Стан впровадження активних заходів на ринку праці України

Содержание: Вступ 3 Розділ 1. Загальна характеристика державного регулювання зайнятості 5 1.1. Сутність, види активної політики держави на ринку праці 5 1.2. Фактори впливу та значення активних заходів. 9 1.3. Зарубіжний досвід застосування активних заходів на ринку праці 11 Розділ 2. Сучасний стан активної політики України на ринку праці 15 2.1. Аналіз умов створення державою нових робочих місць 15 2.2. Проблеми перекваліфікації та підвищення кваліфікації працівників 23 2.3. Працевлаштування молоді в Україні: реалії та проблеми 26 Розділ 3. Перспективи впровадження активних заходів на ринку праці України. 31 3.1. Нормативно-правові акти регулювання державної політики на ринку праці України 31 3.2. Інноваційне підприємництво як умова сприяння самозайнятості населення 34 Висновки 40 Список використаних джерел 43

Вступление: У перехідний період в Україні формування ринку праці неможливе без активного державного втручання. Основною формою його прояву в умовах сучасної економіки є державна політика регулювання ринку праці. У країнах з розвинутою ринковою економікою вона ототожнюється з комплексом заходів, що здійснюються мережею спеціальних державних установ з метою підтримання зайнятості, підвищення мобільності робочої сили, створення нових робочих місць, а також з селективними заходами щодо надання можливості безробітним отримати та зберегти роботу. Головною передумовою розвитку ефективного ринку праці в Україні є застосування інструментарію активної політики зайнятості. Аналіз статистичних даних показує, що цей вид державної політики не є в Україні достатньо дієвим механізмом формування ринку праці. Така ситуація свідчить, на наш погляд, про неспроможність уряду оперативно реагувати на поглиблення кризи у сфері зайнятості, внаслідок чого ефективність державної політики залишається неефективною. Застосування економічних методів у функціонуванні та регулюванні ринку праці та зайнятості населення активно досліджується світовою економічною наукою. Вивченню цих питань присвячено чимало праць як вітчизняних так і зарубіжних вчених. Дослідження з окресленої тематики здійснювали такі провідні українські вчені як Д.Богиня, І.Бондар, В.Васильченко, О.Грішнова, М.Долішній, А.Колот, В.Книш, Ю.Краснов, В.Куценко, Е.Лібанова, А.Мельник, В.Мікловда, О.Моргулець, У.Садова, Л.Семів, В.Онікієнко, І.Петрова, В.Петюха, В.Приймак, М.Семикіна, М.Чумаченко інші вчені. Проблеми зайнятості та ринку праці широко висвітлені і у працях закордонних вчених: Р.Еренберга, В.Іноземцева, Д.Рікардо, А.Пігу, Дж. Пері, Дж. Хікса та інших. Разом з тим в існуючих наукових розробках виділяються ті чи інші аспекти регулювання та функціонування ринку праці 16, 17,18 і певною мірою відсутнє комплексне відображення застосування шляхів покращення зайнятості населення та формування ринку праці в цілому. Метою курсової роботи є визначення особливостей впровадження активних заходів на ринку праці України, а також вибір оптимальних шляхів забезпечення ефективної політики сприяння зайнятості населення. Для досягнення поставленої мети визначені наступні завдання: - надати загальну характеристику державного регулювання зайнятості; - дослідити зарубіжний досвід застосування активних заходів на ринку праці. - здійснити аналіз умов створення державою нових робочих місць; - дослідити проблеми перекваліфікації та підвищення кваліфікації працівників - дослідити особливості працевлаштування молоді в Україні; - визначити перспективи впровадження активних заходів на ринку праці України. Предметом дослідження є особливості впровадження активних заходів на ринку праці України. Об’єктом дослідження виступає ринок праці України. Для вирішення поставлених завдань застосовувався комплекс методів: теоретично-методологічний аналіз літератури; аналіз і синтез статистичної інформації; дослідження реальних умов та проблем ринку праці України; аналіз і використання результатів для визначення перспектив впровадження активних заходів на ринку праці України.

Выводы: На підставі проведеного дослідження активної політики зайнятості в Україні зроблені наступні висновки. Активна політика зайнятості — це сукупність правових, організаційних і економічних заходів, які проводить держава з ціллю зниження рівня безробіття. Загалом активнi методи та заходи являють собою сукупнiсть методiв і заходiв: щодо створення додаткових сфер зайнятостi; з пiдготовки, перепiдготовки та пiдвищення квалiфiкацiї кадрiв; щодо посилення територiальної та професiйної мобiльностi робочої сили; щодо субсидування частини витрат пiдприємств на заробiтну плату, перепiдготовку та пiдвищення квалiфiкацiї працiвникiв, застосування гнучких форм зайнятостi; щодо подання допомоги у працевлаштуваннi. Дослідження сучасного стану активної політики зайнятості в Україні показало, що одним з найбільш активних заходів соціального захисту населення в Україні є працевлаштування незайнятих громадян. За сприяння державної служби зайнятості у 2010 р. було працевлаштовано 744,5 тис. осіб, або 40,3% незайнятого населення, що перебувало на обліку цієї установи (у 2009 р. – 702,7 тис. та 32,8% відповідно). Одним із напрямів соціального захисту незайнятого населення є організація оплачуваних громадських робіт, які забезпечують тимчасову зайнятість. На таких роботах у 2010 р. працювали 318,2 тис., що на 32,1% більше, ніж у 2009 р. З метою підвищення конкурентоспроможності безробітних, державною службою зайнятості здійснюється їх професійне навчання (підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації). Чисельність осіб, які пройшли професійне навчання в 2010 році зросла порівняно з 2009 роком на 46,2 тис.грн., або на 29,4%. В Україні покращення ситуації у сфері зайнятості пов'язане передусім з формуванням динамічного та гнучкого ринку праці. Пріоритетними у цьому відношенні повинні бути заходи, спрямовані на підвищення рівня його інституціоналізації та організованості. Відповідно до визначених пріоритетів необхідно створити розгалужену мережу інститутів ринку праці, покращити їх фінансування, кадрове та інформаційне забезпечення. У розпорядженні центрів зайнятості повинна бути оперативна інформація про всі групи населення, представлені на ринку праці. При цьому інформаційний масив повинен містити дані про основні аспекти функціонування ринку праці: масштаби пропозиції праці, її вартість та якість, структуру зайнятості (галузеву, за видами власності, соціально-демографічну), реальні обсяги безробіття тощо. Заходи, спрямовані на підвищення ефективності програм перекваліфікації на ринку праці повинні передбачати: ? створення режиму найбільшого сприяння для перекваліфікації працівників безпосередньо на підприємствах (зокрема, через звільнення коштів, що витрачаються на ці цілі від оподаткування, надання пільгових цільових кредитів тощо); ? законодавче та організаційне сприяння розвитку мережі центрів перекваліфікації при закладах вищої освіти, як державної, так і недержавної форми власності; ? відновлення роботи регіональних центрів перепідготовки, навчання та професійної орієнтації; ? залучення до програм перекваліфікації не лише офіційно зареєстрованих безробітних, але й осіб, що працюють в умовах вимушеної неповної зайнятості. Покращити ситуацію щодо забезпечення зайнятості молоді можна за рахунок: ? удосконалення системи професійної орієнтації серед молоді, у першу чергу учнівської та студентської; ? розвиток мережі молодіжних бірж праці, профконсультаційних служб, агентств з працевлаштування молоді; ? підвищення конкурентоздатності молоді на ринку праці через збільшення строку її професійного навчання, законодавче та фінансове стимулювання освоєння молоддю другої та третьої професії. Наступним важливим напрямом забезпечення зайнятості молоді в умовах економічної кризи є також залучення її до сфери підприємницької діяльності. Завданням держави у цьому відношенні є фінансова підтримка молодіжного підприємництва за допомогою субсидіювання, надання пільгових кредитів, консультаційних послуг тощо. Вона може здійснюватися за рахунок коштів загальнодержавного та місцевого бюджетів, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (ФЗДСС), Державного інноваційного фонду, Українського фонду підтримки підприємництва, Українського державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств. Таким чином, формування національного ринку праці неможливе без ефективної державної політики зайнятості. В умовах перехідного періоду вона повинна бути спрямована на забезпечення гнучкості ринку праці, зміну професійно-кваліфікаційної структури робочої сили, підвищення мобільності працівників, регулювання сегмента прихованого безробіття, легалізацію неформальної і нелегальної зайнятості, а також стимулювання трудової активності населення та попиту на працю.

Литература: 1. Конституція України від 28 червня 1996 року (Станом на 25.05.2006 р.в редакції Закону від 8 грудня 2004 року № 2222-IV) // Офіційне видання. – 2006. – ст. 103. 2. Закон України «Про зайнятість населення» N 804-ХІІ ( 804-12 ) від 01.03.91 року. 3. Постанова Кабінету Міністрів України. «Про основні напрями проведення державної політики зайнятості на період до 2009 року» від 5 липня 2006 року №922. 4. Васильченко В.С. Державне регулювання зайнятості : навч. посібник / Васильченко В.С. – К. : КНЕУ, 2003. – 252 с 5. Веб-сторінка Державної служби зайнятості (http:www.dcz.gov.ua). 6. Веб-сторінка Державного комітету статистики (http://www.ukrstat.gov.ua/). 7. Веб-сторінка Міністерства праці та соціальної політики (http://www.mlsp.gov.ua/ 8. Вісник національної академії державного управління при Президентові України, № 4. 2005. 9. Жаліло Я.А., Покришка Д.С., Молдован А.А., Пищуліна О.М. та інші „Реалії економічної кризи: чи є підстави для оптимізму?” НІСД, Київ, 2009 10. Звіт Міністерства праці та соціальної політики України „Основні показники економічного розвитку України” 18 листопада 2008 р., http://www.mlsp.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=86722&cat_id=34948 11. Іващенко О. Соціологія самозайнятості: до проблеми визначення предмета // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. -2002. - № 4. - С. 189-196. 12. Інтеграція молоді в сучасні економічні відносини: Щорічна доповідь Президентові України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України про становище молоді в Україні (за підсумками 2000 року). - К.: Укр. ін-т. соціол. дослідж., 2001. - 166 с. 13. Кошти витрачені – безробіття не зменшено. Розглянуто Колегією Рахункової палати 23.07.2008 р.. Електронний ресурс: http://www.ac-rada.gov.ua/control/main/ru/publish/article/1205614; 14. Лібанова Е. Ринок праці та соціальний захист: Навч. посіб. із соц. політики / Е. Лібанова, О. Палій. - К.: Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2004. - 491 с. 15. Мімандусов Г. Зайнятість населення України в неформальному секторі економіки. // Соціологія. - 2000. - №2. - С. 152-164. 16. Журавлева И. и др. Квалификационный потенциал регионального рынка труда // Бизнес-Информ: - 1998. - №4. - С. 42-48. 17. Петрова І. Економіко-правові засади забезпечення зайнятості населення України // Україна: аспекти праці. - 2002. - №6. - С.8-11. 18. Україна: Огляд політики зайнятості. Міжнародне Бюро праці, 1998 19. Чернявська Ю.Б. Економічні важелі механізму державного регулювання ринку праці в Україні // Формування ринкових відносин в Україні. - 2007. - №7-8. - С. 102-106. 20. http://www.citynews.net.ua/7/3260_1.html 21. http://e-news.com.ua/print/197736.html 22. http://old.niss.gov.ua/Monitor/october09/15.htm