення напряму дій, припинення коливань і страхів, його вміння надихнути команду на виконання завдання. Іншими словами, функції керівника складаються з мотивації та допомоги підлеглим у вирішенні завдання за допомогою надання того, чого немає в середовищі, завданні чи у співробітників. Найперше завдання антикризового менеджера – допомогти фірмі відновитися. Коли підприємство запускає новий товар у виробництво або укладає велику угоду – воно йде на ризик. І, часом трапляється що, новий продукт не є успішним, а угода приносить одні збитки. Тоді підприємство потрапляє в складну ситуацію. У цьому випадку – антикризовий менеджер – спеціаліст першої необхідності. У цьому випадку, важливе вміння швидко знайти компроміс між кредиторами та боржниками, вирішити всі існуючі проблеми для підтримки виробництва і не допустити банкрутства. Антикризовий менеджер має досконально знати антикризові методи, мати досвід робот з угодами, вміло проводити оцінку майна і фондів. Як правило, антикризовий менеджер працює разом з логістом, аудитором, економістами та юристами для більшої ефективності. Специфіка роботи вимагає і наявність певних особистісних якостей. Такий спеціаліст – це людина зі стальними нервами, холоднокровна, врівноважена, стримана, об’єктивно мисляча. Вміння правильно оцінити стан та швидко знайти вірне рішення дуже високо цінується в цій професії. В той же час важливими є такі якості, як тактовність разом з наполегливістю, оперативність і точність дій. Антикризовий менеджмент – це сфера не для слабких духом людей. Це робота для тих, хто не боїться труднощів, напруженої і нервової роботи.

Литература: 1. Алейнікова Г. М. Організація та управління турбізнесом: Учб. посібник. – Х.: Олді-Плюс, 2005. – 184 с. 2. Баєва О. Біологічні основи влади і лідерства // Персонал. – 2006. – №12. – С.67. 3. Герасименко В.Г. Основи туристського бізнесу: Учб. посібник. – О.: Чорномор’я, 2004. – 160 с. 4. Герасимчук В. Управління підприємством як соціально-економічною системою: функціональний підхід // Пробелми економіки. – 2003. – №4. – С.12. 5. Кабушкін Н.І. Менеджмент туризму: Учб. посібник. – 2. вид., перероб. – Л.: Нове знання, 2005. – 430 с. 6. Колпаков В.М., Дмитренко Г.А. Стратегічний кадровий менеджмент: Учбов. посібн. – К.: МАУП, 2002. – 280 с. 7. Мельник П.В., Філоненко М.М., Гацька Л.П., Кошарська Н.Е. Менеджмент: Навч. посібник. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. – 154 с. 8. Мескон М.Х., Альберт М. Основы менеджмента: Пер.с англ. – М.: Дело, 1998. 9. Озоненко Г.Л. Ситуаційний підхід в сучасній теорії та практиці менеджменту. // Формування ринкових відносин в Україні: Зб. наук. праць. – Київ: НДЕІ, 2005. – Вип.16. – С.146. 10. Управління персоналом: Навч. посібн. / М. Д. Виноградський, С. В. Бєляєва, А. М. Виноградська та ін. – К.: ЦУЛ, 2006.