Моральне виховання засобами української народної казки

Содержание: ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ 6 1.1. Сутність та основні характеристики морального виховання дітей 6 1.2. Виховання моральної поведінки у дітей 10 1.3. Проблеми морального виховання дітей засобами народної казки 17 ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ 1 23 РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ЗАСОБАМИ КАЗКИ 25 2.1. Констатуючий експеримент 25 2.2. Формуючий експеримент 30 2.3. Контрольний експеримент 31 ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ 2 39 ВИСНОВКИ 40 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 43 ДОДАТКИ 45

Вступление: Актуальність теми курсової роботи. Сьогодні, коли Україна виборола свою незалежність, відроджується історична пам’ять народу, культура, мова, а відповідно відроджується національна система виховання. Лише правильно організована, вона може найближчим часом сформувати повноцінну, цілісну, національно свідому особистість громадянина України, суверенну індивідуальність, яка має свою громадянську й особисту гідність, совість і честь. Oсновою культурного розвитку кожної нації є її фольклор – колективна уснопоетична творчість, що в досконалій мистецькій формі відображає життя, працю, боротьбу за кращу долю, історію, побут, думки, прагнення й погляди народу. Народ здавна, на відміну від офіційної педагогіки, дуже просто вирішував питання підготовки юної генерації до життя і всього, що було необхідним знати про нього. Дитина постійно спостерігала світ дорослих, у діяльності котрого мала брати участь, досягнувши певного віку. Пізнання навколишнього світу дитиною іде паралельно з формуванням основ її світогляду. Через особливий зворушливий світ простеньких сюжетів забавлянок, лічилок, простих народних мелодій і пісень дитина пізнає світ. Дитячі українські народні казки є окремою ланкою українського фольклору. Діти, так само як і дорослі, мали безпосереднє відношення до культури та мистецтва України. У процесі багатовікової життєвої практики українського народу викристалізувались провідні принципи морально-естетичного виховання дітей засобами української народної казки, що репрезентують сукупність основних смисло-ціннісних положень і визначають принципове спрямування, зміст, організацію виховних дій. Свого часу ідею морально-естетичного виховання на основі народності з використанням різноманітних творів фольклору відстоювали видатні педагоги, письменники, прогресивні діячі освіти та мистецтва. Це, зокрема, Х.Алчевська, Б.Грінченко, М.Драгоманов, О.Духнович, В.Карамзін, М.Костомаров, І.Котляревський, Т.Лубенець, М.Максимович, М.Пирогов, С.Русова, Г.Сковорода, Л.Українка, І.Франко та ін. Актуальність теми курсової роботи визначається винятковою важливістю морального розвитку для становлення особистості дитини. Періодом формування етичних інстанцій є старший дошкільний вік. Моральне виховання є найважливішим завданням практично всіх програм дошкільної освіти. При всьому різноманітті цих програм педагоги відзначають наростання дитячої агресивності, жорстокості, емоційної глухоти, замкнутості на собі й власних інтересах. У зв'язку із цим розробка методів виховання моральних якостей особистості є в наш час одним з головних завдань, що ставлять перед психологами педагоги й батьки. Актуальність курсової роботи полягає в спробі розробити адекватну стратегію морального виховання засобами казки. Значна низка досліджень присвячена методиці вивчення казок (А.Богуш, С.Бакуліна, Т.Гризоглазова, М.Чумарна, А.Щербо та ін.). Але у наш час проблема використання народної казки та фольклору загалом у вихованні емоцій і почуттів дитини, зокрема морально-естетичних, значно актуалізувалася. Аналіз педагогічної літератури і педагогічного досвіду показав, що у навчально-виховному процесі недостатньо використовуються виховні можливості народної казки, особливо у позаурочний час. Метою курсової роботи є теоретичний аналіз та експериментальне дослідження морального виховання у дітей дошкільного віку засобами української народної казки. Основними завданнями, які випливають з мети роботи, є: - розглянути теоретичні основи дослідження морального виховання у дітей дошкільного віку засобами казки; - здійснити емпіричне дослідження моральної поведінки дітей дошкільного віку; - навести результати дослідження. Об’єктом дослідження є діти дошкільного віку, предметом дослідження є моральне виховання дітей засобами української народної казки. Гіпотеза дослідження: існує співвідношення моральних суджень дітей і їхньої поведінки в реальних життєвих ситуаціях. Теоретичною та методологічною основою даного курсового дослідження стало вивчення й творче переосмислення основних досягнень вітчизняної і зарубіжної науки в галузі педагогіки. Структура роботи складається зі вступу, у якому обґрунтовується актуальність теми курсового дослідження, вказуються мета й завдання, конкретизуються методи дослідження, двох розділів, у яких здійснено вирішення основних завдань курсової роботи. Завершують роботу узагальнюючі висновки за результатами дослідження, список використаних джерел та додатку.

Выводы: Отже, проаналізувавши усе вищевикладене, можна зробити наступні висновки та узагальнення: Моральне виховання є найважливішим завданням практично всіх програм дошкільної освіти. При всьому різноманітті цих програм педагоги відзначають наростання дитячої агресивності, жорстокості, емоційної глухоти, замкнутості на собі й власних інтересах. У зв'язку із цим розробка методів виховання моральних якостей особистості є в наш час одним з головних завдань, що ставлять перед психологами педагоги й батьки. Проблема морального виховання нерозривно пов'язана із проблемою дитячого читання. Ні для кого не секрет, що одним із джерел інформації про світ для дитини й знаряддям її виховання є здобутки художньої літератури. Одним із головних шляхів їх формування вітчизняні вчені вбачають виховання на принципах народності: Т. Шевченко, І. Котляревський, В. Карамзін, М. Максимович, М. Драгоманов, К. Ушинський, В. Сухомлинський, С Русова, І. Бех, П. Еббс. Серед дієвих засобів виховання моральних почуттів дітей особливе місце посідає казка. Для дітей саме казка є найцікавішим, найдоступнішим і ефективним джерелом здобуття моральних знань, що пояснюють їхніми віковими психологічними властивостями. Доцільність використання казки можна аргументувати „законом емоційної реальності фантазії”. На думку Л. Виготського, художнє почуття – це почуття звичайне, але виявлене завдяки посиленій діяльності фантазії. Такі переживання – „розумні емоції”. Вони особливо сильні, бо знання у взаємозв’язку з переживаннями Утворюють інтелектуально-емоційний комплекс усвідомлення. Таким чином, за допомогою розуміння казок дитина повинна навчитися співпереживати іншим людям і правильно оцінювати їх (а виходить, і свої) учинки. При сприйнятті казки відбувається перенесення почуттів і емоцій із приводу його персонажа в реальні життєві ситуації. Діти бачать стан іншого, співпереживають йому, ставлять себе на його місце, програють казки, що полюбилися, у своїх іграх. Все це створює умови для розвитку в дитини здатності до співпереживання, до перенесення свого сприйняття на життєві ситуації, аналогічні казковим по своїй моральній суті. Отже, українські народні казки закладають підвалини морального виховання, оскільки містять національні та загальнолюдські гуманістичні ідеали і відповідають віковим особливостям дітей. Результати психолого-педагогічних досліджень указують на психологічну готовність дітей дошкільного віку до моральної дії. Ця готовність визначається знанням моральної норми та емоційним ставленням до неї. Для того, щоб знання про моральне ставлення до дорослих набули морального значення, вони мають зачіпати почуття, переживатися дитиною та втілюватись у її власній поведінці. Одним з показників моральної вихованості є переживання моральних мотивів, а не окремі вчинки дитини. Адже один і той самий учинок може бути викликаний різними мотивами і свідчити про різні рівні засвоєння дітьми моральних норм. Ставлення до батьків та інших людей за своїм змістом проявляється в тому, як діти пояснюють мотиви своїх дій, що вони вважають причиною уявного або реального вчинку. Отримуючи статус мотивації, моральна якість стає джерелом моральної активності особистості. Якщо провідними мотивами поведінки стають суспільні мотиви, виконання та дотримання моральних норм, дитина в більшості випадків буде діяти під їх керівництвом, і навпаки, коли дитиною керують особисті мотиви, це суттєво впливає на порушення правил поведінки. Експериментальна частина курсової роботи показала, що в основі моральної поведінки лежить особливе відношення до однолітка, не опосередковане власними очікуваннями, оцінками й інтерпретаціями суб'єкта. Воля від фіксації на своїх очікуваннях і уявленнях відкриває можливість бачити іншого у всій його цілісності й повноті, пережити свою спільність із ним, що породжує як співпереживання, так і сприяння. Таким чином, у цілому проведені експерименти показали, що учні виділених груп по-різному сприймають і ставляться до однолітків, і що в основі морального розвитку лежить становлення міжособистісних відносин дітей.

Литература: 1. Абраменкова В.В. Сорадование и сострадание в детской картине мира. М.: ЭКО, 1999. 2. Базова програма розвитку дитини «Я у Світі». 3. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні. – К., 1999. 4. Бердяев Н.А. Философия свободного духа. М., 1994. 5. Бех І.Д. Відповідальність особистості як мета виховання// Початкова школа. – 1994. – №9. – С.4-8. 6. Боришевський М.Й. Моральні переконання та їх формування у дітей. – К.: Рад. школа. 1979. – 48 с. 7. Братусь Б.С. Образ человека в психологии // Психология с человеческим лицом / Под ред. Д.А.Леонтьева, В.Г.Щур. М.: Смысл, 1997. 8. Воспитание нравственных чувств у детей / Под ред. Виноградовой А.М. – М.: Просвещение, 1989. – 96 с. 9. Выготский Л.С. Педагогическая психология. М.: Педагогика, 1991. 10. Гаврилова Т.П. Экспериментальное изучение эмпатии у детей младшего школьного возраста // Вопр. психол. 1974. № 5. С. 107–114. 11. Закон України про освіту. – К., 1999. 12. Запорожец А.В. Об эмоциях и их развитии у ребенка. Развитие социальных эмоций у детей. – М.: Педагогика, 1986. -216с 13. Карпова С.Н., Лысюк Л.Г. Игра и нравственное развитие детей. М.: Изд-во МГУ, 1986. 14. Коломинский Я.Л. Психология детского коллектива: система личных взаимоотношений. Минск: Народная асвета, 1984. 15. Люблінська Г.О. Дитяча психологія. – К.: Вища школа, 1974. – 355 с. 16. Мурзилка. – 2007. - №1-12. 17. Нравственное воспитание детей (младший и средний школьный возраст) / Под ред. В.Г. Нечаевой. М.: Педагогика, 1972. 18. Помінамська Т.І. Моральне виховання дітей – К.: Вища школа, 1993. – 111 с. 19. Репина Т.А. Отношения между сверстниками в группе детского сада. М.: Б.и., 1978. 20. Рубинштейн С.Л. Психолого-педагогические проблемы нравственного воспитания школьников. - М.: Просвещение, 1981. 21. Смирнова Р.А. Формирование избирательных привязанностей у детей: Автореф. канд. дис. М., 1981. 22. Стельмахович М.Г. Українська родинна педагогіка. – Навч.пос. – К.: ІСДО, 1996. – 288 с. 23. Стрелкова Л.П. Психологические особенности развития эмпатии сада // Взаимодействие семьи и детского сада в нравственном воспитании дошкольников. М., 1989. 24. Субботский Е.В. Формирование морального действия у ребенка // Вопр. психол. 1979. № 3. С. 47–55. 25. Сухомлинська О.В. Проблеми теорії виховання дітей і молоді в Україні // Педагогіка і психологія. – 1997. – №4. – С.109-125. 26. Терещук Р.К. Общение и избирательные взаимоотношения детей. Кишинев, 1989. 27. Ухтомский А.А. Доминанта. М.; Л.: Наука, 1966. 28. Франк С.Л. Духовные основы общества. М.: Республика, 1992. 29. Якобсон С.Г., Щур В.Г. Психологические механизмы усвоения детьми этических норм // Психологические проблемы нравственного воспитания детей / Под ред. Ф.Т. Михайлова, И.В. Дубровиной, С.Г. Якобсон. М.: Б.и., 1977.