Підготовка протоколів розбіжностей

Содержание: Вступ 3 Підготовка протоколів розбіжностей 4 1.Поняття протоколів розбіжностей 4 2.Особливості формування протоколів розбіжностей 6 Висновки 11 Список використаної літератури 14

Вступление: Усі ділові взаємовідносини між суб’єктами господарювання регламентуються законодавством і тими умовами, які вони передбачили в договорах. Успіх всього комерційного заходу часто залежить від того, як такий договір укладено й оформлено. Сьогодні, коли у народному господарстві України функціонують суб’єкти господарювання різних форм власності та організаційно-правових форм, окремі із них спеціально включають в договір положення, у якому інтереси суб’єкта господарювання, якому направлено проект договору, будуть ущемлені з найнесподіванішого боку. Часто в проектах договорів спеціально включається двозначність, розмитість фраз, нечіткість. Останнім часом у багатьох суб’єктах господарювання працюють виконавчі директори за наймом, власники яких певною мірою обмежують їх повноваження щодо розпорядження майном. Приміром, вони не мають права укладати договори на суму більше 15 тис. грн. без згоди правління, дирекції тощо. Ці директори укладають ті чи інші договори, не знаючи про певні обмеження, а потім ці договори визнаються недійсними з усіма наслідками, які з цього витікають. Договірній роботі приділяли увагу вчені О.М. Вінник, В.М. Гайворонський, С.Ф. Домбровський, В.А. Жушман, Н.О. Саніахметова, Р.О. Стефанчук, В. Титаренко та інші. Але зазначені вчені приділяли увагу цій темі в основному в науково-теоретичних аспектах.

Выводы: При укладанні, виконанні договорів їх сторонам слід дотримуватись принципу справедливого партнерства, не допускати обмеження прав та інтересів контрагента. Встановлювані в договорах права і обов’язки повинні відповідати чинному законодавству, забезпечувати поєднання інтересів сторін і не суперечити інтересам держави. Враховуючи те, що в сучасних умовах функціонують суб’єкти господарювання різних форм власності та організаційно-правових форм (приватні, державні, комунальні, фермерські, акціонерні, кооперативні та ін.), слід розробити положення про порядок укладання, зміни, припинення договорів. В тих випадках, коли структурний підрозділ підприємства має зауваження по умовах договору, він оформляється з протоколом розбіжностей. Юридична служба, якщо вона не була задіяна до оформлення протоколу розбіжностей, при візуванні проекту договору перевіряє законність та правильність складання протоколу розбіжностей. Розглядаючи зауваження контрагента, викладені у протоколі розбіжностей, працівникам юридичної служби слід звертати увагу на законність та вмотивованість запропонованих зауважень, а також заперечення на них з боку зацікавлених підрозділів підприємства. В разі необхідності юридична служба пропонує по проектах найбільш важливих господарських договорів проводити наради у керівника підприємства. Договірні документи необхідно візувати юридичній службі тільки при наявності візи всіх зацікавлених підрозділів. При порушенні встановлених строків оформлення договору, працівники юридичної служби повідомляють про це відповідний підрозділ, а також керівника підприємства. Тільки після того, як проект договору буде завізований юридичною службою, він передається у встановленому порядку керівнику підприємства на підпис. Юридична служба разом з зацікавленими структурними підрозділами повинна вживати заходи для досудового врегулювання розбіжностей. При врегулюванні виниклих розбіжностей юридичній службі підприємства необхідно керуватися нормативно-правовими актами, які регулюють порядок укладання, зміни та розірвання відповідних видів господарських договорів (поставки, підряду на капітальне будівництво тощо). Якщо чинним на території України законодавством, що регулює конкретний вид господарських відносин, не передбачений порядок та строки врегулювання розбіжностей, які виникли при укладанні, зміні чи розірванні окремих видів договорів, порядок досудового врегулювання спорів визначається Господарським процесуальним кодексом України. Необхідно мати на увазі, що по окремим видам договорів існує особливий порядок врегулювання розбіжностей, зокрема, при укладанні договорів з транспортними організаціями. Розбіжності, що виникають між підприємствами при укладанні господарських договорів, розглядаються керівниками чи заступниками керівників підприємств або за їх уповноваженням іншими особами. При наявності заперечень щодо умов договору підприємство, які одержали проект договору, складають протокол розбіжностей, про що робиться застереження в договорі, та у 20-денний строк надсилають другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Підприємство, яке одержало протокол розбіжностей, зобов'язане протягом 20 днів розглянути його, вжити заходів до врегулювання розбіжностей з другою стороною, включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк на вирішення господарського суду. Якщо підприємство, яке отримало протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні, не передасть розбіжності, що залишились неврегульованими на вирішення господарського суду в зазначений строк. То пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. В іншим випадках договір вважається не укладеним. При надходженні від контрагента копії заяви по переддоговірному спору юридична служба разом з зацікавленими підрозділами готує вмотивований відзив для направлення його в господарський суд, який розглядає цей спір. У процесі укладання договорів юридична служба постійно надає методичну допомогу підрозділам, які виконують договірну роботу, дає роз'яснення та консультації з питань застосування чинного законодавства.

Литература: 1. Богомолов А. М., Голощапов Н. А. Внутренний аудит. Организация и методика проведения. – М.: Экзамен, 2006. – 192 с. 2. Долгополов А. М. Організація юридичної служби на підприємстві. – К., 2007. – 72 с. 3. Домбровський С. Ф. Організація правової роботи та юридичного обслуговування підприємств. – Х., 2005. – 396 с. 4. Мосейчук Р. Функції юридичної служби підприємства у процесі відшкодування збитків // Право України. – 2004. – № 10. – С. 50–53. 5. Титаренко В. Юрисконсульт на підприємстві // Право України. – 2004. – № 12. – С. 105–108.