Заклади культури та мистецькі заходи, як передумови розвитку культурного туризму в Україні

Содержание:ЗМІСТ ВСТУП 3 РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ КУЛЬТУРНОГО ТУРИЗМУ 6 1.1. Сутність понять «культурний туризм» та «заклади культури» 6 1.2. Методика дослідження культурного туризму 7 РОЗДІЛ II. ПОТЕНЦІАЛ РОЗВИТКУ КУЛЬТУРНОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ 13 2.1. Заклади культури державного значення та можливості їх використання 13 2.2. Найважливіші мистецькі заходи року 25 РОЗДІЛ III. СУЧАСНИЙ СТАН РОЗВИТКУ КУЛЬТУРНОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ 31 3.1. Сучасний стан розвитку культурного туризму в Україні. 31 3.2. Рівень використання закладів культури в цілях туризму. 32 3.3. Використання найважливіших мистецьких заходів року в цілях туризму 35 РОЗДІЛ IV. ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ КУЛЬТУРНОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ 39 ВИСНОВКИ 54 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 56  

Вступление:ВСТУП Культурний туризм виступає одним із засобів інформування громадян про інші регіони України та нівеляції стереотипів. Культурний туризм включає відвідання історичних, культурних або географічних визначних місць України. Основна мета даних мандрівок – ознайомлення з пам’ятками історії, архітектури, мистецтва; природними та етнічними особливостями; сучасним життям народу і т.п. Туризм відіграє важливу роль в осмисленні власної ідентичності, у відродженні локальних традицій. Для молоді особливо важливим є усвідомлення історико-культурного значення здобутків власної країни, гордості за неї. Основною умовою розвитку культурного туризму є історичний та культурний потенціал країни, рівень забезпечення доступу до нього, а також побутові умови проживання туристів. У число об’єктів культурного туризму входять як історико-культурна спадщина (історичні території, архітектурні споруди і комплекси, зони археологічних розкопок, музеї, народні промисли, обряди, виступи фольклорних колективів), так і сучасна культура (виставки, фестивалі, особливості життя населення: кухня, костюми). Як свідчать соціологічні дослідження, в Україні є високим рівень відчуженості між громадянами різних регіонів країни. Хоча більшість громадян є патріотами Української держави, їх вирізняють різні культурні та геополітичні орієнтації. У 2007 р., за даними соціологічного опитування проведеного Українським центром економічних та політичних досліджень ім. О. Разумкова, на запитання «Чи вважаєте Ви себе патріотом України?» 44,2 % респондентів відповіли «так», 35,6 % «скоріше так», 9,7 % «скоріше ні», 4,3 % «ні», 6,2 % «важко відповісти». За кордоном велику увагу приділяють збереженню культурної спадщини і організації культурного туризму. Міжнародна рада з питань пам’яток і визначних місць (ICOMOS), Панєвропейська федерація культурної спадщини (Europa Nostra) координують зусилля країн з проблем використання пам’яток історії і культури в туризмі в Європі та світі в цілому, що сприяє соціокультурному та економічному розвитку країн та регіонів, розвиває міжкультурний діалог. У світі туристична індустрія вважається однією з найприбутковіших галузей і з кожним роком її вплив на економіку посилюється. Туризм є одним з найважливіших секторів економіки в Європі (55 % світового ринку туризму припадає на європейські країни). Туризм складає 5,5 % ВВП ЄС (від 3 до 8 % в окремих державах), і 11,5 % ВВП ЄС, враховуючи непрямий вплив. Відповідно до дослідження Європейської Комісії у 2005 р., в європейському туристичному секторі працювало понад 2 млн. підприємств, і понад 9 млн. людей, дані показники мають тенденцію до збільшення. За оцінками Всесвітньої туристичної організації (ВТО) частка культурного туризму до 2020 р. складе 25 % від загальних показників світового туризму. У мешканців країн ЄС та Америки поступово зростає попит на культурний туризм («discovery» tourism), який передбачає знайомство з культурно-історичною спадщиною різних країн. В цьому сенсі культурний туризм можна розглядати як вид розвиваючого дозвілля і поставити в один ряд з відвіданням музеїв, бібліотек, місцевих пам’яток. Так, більше половини туристів, які відвідують Італію, цікавляться саме культурною спадщиною країни. Зважаючи на зростання освітнього рівня туристів, збільшення кількості туристів похилого віку, країни в яких традиційно розвинений пляжний туризм, ведуть активний пошук додаткових пропозицій. Так, Міністерство культури Хорватії розробило стратегію розвитку культурного туризму, яка передбачає використання культурного потенціалу не тільки приморської, але і континентальної частини країни. Взаємними зусиллями науковців, діячів культури, туристичних фірм, власників готелів, бізнесменів культурні пам’ятки і події будуть перетворені на туристичний продукт, який урізноманітнить дозвілля туристів і сприятиме їх більш тривалому перебуванню в країні. Схожі програми існують в Іспанії, Португалії, Італії, Болгарії та інших країнах. До проблем дослідження культурного туризму зверталися такі українські автори: В.С. Пазенок, В.К. Федорченко, М.В. Цюрупа, М.В. Попович, С.В. Горський, В.А. Малахов, І.А. Зязюн, Г.І. Горак та інші. Метою роботи є обґрунтування теоретичних основ культурного туризму, узагальнення наукових підходів до дослідження цього феномена, звернення до практики культурного туризму в Україні. Об’єктом дослідження виступає туризм як соціокультурний компонент. Предметом дослідження є культурний туризм, його теоретичні, культурологічні основи. Методи дослідження. Основою загально-методологічної бази дослідження є сукупність філософських та загальнонаукових методів, серед яких виділено аналітичний метод, що дає можливість розширення поняттєво-категоріального апарату, сучасного культурологічного підходу до туризму, історико-культурний метод як основа аналізу закономірностей культурного процесу.  

Выводы: ВИСНОВКИ Таким чином, культурний туризм поєднаний із відповідними діями в галузі охорони культурної спадщини, дозволить державам, у яких є особливо визначні об’єкти культурного надбання, ствердити свою культурну ідентичність і зробити її більш відомою в цілому світі. Необхідна детальна і обдумана підготовка, щоб пам’ятки стали більш привабливими для туристів. Правильна організація туризму буде сприяти збереженню нашої спадщини і підвищенню економічного розвитку в державі. Основним принципом розвитку культурного туризму в державі повинен стати принцип стійкого розвитку, що має на увазі підтримку місцевої культури, збереження культурних і природних об’єктів і поліпшення життєвого рівня місцевого населення. Туризм, реалізований за принципами стійкого розвитку, є важливим засобом забезпечення зайнятості населення й економічного розвитку регіону, а також збереження і залучення в соціально-економічний розвиток об’єктів культури. Подібні проекти, спрямовані на розвиток туризму на основі використання культурних ресурсів, є важливими складовими збереження і використання об’єктів культурної спадщини, збереження національної культури народів України, розвитку ремесел, збереження нематеріальної спадщини, впровадження принципів цивільного суспільства, формування привабливого іміджу України на міжнародному рівні. Культурний туризм є одним з основних засобів пізнання власної країни, формуванню гордості за її культурні надбання. Проте, держава не приділяє йому належної уваги як одному із важливих чинників подолання внутрішніх антагонізмів, нівеляції регіональних стереотипів і формування загальноукраїнської ідентичності. Не здійснюється консолідована політика держави щодо підвищення ролі культурного туризму у формуванні спільних цінностей та географічної мобільності громадян України. У довгострокових програмах і стратегіях не надається належної уваги розвитку культурного туризму як чинника сталого регіонального розвитку – через відродження пам’яток історії та культури, традиційної народної культури, народних промислів, ремесел тощо. Національна культурна спадщина пропагується несистемно і неефективно, як в Україні так і за кордоном, що ускладнює її використання для розвитку культурного туризму. Актуалізація і використання національної культурної спадщини зумовлюють необхідність застосування досвіду підтримки культурного туризму в європейських країнах, розвитку міжнародного співробітництва в пам’яткоохоронній справі.

Литература: СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Андрес Г.О. Розвиток культурного туризму – перспективний напрямок у справі збереження культурної спадщини України // http://www.culturalstudies.in.ua/knigi_6_2.php 2. Всемирное наследие в руках молодых. // Под ред. Л.С. Лазгиева, Т.А. Мурована / Московское Бюро ЮНЕСКО, 2000. Из доклада Федерико Майор. Всемирное наследие: наше навсегда? – Париж, ЮНЕСКО, 1995. 3. Кулик В. В. Туризм как фактор социокультурной деятельности / В. В. Кулик // Культура народов Причерноморья. – 2007. – № 114. – С. 42–44. 4. Кулік В. В. Культурний туризм як компонент соціокультурної діяльності / В. В. Кулік // Мультіверсум. – 2008. – № 76 .– С. 216–224. 5. Кулік Валентина Василівна. Теоретичні снови культурного туризму : Дис... канд. наук: 26.00.01 - 2009. 6. Культурный туризм и устойчивое развитие. Результаты совместной деятельности органов государственной власти Финляндии и Республики Карелия на приграничных территориях / Подготовили Т.Мякинен, М.Ниеми. http://www.minedu.fi/opm/hankkeet/sisu/kulttuurimatkailu/julkaisu_rus.doc. 7. Курьер ЮНЕСКО – № 10, октябрь 1988 г. 8. Московское Бюро ЮНЕСКО, 2000. – С 119. 9. Публикации «круглого стола» по культуре, туризму и развитию: Oсновные проблемы XXI века. – Париж, ЮНЕСКО, 26-27 июня 1996 года. 10. Україна в міжнародно-правових відносинах. Кн. 2. Правова охорона культурних цінностей / Ред. В.І. Акуленко. – Юрінком Інтер, 1997. 11. European cultural heritage (volume II) a review of policies and practice. Strasburg. 2001. P. 95-96. 12. http://brestobl.com/turizm/marsh/shtml 13. http://lib.sportedu.ru/_vti_bin/shtml.dll/Press/TPFK/2000№11/p56/htm/map 14. http://www.aonb.ru/conf/Papers/Aleks_pr_rus.doc. 15. http://www.art-museum.ru 16. http://www.dw-world.de/dw/article/0,2144,1266022,00.html