Свобода слова в українських друкованих ЗМІ (на прикладі щотижневика „Дзеркало тижня”)

Содержание:Зміст Вступ 3 Розділ 1. Історичні засади формування свободи слова в Україні 6 1.1 Визначення рівня свободи слова за президентства Л. Кучми 6 1.2 Свобода слова в період каденції В. Януковича 12 Висновки до розділу 1 17 Розділ 2. Практичні аспекти визначення рівня свободи слова у вітчизняних друкованих ЗМІ (на прикладі тижневика «Дзеркало тижня») 19 2.1 Загальна характеристика тижневика «Дзеркало тижня»19 2.2 Вибори президента України – як показник рівня свободи слова 23 Висновки до розділу 2 31 Висновки 32 Список використананої літератури 34 Додатки 37  

Вступление:Вступ Актуальність теми дослідження. Свобода слова завжди була актуальним питанням для України, починаючи із часу набуття незалежності і до нинішнього часу. Її шукали, її втрачали, її знову здобували. Свобода слова, яка передбачає право і можливість кожного вільно виражати свої погляди і переконання, без перешкод збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію, є однією з найважливіших передумов існування демократії. Без неї неможливий вільний і повноцінний розвиток як окремої людини, так і суспільства у цілому. Це підтвердив досвід розвитку інших держав, це має принципове значення і для подальшого демократичного становлення України. Гарантоване Конституцією України право наших співвітчизників на свободу слова, на вільне висловлення своїх поглядів і переконань створює міцне підґрунтя для цивілізованого входження українського суспільства до когорти держав з усталеним правовим статусом, які пишаються, насамперед, високим рівнем забезпечення прав і свобод своїх громадян. Свободу слова як поняття можна розділити на кілька аспектів. По-перше, це свобода публічних висловлювань незалежно від їхнього політичного змісту. По-друге, це гарантії для громадян на безперешкодне отримання повної та неупередженої інформації. Україна, яка перебуває у процесі розбудови демократичного суспільства, законодавчо гарантує і перше, і друге. Однак якщо зі свободою публічних висловлювань у нас більш-менш усе гаразд, то одержання неупередженої інформації здебільшого залежить від конкретного політика, державного діяча або власника ЗМІ. Головна мета даного дослідження – визначити рівень свободи слова в українських друкованих ЗМІ. Вказана мета роботи зумовлює наступні завдання дослідження: визначити історичні засади формування свободи слова за правління Л. Кучми та В. Януковича; проаналізувати рівень свободи слова у вітчизняних друкованих ЗМІ (на прикладі тижневика «Дзеркало тижня») Об'єктом дослідження виступають українські друковані ЗМІ, зокрема щотижневик «Дзеркало тижня». Предметом дослідження є характерні аспекти рівню свободи слова у вітчизняних друкованих засобах масової інформації. Методи дослідження. В роботі було використано контент-аналіз - це переклад у кількісні показники масової текстової інформації з наступною статистичною її обробкою. Основна мета контент-аналізу полягає в тому, щоб знайти такі процедури, за допомогою яких можна було б виявити в тексті відповідні індикатори досліджуваних явищ і характеристик, заміряти їх і потім адекватно інтерпретувати. Щодо історіографії дослідження зазначимо, що наразі існує дуже багато робіт, які досліджують проблему свободи слова в Україні. У працях Владимирова В.М. 5, Карпенка В.9, Костилевої С.О. 11 досліджується історичний аспект української журналістики, її розвиток. Дослідники розподіляють його на кілька періодів, серед яких відзначаються період розвитку українських ЗМІ, період занепаду, період відходу від державної власності до приватної. Кожен історичний період розвитку українських ЗМІ обов’язково пов’язаний із періодичністю розвитку свободи слова. Це простежується у роботах Коноваленко Н.В. 10, Валевського О.Л. 3, Дослідники відокремлюють пострадянський період; коли в українській пресі можна було писати про все; період тотального контролю, який запам’ятався появою темників, зокрема, цю проблему яскраво відображує дослідження Шкляра В. 16, напруги та тиску на ЗМІ; період послаблення і, нарешті, період відновлення свободи слова, що пов’язують із помаранчевою революцією. Крім того, в контексті свободи слова дослідники окремо виділяють такі аспекти, як діяльність ЗМІ в період президентських виборів. Структура курсового дослідження. Робота складається зі вступу, в якому пояснюється актуальність дослідженя, визначена мета, предмет, об’єкт та завдання курсової, двох розділів, які присвячено аналізу рівня свободи слова в друкованих ЗМІ за президентства Л. Кучми та В. Янукович, а також розглянуто практичні аспекти визначення рівня свободи слова у вітчизняних друкованих ЗМІ (на прикладі тижневика «Дзеркало тижня»), висновків, в яких підсумовуються результати курсового дослідження, а також списку використаної літератури та додатків.  

Выводы: Висновки Національні вибори в будь-якій державі повинні бути наріжним каменем стабільної демократії. Вони завжди значна подія в її житті, оскільки є реальною нагодою визначитися щодо майбутнього нації. Вибори через свою масовість виключають для більшості виборців можливість змістової особистої комунікації з кандидатами, які балотуються на певний пост. Тому основна боротьба передвиборчої гонки фактично переноситься зі сфери реальної соціальної дії в інформаційний (віртуальний) простір. Між собою конкурують уже не реальні політики й політичні об'єднання, а їх образи, що транслюються на виборців через різних посередників. Зрозуміло, що в такій ситуації надзвичайно зростає роль засобів масової інформації як одного з основних інструментів доведення цих образів до виборця, впливу на його політичну свідомість. ЗМІ мають значні можливості щодо оперативного й адекватного відображення дійсності, а значить, і можливості формування громадської думки та політичної свідомості. Особливо важливу роль у формуванні політичних орієнтацій громадян відіграють сучасне телебачення та друковані ЗМІ. Останні президентські вибори 2009 рр. підтвердили їх провідну роль у формуванні політичної свідомості виборців, політичного іміджу кандидатів і виборчих блоків. Суспільно-політична преса кожної країни відображає сутність тих перетворень, що відбуваються всередині соціуму, а отже є реальним показником розвитку економіки та демократії в державі. Саме така преса має величезний вплив на свідомість та формування громадянської думки населення, адже їй довіряють, як серйозному та достовірному виданню. Не дивно, що саме політична преса завжди була під контролем правлячої верхівки, адже це результативна зброя у боротьбі з опозиційними настроями громадян. Серед основних періодів розвитку свободи слова можна назвати такі: період „рожевої” демократії Кравчука – преса звільняється від ідеологічних кайданів комунізму, набуває значення „четвертої влади” і довіри серед людей. Але в той же час, стикається із проблемою фінансування, залежності від засновників та недостатнім законодавчим регулюванням журналістської діяльності; перші спроби цензурування – із приходом до влади нового Президента Кучми, загальмовується розвиток свободи слова, з’являються перші спроби утиску журналістської діяльності і відновлюється, здавалося б поховане із знищенням номенклатурної ідеології, цензурування журналістських матеріалів і контроль за діяльністю журналістів; придушення свободи слова і постановка проблеми на міжнародному рівні – характеризується посиленням тиску на ЗМІ, як морального, так і перехід на фізичний, поява „темників” так званих цінних вказівок про те, що треба говорити і як треба це говорити, тотальний контроль Секретаріату і Адміністрації Президента за діяльністю журналістів і ЗМІ в цілому, судові утиски, тощо. Саме в цей період, період другого президентства Кучми, глава держави потрапляє до списку найстрашніших ворогів преси. Водночас, на проблему фактичного знищення свободи слова в Україні починає звертати увагу міжнародна громадськість, вимагаючи припинення утисків ЗМІ із боку влади. В ході дослідження було з’ясовано, що в українських друкованих ЗМІ («Дзеркало тижня») існує свобода висловлювань, плюралізм, різноманіття думок і дискусій. Наразі журналісти тижневика, незважаючи на політичну симпатію господарів їх ЗМІ, відкрито заявляють про усі державні процеси, які відбуваються, сміливо і безперешкодно критикують, об’єктивно намагаються висвітлювати події, подаючи щонайменше дві різні точки зору. Було встановлено, що тижневик «Дзеркало тижня» не лише відповідає більшості вимог до суспільно-політичної преси, але й на диво залишається у добрих стосунках із владою вже протягом тривалого періоду. За весь період свого існування видання жодного разу не ставало «пресою на замовлення» чим і здобуло повагу та довіру багатьох тисяч освічених людей України.

Литература: Список використананої літератури 1. Азарова Т.В., Абрамов Л.К. Інформаційне забезпечення процесу вирішення соціальних проблем на місцевому рівні - Кіровоград:ІСКМ, 2003. – 335 с. 2. Бебик В. М., Сидоренко О. І. Засоби масової інформації посткомуністичної України. – К.: МАУП, 1996. – 124 с. 3. Биченко А. Свобода слова в Україні в оцінках українських громадян // Національна безпека і оборона. – 2002. – № 11. – С. 38 - 41. 4. Бондаренко К. Леонід Кучма: портрет на фоні епохи. — Харків: Фоліо, 2007. - 636 с. 5. Валевський О. Л. Державна політика в Україні: методологія аналізу, стратегія, механізми впровадження: Монографія. – К.: НІСД, 2001. – 242 с. 6. Влада Тьми і Темників. Хрестоматія з політичної цензури в Україні. 2001-2004/ Упорядник В. Кіпіані. – К.:Кондор, 2005. – 325 с. 7. Владимиров В.М. Історія української журналістики (1917-1997 роки). Навч. посібник. – Луганськ: Вид-во Східноукр. держ. ун-ту, 1998. – 288 с. 8. Жданов І., Якименко Ю. Сутінки свободи слова (свобода слова і політична цензура в Україні в експертних оцінках українських журналістів) // Дзеркало тижня. – 2002. – 7 грудня – № 47. – С. 3. 9. Журналістська осінь – 2002. Дискусія про політичний тиск та цензуру в українських медіа: Зб. статей „Телекритики” / Лігачова Н.. — К. : Фонд медіа-ініціатив, 2003. – 155 с. 10. Законодавство та практика засобів масової інформації. – К.: ЦВП, 1996. – 325 с. 11. Іванов В.Ф. Законодавство і журналістика: становлення правової бази в Україні і світовий досвід. – К.: Школяр, 1997. – 340 с. 12. Іванов В.Ф. Законодавство про засоби масової інформації: український та зарубіжний досвід/За ред. А.З. Москаленка. – К.:Наукова думка, 1999. – 367 с. 13. Карпенко, Віталій. Преса і незалежність України: Практика медіа-політики 1988-1998 рр. Навч. посіб.- К.: Інститут журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка. – К.: Нора-Друк, 2003. – 410 с. 14. Коноваленко Н.В. Свобода слова в Україні в період становлення державності (1991-1997 роки). Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук/Київський національний університет ім. Тараса Шевченка. Інститут журналістики. – К., 2000. – 25 с. 15. Костилева С.О. Друковані засоби масової комунікації України, 1986-2000: Історія становлення, тенденції розвитку. – К.: Інститут історії України НАН України, 2001. – 455 с. 16. Криворучко С.В. Професійна етика журналіста на сучасному етапі розвитку демократії в Україні: Автореф.дис...канд.філол.наук: (10.01.08- журналістика)/Інститут журналістики Київського нац. ун-ту імені Тараса Шевченка. - К., 2003.-17 с. 17. Кузнецова О.Д. Журналістська етика та етикет: основи теорії, методики, дослідження трансформації незалежних видань України, регулювання моральних порушень. – Л.: Світ, 1998. – 288 с. 18. Кузнецова О.Д. Ціннісно-етичне регулювання журналістської діяльності в Україні: Автореф.дис...докт.філол.наук: /Київський ун-т імені Тараса Шевченка.- К., 1999.- 41 с. 19. Кузнєцова О. Д. Правові гарантії незалежної преси // Українська періодика: історія і сучасність / Доп. та повід. четвертої Всеукр. наук.-теор. конф. 19 - 20 грудня 1997 р.; За ред. М. М. Романюка. – Львів, 1997. – 296 с. – С. 142 – 145. 20. Луканов Ю. Третій президент. Політичний портрет Леоніда Кучми — К.:Кондор, 1996. – 465 с. 21. Парламентські вибори – 2006 в новинах, рекламі, пресі: моніторинг матеріалів ЗМІ//Костенко Н., Іванов В., Макєєв С. – К.: Академія Української Преси, Інститут соціології НАН України, Інститут журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка, 2006. – 388 с. 22. Петренко В. Комплекс підпорядкованості, або Становлення ЗМІ у незалежній Україні // Віче. – 2001. – № 10. – С. 19 – 32. 23. Петрова Н., Ситцевой В. Правничі засади діяльності журналістів в Україні. – К.: IREX Про Медіа, 1999. – 365 с. 24. Політична цензура в Україні (аналітична доповідь Центру Разумкова) // Національна безпека і оборона. – 2002. – № 11. – С. 2 – 29. 25. Сащук Г.М. Безпекові імперативи телевізійного простору України: Автореф.дис...канд.політ.наук: /Інститут журналістики Київського нац. ун-ту імені Тараса Шевченка. - К., 2005.-14 с. 26. Требі М. Зомбування страхом. Тероризм як форма політичної комунікації // Віче.- 2003. -№1(130). - С.31-37. 27. Українська журналістика: вчора, сьогодні, завтра (За заг. ред. проф. В.І. Шкляра) – К.:Віче, 1998. – 388 с. 28. «Четверта колона». Свобода та залежність мас-медіа в Україні / Уклали: В. Піховшек та ін. – К.: „Агентство Україна”, 1997. – 248 с. 29. Шкляр В. Мас-медіа і формування європейського мислення: національний і світовий контекст // Універсам.- 2002. -№9-10. -С.29-30. 30. www.zn.ua – офіційний сайт тижневика «Дзеркало тижня»