Вступление:Початок нового тисячоліття ознаменовано цілою низкою кризових явищ у сфері суспільного буття. Останні потребують світоглядного їх осмислення та визначення шляхів й ефективних засобів їх подолання. Масова свідомість має бути позбавленою від тих ідеологічних та світоглядних стереотипів, які були характерними для сторіччя, що минуло. Проте, втрачаючи звичні стереотипи, усвідомлюючи можливість знищення цивілізації взагалі, люди іноді доходять думки, що разом з ними гине світ, а розпад узвичаєних соціальних спільнот здається їм апокаліпсисом світобудови загалом. Розв’язання всіх складних проблем сьогодення, зрозуміло, дасть подальший історичний розвиток людства, але вже сьогодні воно прагне мати переконливу відповідь на ці питання, у пошуках якої подумки часто звертається до наявних вже духовних здобутків, узагальнених у віроповчальних системах – до минулого досвіду як раціонального, так і позараціонального освоєння світу . Світ стає неухильно все більше різноманітним і водночас взаємозалежним. Тому узагальнення різних підходів до усвідомлення його долі, пошук можливості віднайдення взаєморозуміння та, зрештою, конструювання спільних дій на основі певних, уже усталених в суспільній думці ідей (незважаючи на всі їх світоглядні чи конфесійні протиріччя), на нашу думку, є одним з чинників подолання кризових явищ, з якими людство зіткнулося у сьогоденні.