Выводы: Висновки
Міжнародні інвестиції – це довгострокові вкладення капіталу за кордоном з метою отримання прибутку.
Розрізняють дві основних форми іноземних інвестицій:
- прямі іноземні інвестиції;
- портфельні іноземні інвестиції.
Прямі іноземні інвестиції – капіталовкладення в іноземні підприємства, які забезпечують контроль над об’єктом розміщення капіталу і відповідний доход. За міжнародними нормами частка іноземної участі в акціонерному капіталі фірми, що дає право такого контролю – 25%, за американськими – 10%, австралійськими і канадськими – 50%. Прямі іноземні інвестиції здійснюються у формі створення дочірніх компаній, асоційованих (змішаних) компаній, відділень, спільних підприємств тощо. Сьогодні найчастіше створюються змішані компанії за участю місцевого капіталу.
Змішані компанії, в яких іноземному інвестору належить більше від половини акцій, називають компаніями переважного володіння, а якщо 50% - іноземному інвестору і 50% - місцевому - компаніями однакового володіння, якщо іноземний інвестор має менше ніж 50% акцій – змішаним підприємством з участю іноземного капіталу.
З метою регулювання міжнародних інвестиційних відносин використовуються норми і принципи міжнародного економічного права, система яких називається міжнародним інвестиційним правом. Ці норми та принципи мають відповідні джерела, до яких насамперед слід віднести двосторонні міжнародні угоди (про сприяння та захист інвестицій, про усунення подвійного оподаткування, про економічне та промислове співробітництво, торговельні угоди тощо).
Міжнародне інвестиційне право розвивається як комплексна правова галузь. Аналіз інвестиційних відносин свідчить про те, що з огляду на неоднорідність суб’єктів щодо здійснення іноземних інвестицій, міжнародне інвестиційне право органічно і нерозривно пов’язане з міжнародним публічним і міжнародним приватним правом, що підтверджує комплексний характер галузі. Норми міжнародного інвестиційного права через комплексний характер предмету свого вивчення інтегрують теоретичні знання щодо правового регулювання іноземних інвестицій в цілісну систему – міжнародне інвестиційне право.
Міждержавні інвестиційні відносини регулюються головним чином двосторонніми договорами.
Вони можуть називатися по-різному: угоду про заохочення і взаємний захист капіталовкладень, угода про сприяння здійсненню та взаємний захист капіталовкладень та ін.. До 1996 р. у світі було укладено більше 900 таких угод за участю 140 держав. Росія є учасницею понад 40 угод, з них 14 були укладені ще від імені СРСР. Враховуючи таку велику поширення двосторонніх інвестиційних договорів, МБРР і МВФ в 1992 р. видали збірник, що містить приблизні загальні положення таких договорів (Guidelines on the Treatment of Foreign Direct Investment).
У змісті всіх двосторонніх інвестиційних договорів можна виділити загальне коло питань: встановлення правового режиму іноземним інвесторам (як правило, національний режим); система гарантій, що надаються державою, що приймає (від націоналізації, від заборони вільного вивозу валюти, від некомерційних, тобто політичних ризиків, тощо); порядок розгляду спорів між іноземним інвестором та приймаючою державою (як правило, передбачається можливість арбітражного розгляду).
У цілому міжнародні договори, включаючи Сеульський конвенцію, яка регламентує діяльність БАГІ, надають істотну міжнародно-правову гарантію іноземним капіталовкладенням. Завдяки їм порушення державою, що приймає інвестиційного контракту може стати міжнародним правопорушенням, що тягне міжнародно-правову відповідальність такої держави.
Одним з важливих питань, що вирішуються міжнародними інвестиційними договорами, є питання про націоналізацію іноземних інвестицій. Право держави націоналізувати іноземну власність визнане міжнародним правом. Однак його здійснення обумовлено низкою спеціальних вимог: по-перше, націоналізація не може бути довільною, вона може бути здійснена у виняткових випадках, в громадських інтересах і на основі закону, по-друге, вона повинна супроводжуватися виплатою «швидкої, ефективної і адекватної» компенсації.
Правда, ні в одному універсальному міжнародно-правовому акті не зафіксовано обов’язок держави при націоналізації виплачувати компенсацію. Тим не менше можна вважати, що такий обов’язок існує, і її юридична сила випливає з міжнародно-правового звичаю. Підтвердженням сформованого звичаю є практика двосторонніх і багатосторонніх інвестиційних договорів, в яких такий обов’язок передбачається, внутрішні закони багатьох держав, де також передбачається обов’язкова виплата компенсації, а також судова та арбітражна практика різних держав. Причому найчастіше йдеться не просто про компенсації, а про швидку, ефективної, повної (або адекватної) компенсації.
Механізм правового регулювання міжнародних інвестицій складає сукупність принципів, норм і правил міжнародного і внутрішнього права, яке визначає правовий статус іноземних інвестицій з моменту їх заснування до моменту їх ліквідації. Принципи і норми міжнародного інвестиційного права відбуваються або недоговірних джерел, особливо із загальних принципів міжнародного права, або з конвенційних джерел: як багатосторонніх, так і двосторонніх договорів та угод.
Дія основних принципів міжнародного права у правовому регулюванні іноземних інвестицій є об’єктом палких дискусій між країнами Півночі та країнами Півдня.
Що стосується принципів і норм національного права, то вони розробляються державою - реципієнтом капіталу. Законодавчі або підзаконні акти відображають вибір політики держави по відношенню до іноземних інвестицій. Кожна держава намагається будувати свою інвестиційну політику, виходячи з ряду міркувань.
У ході еволюції міжнародного права відбувалося трансформування принципів і норм всередині цього права. У 60-70-ті роки ХХ ст. міжнародне інвестиційне право спиралося передусім на загальні принципи міжнародного права. В умовах, коли країни, що розвиваються намагалися затвердити своє беззастережне право на регулювання міжнародних інвестицій, а конвенційних система правового захисту іноземних інвестицій була відсутня, розвиненим країнам нічого не залишалося, як звертатися до основних принципів міжнародного права.