Соціальний статус еліти

Содержание:План Вступ 3 1. Основні положення теорії еліт 4 2. Функції еліти як елемента соціальної структури 7 3. Політичне лідерство та його типологія 11 4. Політичне лідерство сучасної України 14 Висновки 16 Список використаної літератури 17  

Вступление:Вступ Інтерес до феноменів політичної еліти і політичного лідерства та первісні спроби їхнього тлумачення сягають глибокої давнини. Систематичне осмислення, найвищий рівень обґрунтування та практичне застосування теоретичних узагальнень щодо них припадають на XX ст. Висновки вчених-політологів, а також суспільно-політична практика виникнення й функціонування політичних еліт і політичного лідерства засвідчують, що вони — реальність нинішнього і, вірогідно, наступних етапів розвитку людської цивілізації. Політичну еліту традиційно трактують як найвищу за соціально-політичним статусом, відносно привілейовану, автономну групу, що складає меншість суспільства, якій притаманні ті чи інші видатні політичні, соціально-економічні і психологічні властивості та яка безпосередню бере участь в прийнятті та здійсненні рішень щодо реалізації державної та іншої політичної влади. Синтезуючи більшість існуючих думок, “еліту” можна визначити як вузьке і досить закрите коло людей із відносно постійним і кількісно обмеженим складом, яке об’єднано міцними внутрішніми зв’язками та має певні переваги щодо оточення. Таким чином, політична еліта — це найбільш впливова частина правлячої соціальної верстви (класу), яка активно впливає на реалізацію її інтересів у владі, в політиці та, взагалі, у суспільному житті.  

Выводы:Висновки Влада в кожній країні, незалежно від політичного режиму, здійснюється визначеною групою людей - елітою. Елітисти (вчені, що вивчають проблему еліти) стверджують, що ще з стародавніх часів людство було розділено на дві нерівні частини - правлячу групу і маси. Еліта є необхідним елементом соціальної структури будь-якого суспільства, яка виконує специфічні і необхідні функції. Серед таких слід зазначити особливу роль еліти в суспільстві як референтної групи, зразка суспільної поведінки, морально-психологічного мобілізатора і провідника мас. Головна ж функція еліти полягає в управлінні суспільством, точніше, в управлінні функціонуванням суспільства. Це управління в залежності від стану суспільства та особливостей самої еліти може вестись різними способами і методами. Безумовно, сучасна Україна потребує передусім демократичних лідерів, але багато з них все ще використовують авторитарні норми управління. Серед багатьох якостей сучасного політичного лідера в Україні варто виокремити почуття національної самосвідомості, відчуття єдності з народом. Інакше кажучи, лідера України характеризує не так уміння красиво висловлюватись, як те, що він здатен бути захисником національних інтересів, обстоювати їх.  

Литература:Список використаної літератури 1. Алифанов С. Основные направлення анализа лидеров // Вопросы психологии. — 1991. — № 3. 2. Ашин Г. К. Политическое лидерство: оптимальний стиль // Общественные науки и современность. — 1993. — № 2. 3. Бебик В. М. Еліта, елітарність, лідерство // Віче. — 1993. — № 7. 4. Блондель M. Политическое лидерство. — M., 1992. 5. Вовканич С. Еліта — найбільш конвертована валюта // Віче. — 1997. — №5. 6. Кухта Б., Теплоухова Н. Політичні еліти і політичне лідерство. — Львів, 1995. 7. Малахов В. Інтелігенція та еліта: становлення в сучасній Україні // Політична думка. — 1994. — № 3. 8. Малькова Т., Фролова M. Массы. Элита. Лидер. — М., 1992. 9. Мясников О. Г. Смена правящих элит: «консолидация» или «вечная схватка»? // Политические исследования. — 1993. — № 1. 10. Полохало В. Правляча еліта та контреліта в сучасній Україні // Демократія в Україні. Минуле і майбутнє. — К., 1993. 11. Скуратівський В. Історична ритміка українських еліт// Політична думка. — 1994. — № 3. 12. Херлианк М. Дж. Стили лидерства и формирование внешней политики // Политические исследования. — 1991. — № 1.