Оскар Уайльд і комедія Реставрації

Содержание:Зміст Вступ 3 Розділ І. Сутнісні характеристики «комедії Реставрації» 5 1.1 Історичні умови виникнення «комедії нравів» в англійській літературі 5 1.2 Художньо-стильові особливості «комедії Реставрації» та її найвидатніші представники 8 Розділ ІІ. Творчий доробок О. Уайльда в контексті наслідування в творчості особливостей «комедії Реставрації» 18 2.1 Творчість Оскара Уайльда в контексті розвитку англійської літератури ХІХ ст. 18 2.2 Оскар Уайльд - продовжувач традиції англійської комедії Реставрації 22 2.3 Проблематика комедійних творів О. Уайльда 26 Висновки 31 Список використаної літератури 33  

Вступление:Вступ Оскар Уайльд (1854-1900) - відомий англійський письменник, автор поезій, казок, комедій, гостросюжетних новел. Літературна діяльність О.Уайльда була надзвичайно багатоманітна. Він проявив свій талант в таких жанрах, як роман, новела, казка, трагедія, комедія, - і все, що він писав, було, в своєму роді, блискуче. Справжній майстер слова, тонкий стиліст, О.Уайльд, привертав до собі увагу не однією лише зовнішньою витонченістю своїх творів. Його творчість була глибоко змістовна, він розкривав багато життєвих питань, хоча робив це в незвичній манері. Найчастіше він користувався двома прийомами: або розповідав історію незвичайного змісту - казку, фантазію, легенду, або дивував несподіваними парадоксами. Комедії О. Уайльда довгий час визначалися в літературознавстві як унікальний та одиничний феномен в англійській літературі ХІХ ст. Комедії О. Уайльда (“Ідеальний чоловік” (1895), “Як поважно бути серйозним” (1895), “Віяло леді Уїндермір” (1892) “Свята блудниця, або жінка, обсипана коштовностями” (1893), “Жінка, не варта уваги” (1893)) внесли пожвавлення і в англійську драму, і у англійський театр, ними була відновлена давня традиція, що йде від Шерідана. Комедії О. Уайльда мають зв’язок з драматургічними творами II половини XVII ст. (Ештон, Неттлтон, Роудз, Хьорст). Комедія Реставрації в Англії другої половини XVII ст. була біля витоків формування “Комедії звичаїв” як жанру, її стильових характеристик та тематичних напрямків. Тож вона та комедії пост-Реставрації (які є майже однаковими в своїх характеристиках, що обумовлено чинником історико-культурної єдності), виступають як зразок для п’єс, що наслідують цей жанр. Актуальність теми даного дослідження обумовлена потребою з’ясувати особливості літературно-художніх паралелей між комедіями О. Уайльда та комедіями періоду Реставрації, а також назрілою необхідністю визначення місця й значущості в історії англійської літератури творчого комедійного доробку О. Уайльда. Об’єктом дослідження є комедії О. Уайльда та жанрово-стильові особливості англійської комедії періоду Реставрації. Предметом безпосереднього літературознавчого аналізу є комедії О.Уайльда в порівнянні з комедійними творами періоду Реставрації. Метою роботи є з’ясування особливостей «Комедії нравів» та проведення паралелей з комедіями О. Уайльда. Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання конкретних завдань: 1. Простежити особливості англійської комедії періоду Реставрації в історико-культурному контексті; 2. Охарактеризувати Оскара Уайльда як продовжувача традиції англійської комедії Реставрації; 3. Визначити проблематику комедійних творів О. Уайльда. Теоретико-методологічною базою дослідження є фундаментальні праці та статті вітчизняних і зарубіжних дослідників англійської драматургії та культури кінця XVII - початку XVIII століть А.Анікста, М.Кожевникова, Н.Маршової, С.Мокульського, Д.Налівайка, М.Оссовської, Н.Пахсар’ян, Р.Бевіса, М.Біллінгтона, В.Дарлінгтона, Д.Джарретта І.Еванса, Л.Кроненбергера, П.Ленгфорда, Д.Лофтіса, М.Обьорна, Р.Роудза, Н.Сойєра, Р.Х’юма, О.Шервіна, Д.Ештона, К.Лінч, Д.Неттлтона, Л.Пікарда, Д.Хьорста. Головними методами дослідження є: порівняльно-історичний, соціокультурний методи в комплексі з порівняльно-стилістичним, стилістичним та історико-літературним.  

Выводы: Висновки Комедії О.Уайльда внесли пожвавлення і в англійську драму, і в англійський театр. Основа конфлікту в комедіях соціально змістовна і зовсім не комедійна. Внутрішній світ діючих осіб дозволяє уявити «подвійність» суспільних звичаїв. Перед читачем постають значні титули і світський етикет, витонченість обходження, блиск дорогоцінного каміння, гострота розуму, незвичність. Але в своїх комедіях О.Уайльд звертається до теми розкриття продажності і брудних махінацій, які панують у політичних колах Англії. В образах державних діячів, членів палати громад та інших представників вищих кіл О.Уайльд викриває корупцію серед представників вищого світу. В комедіях О. Уайльд показує лицемірство і розважливість, що панують серед представників англійської еліти. Значення творчості О. Уайльда для розвитку літератури важко переоцінити. Його досягнення в області теорії і практики літератури свідчать про неабиякі творчі сили письменника, драматурга і поета; методи, які він застосовував, і до сих пір приголомшують своєю незвичністю, його гумор став хрестоматійним прикладом своєрідності стилю, а незвичність його людського «я» і зараз є зразком відданого служіння Красі і Мистецтву. 1894-1895 рр. - це роки галасливого тріумфу уайльдівських комедій. Одна за одною з'являються на сцені п'єси: «Віяло леді Уїндермір», «Жінка, не варта уваги», «Ідеальний чоловік», «Як поважно бути серйозним». Уайльд не став реформатором театру, як Бернард Шоу, але і його заслуга значна: він відродив мистецтво англійської комедії. Він повернув їй національний колорит, який вона давно втратила. У його комедіях перед глядачем з'явився замкнуте, вузьке коло, яке О.Уайльду знайоме краще за все, - «вище суспільство», але це був істинно англійський вищий світ. Мовою комедії він викривав відсталість і лицемірство манірних аристократів, показував хисткість родинних і соціальних засад в Англії, тобто по-своєму вирішував ті ж проблеми, що майстри реалістичної драми. І робив він це легко, немов жартома. За словами Б.Шоу, він просто витягував з мистецтва саму квінтесенцію і отримував п'єси, які до того сценічні, що ними захоплюються всі театрали, якщо у них є хоч крапля розуму. У комедіях у всьому блиску виявилося його мистецтво розумного співбесідника: його діалоги прекрасні. Гострота думок, витонченість парадоксів настільки захоплюють, що деколи немає місця обуренню з приводу висміюваного. Він все умів підпорядкувати грі, нерідка гра розуму настільки захоплює О. Уайльда, що перетворюється на самоціль, тоді враження значності і яскравості створюється воістину на порожньому місці. Легкість, з якою він це робить дозволяє передбачити, що подібних ефектів може домогтися кожен, що не володіє талантом О.Уайльда, варто лише перевернути прописні істини догори ногами. О. Уайльд зводить конфлікт п'єс до протиріччя між єством людини і її видимістю. Його п'єси є унікальними. Унікальність їх, як і всіх творів О.Уайльда, складає мова, стиль, манера піднесення фактів, способи характеристики. Фабули ж його п'єс не так оригінальні, хоча, безумовно, неочікувані для англійської сцени кінця XIX ст.

Литература: Список використаної літератури 1. Андронік А.А. «Портрет…» Матеріали до вивчення роману // Зарубіжна література. - 2002. - №7. - С. 3-25. 2. Афанащенко Л. М. Формула смисли жизни О. Уайльда. Изучение Романа «Портрет…» в 10 кл. // Русская словесность в школах Украины. - 1998. - №3. С. 33 - 36. 3. Бабенко К. П. Злочин проти краси // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. - №7. - С. 14 - 15. 4. Бульваренко Л. В. Прекрасный принц з потворною душею. 10 кл. // Зарубіжна література в навчальних закладах. - 2006. - №7. - С. 5 - 17. 5. Бэлза С. О. Роман жизни Оскара // Уайльд О. Избранное: Пер. с англ. / Сост. и вступ. ст. с. Прим А. Зверева. - М.: Правда, 1989. - С. 5-26. 6. Влащенко Н. О. Уайльд закончил свою жизнь в тюрьме // Сегодня. - 2002. - 19 февр. С. 11. 7. Гавришко І. І. «Принц Парадокс?», «Апостол сектизму?», «Король життя?» Зраджений, в'язень, вигнанець, злидар? // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 2000. - №3. - С. 51-53. 8. Єременко О. В. Власна доля митця як ключ до осягнення його твору // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 2002. - №3. - С. 51 - 53. 9. Жемионик И. О. Уайльд «Портрет…» Расссуждение над текстом и подтекстом. Композицыя деталей как главный фактор, раскрывающий идею. // Зарубежная література. - 2007. - №10 - 11. - С. 23. 10. Захаренко Н. Раб краси чи співець краси? (Урок за вивченням творів О. Вайльда) // Зарубіжна література. - 2003. - №7. - С. 8 - 12. 11. История зарубежной литературы XIX века / Под ред. Н.А.Соловьевой. – М.: Высшая школа, 1991. – 637 с. 12. История зарубежной литературы XIX века: В. 2 ч. – Ч.2 / Под ред. Н.П.Михальской. – М.: Просвещение, 1991. – 256 с. 13. Кабкова О. Карнавал у житті і творчості О. Уайльда. // Зарубіжна література. - 2003. - №7. - С. 8 - 12. 14. Кривина Т. М. Что знал о красоте Оскар Уайльд // Зарубіжна література. - 2006. - №7. С. 13 -14. 15. Кузьменчук І. С. Парадокси О. Вайльда // Зарубіжна література - 2004. - №8. - С. 16. 16. Масімова Л. В. Життя наслідує мистецтво // Зарубіжна література. - 2000. - №37. - С. 12 - 15. 17. Міщук В. В. Своєрідність естетизму О. Уайльда // Відродження. - 1994. - №8. - С. 21 - 27. 18. Наливайко Т. "Школа Скандалу" Шерідана та проблеми жанрово-стильової еволюції в англійській комедії ХVІІ-ХVІІІ століть : дис... канд. філол. наук: 10.01.04 / Дніпропетровський національний ун-т. — Д., 2006. — 205 с. 19. Немировский А. Л. Кумир отверженных // Натали. - 2006. - №11. С. 108 - 117. 20. Розвадовська Т. М. Ми повинні прийти від красивої думки до красивого життя. Урок за творчістю О. Вайльда // Зарубіжна література. - 2002. - №7. - С. 15 - 16. 21. Соколянський М. Н. Незнаний О. Вайльд // Всесвіт. - 1998. - №7. - С. 137 - 140. 22. Шахова К. В. Оскар Уайльд // Зарубіжна література. - 2004. - №6. - С. 23 - 31. 23. Яковлев Д. Ю. Путь эстетизма // Зарубіжна література. - 2006. - №7. - С. 14.