Види імунітетів держав в міжнародному економічному праві: поняття та характеристика.

Содержание:Зміст Вступ 3 1. Зміст поняття «міжнародне економічне право» та «міжнародні економічні відносини» 5 2. Держава як суб’єкт міжнародних економічних відносин 9 3. Види імунітету держави в міжнародних економічних відносинах 11 Висновки 20 Список використаної літератури 23  

Вступление:Вступ Актуальність теми. Перехід економіки України на ринкові відносини та вступ до Світової організації торгівлі разом з ліквідацією державної монополії на зовнішньоекономічну діяльність обумовили необхідність визначення міжнародно-правової позиції країни у сфері надання іноземним державам та їхній власності юрисдикційних імунітетів і приведення внутрішнього права у відповідність до світового досвіду вирішення цієї проблеми. З метою залучення іноземних інвестицій та створення на вітчизняній території юридичних осіб з іноземними учасниками Україною укладено цілу низку міжнародних угод про взаємний захист інвестицій (капіталовкладень), які передбачають, що спори, пов’язані з інвестиціями, розглядаються у міжнародному комерційному або змішаному арбітражі. Відповідно до сучасної міжнародної практики та законодавства більшості розвинутих країн світу – постійних політичних та економічних партнерів України це означає вимогу про відмову від імунітету. Імунітет держави один з наріжних інститутів міжнародного економічного права, що визначають правове положення держави в міжнародних угодах. Імунітет, відповідно до якого держава при здійсненні ним цивільно-правових актів із іноземними державами та міжнародними організаціями не підсудна іноземним судам, не підкоряється дії іноземних законів, звільняється від забезпечувальних і примусових заходів щодо позову і виконання судового рішення, а також арешту і реквізиції власності, прийнято обґрунтовувати звичайно-правовою нормою, що випливає з принципів суверенної рівності і поваги суверенітету держав, що діють в міжнародному економічному праві. Об’єктом дослідження за даною роботою є правовідносини, що виникають у сфері застосування в міжнародних економічних відносинах принципу юрисдикційного імунітету держави та її власності в судах іншої держави. Предметом дослідження є аналіз міжнародно-правових норм (універсальних, регіональних і локальних), внутрішнього права держав, міжнародної та національної судової практики щодо врегулювання питання імунітету держави в міжнародних економічних відносинах. Метою роботи є комплексний аналіз сучасних тенденцій розвитку інституту юрисдикційних імунітетів держав та їхньої власності в міжнародному економічному праві та практиці держав, вироблення пропозицій щодо розвитку законодавства України та вирішення питання про доцільність її приєднання до багатосторонніх договорів у цій сфері. Для досягнення вказаної мети автором були поставлені такі завдання: - проаналізувати поняття «міжнародне економічне право» та «міжнародні економічні відносини»; - проаналізувати статус держави як суб’єкта міжнародних економічних відносин; - визначити правову природу принципу імунітету держав у міжнародному праві та його дію в правових системах світу, дослідивши його становлення та сучасний зміст; - дослідити особливості дії звичаєвих норм міжнародного права у сфері юрисдикційних імунітетів держави у внутрішньому праві та судовій практиці країн з континентальною правовою системою та країн прецедентного права; - визначити напрями кодифікації інституту юрисдикційних імунітетів держав та їхньої власності Комісією міжнародного права ООН; - проаналізувати універсальні норми міжнародного права у сфері юрисдикційних імунітетів держав та їхньої власності. При написанні даної роботи використовувалися загальнонаукові та спеціально-юридичні методи пізнання. Основними джерелами інформації виступали Конвенції, міжнародні договори, внутрішнє законодавство України, наукові статті.  

Выводы:Висновки На земнiй кулi налiчується понад 220 суверенних і незалежних держав, як великих, так i малих. Рiвень їх економiчного розвитку досить рiзний. Але, незважаючи на це, кожна з них, вирiшуючи свої внутрiшнi, а тим бiльше зовнiшнi проблеми, має економiчнi вiдносини з iншими державами та мiжнародними економiчними органiзацiями. Це зумовлюється значною кiлькiстю чинникiв, серед яких можна виокремити мiжнародний подiл працi, природнi та клiматичнi умови, географiчне положення, доступ до морських шляхiв, наявнiсть трудових ресурсiв тощо. Серед держав світу вже склався сталий мiжнародний подiл працi, насамперед у таких галузях, як машинобудування (лідери — США, Нiмеччина, Францiя), комп’ютерна технiка (США, Японiя, Пiвденна Корея тощо), добування та переробка нафти (держави ОПЕК — Алжир, Венесуела, Габон, Еквадор, Iндонезiя, Iрак, Iран, Катар, Кувейт, Лiвiя, Нiгерiя, Об’єднанi Арабськi Емiрати, Саудiвська Аравiя) тощо. Якщо ж брати до уваги клiматичнi умови, то відомо, що тiльки обмежене коло держав може вирощувати оливу (країни Середземномор’я), чай (Iндiя, Китай, Шрi-Ланка), каву (Бразилiя, Колумбiя), какао (Гана, Бразилiя), соняшник (Україна, Росiя) тощо. Iншi держави згадані сільськогосподарські культури змушенi купувати. Виборюючи своє місце в міжнародному поділі праці, кожна з країн має враховувати той факт, що за умов зростаючої iнтернацiоналiзацiї свiтового господарства її економiка багато в чому залежить вiд рiвня економічного розвитку iнших держав. Тобто, виникає об’єктивна потреба узгодження зовнiшньоекономiчної полiтики рiзних країн i стратегiї з її реалiзацiї. З огляду на цi та iншi чинники держави вступають у певнi вiдносини або безпосередньо, або через створенi для цього угруповання країн — мiжнароднi економiчнi органiзацiї. Економiчна ефективнiсть таких мiжнародних вiдносин за сприятливих полiтичних умов може бути надзвичайно високою. Імунітет — слово латинського походження і в перекладі на українську мову означає звільнення від чого-небудь. У міжнародному праві імунітет держави розглядається як принцип, відповідно до якого державі або її органам не може бути пред’явлений позов у суді іноземної держави. У міжнародному праві під імунітетом розуміють непідлеглість однієї держави законодавству та юрисдикції іншої. Імунітет ґрунтується на суверенітеті держав, їх рівності. Це означає, що жодна з них не може здійснювати свою владу над іншою державою, її органами, майном. Такий статус характеризується як par in parem non habet imperium - рівний над рівним не має влади. У теорії та практиці держав розрізняють декілька видів імунітету: 1) судовий; 2) від попереднього забезпечення позову; 3) від примусового виконання рішення; 4) майновий (власності). Судовий імунітет полягає в непідсудності держави без її Згоди судам іншої (par in parem non habet jurisdictionem - рівний над рівним не має юрисдикції). Причини притягнення до відповідальності значення не мають. Імунітет від попереднього забезпечення позову полягає в тому, що не можна без згоди держави застосувати будь-які примусові заходи до її майна. Імунітет від примусового виконання рішення означав, що без згоди держави не можна здійснити примусове виконання судового рішення, винесеного проти неї судом іншої держави. Поряд із зазначеним вживають більш загальне поняття — майновий імунітет. Питання про цей вид імунітету може виникнути, наприклад, у зв’язку з розглядом певної справи в суді. Застосування імунітету не означає відмови у правосудді. Позов до держави може бути заявлено у судах цієї ж держави. А в судах іншої держави — тільки з її явно вираженої згоди. Способи виразу згоди різні. По-перше, через уповноважених па це осіб. По-друге, через передбачення відповідної норми міжнародним договором. По-третє, до контракту між фізичною чи юридичною особою, з одного боку, та іноземною державою — з іншого включається арбітражне застереження, в якому виражається згода держави на розгляд спору, заявленого до неї в порядку арбітражу. У вказаній ст. 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зазначається, що спори між суб’єктами права можуть розглядатися компетентними органами за вибором сторін. Зазначений спосіб дачі згоди держави використовується найчастіше. По-четверте, якщо такої згоди немає, то контрагент за договором може звернутися до власної держави з клопотанням про вступ останньої в дипломатичні переговори з іноземною державою. Застосування імунітету вважається загальновизнаним у сучасній міжнародно-правовій практиці Проте нині немає єдності в розумінні обсягу та сфери застосування цього принципу. Тому доктрині та практиці різних правових систем відомі дві теорії розуміння імунітету держави: імунітету абсолютного та функціонального (обмеженого). Відповідно до теорії абсолютного імунітету держави імунітет заснований на імперативному принципі сучасного міжнародного публічного права — суверенній рівності держав. Держава завжди є єдиним суб’єктом, хоча вияв її правосуб’єктності може бути різним. Тому, як суб’єкт міжнародного приватного права, держава не втрачає властивості суверена (владної особи), а продовжує діяти у цій сфері як суверен, користуючись абсолютним імунітетом. Зазначена теорія поширена в Болгарії, КНР, Польщі. Зважаючи на спадщину минулого, залишену Україні радянською доктриною, вітчизняна теорія і практика визнає принцип абсолютного імунітету. Тобто вона виходить із того, що держава не перестає бути сувереном в економічному обігу. Вона не відмовляється від суверенітету і не позбавляється його. У більшості держав набула поширення теорія функціонального (обмеженого) імунітету. Відповідно до неї держава, діючи як суверен, завжди користується імунітетом. Якщо ж держава діє як приватна особа, скажімо, в зовнішньоторговельних операціях, то в цих випадках вона імунітетом не володіє. На вказаній концепції ґрунтуються закони про імунітет держав, прийняті у США, Великобританії, Сінгапурі, Канаді, Пакистані, Австралії, ПАР. Теорію обмеженого імунітету застосовують у своїй практиці суди Франції. Італії, Швейцарії, Греції, Данії, Норвегії, Фінляндії. На її засадах базується і Європейська (Базельська) конвенція про державний імунітет 1972р. (чинна з 1976 р.). Конвенція розмежовує публічно-правові та приватно-правові дії. Вона містить перелік випадків, у яких держава не користується імунітетом (спори з трудових контрактів, охорони патентів на товарні знаки, щодо нерухомості, відшкодування шкоди та інші). Не застосовується імунітет щодо контрактів, які повинні бути виконані в країні суду, що розглядає справу; щодо виконання угод комерційного, фінансового, професійного характеру. Імунітет не визнається, якщо держава має комерційну установу в державі суду, який розглядає справу. Проте імунітет зберігатиметься, якщо правовідносинам з участю держави буде притаманна хоча б одна з умов: 1) другою стороною у спорі є також держава; 2) сторони у письмовій формі спеціально домовилися про визнання імунітету; 3) некомерційний договір було укладено на території іноземної держави, і він підпорядковується нормам її адміністративного права.  

Литература: Список використаної літератури 1. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» вiд 16.04.1991 р. за № 959-XII // Голос України вiд 12.06.1991 р. 2. Конвенція про державний імунітет — European Convention on State Immunity прийнята 16 травня 1972 p. 3. Афанасьев Е. М. Международное право. - . М.: Издательство «Норма», 2001 г., 584 с. 4. Белов А. П. Международное предпринимательское право: Практическое пособие. – М.: Юридический Дом «Юстицинформ», 2001 г., 336 с. 5. Богуславский М.М. Международное право: Учебник. – М.: Юристъ, 2001 г., 368 с. 6. Вільна електронна енциклопедія Вікіпедія. Міжнародні економічні відносини. 7. Іванов Ю.А. Міжнародне право – К.: Паливода А.В., 2006 – 200 с. 8. Карро Д., Жюйар П. Международное экономическое право: Учебник / Пер. с франц. В. П. Серебренникова, В. М. Шумилова. – М.: Меж-дунар. отношения, 2001 г. 9. Міжнародне право: Навч. посібник За ред. М. В. Буроменського - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 336 с. 10. Міжнародне економічне право: (Опришко В. Ф.) Підручник. — Видання друге, перероблене і доповнене. — К.: КНЕУ, 2003. — 311 с. 11. Міжнародне економічне право. А. П. Румянцев, д-р екон. наук, проф. П. Д. Біленчук, канд. юрид. Наук, -. К.: МАУП, 2003 р. — 160 с. 12. Міжнародне приватне право // Навчальний посібник // За загальною редакцією професора В. М. Гайворонського, професора В. П. Жушмана // Київ. Юрінком Інтер 2007, с. 368. 13. Юридичний журнал. Міжнародний комерційний арбітраж і питання імунітету держави: тест на сумісність. Сліпачук Тетяна. № 4 за 2005 рік. http://www.justinian.com.ua 14. Електронна енциклопедія Вікіпедія. http://uk.wikipedia.org/wiki/Морське_право 15. Правовий тиждень. Романова Світлана. Специфічні способи захисту держави та їх обмеження. http://www.legalweekly.com.ua