Умовивід та його структура

Содержание: ВСТУП 3 1. Умовивід як форма мислення 4 2. Умовивід та його структура 7 ВИСНОВКИ 11 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 12

Вступление: Логіка - це навчальна дисципліна про форми, структури і закони правильного мислення. Одне з головних завдань логіки полягає в аналізі певних стандартів коректності наших міркувань. Однак і самі наші міркування вимагають аналізу на предмет їхньої структури: судження, поняття. Про те, як формується експлікація понять, ми докладно говорили в попередніх темах. Тут же важливо нагадати, що саме поняття створюють основу, базис процесів міркування. А оскільки мислення людини за своєю сутністю є понятійним, то це створює людині можливість для постійної логічної конструкції і реконструкції її думок. У процесі мислення ми встановлюємо відносно стійкий зв’язок між поняттями й забезпечуємо певну послідовність суджень, саме вони й відображують зміст наших міркувань. Зв’язок між поняттями й судженнями може бути названий логічним слідуванням (тобто таким, що йде слідом) або виводимістю (виводити із чогось). Інакше кажучи, жодне міркування не може бути підсумковим і достовірним поза посиланням на інші судження. І ще одне зауваження. Здобуваючи щоразу нові судження, ми користуємося винятково власним розумом, не спираючись на будь-який авторитет. Такий вид діяльності людського мислення називається умовиводом: ми здобуваємо, виводимо своїм розумом нове знання. Умовивід – найбільш досконала логічна форма, яка дозволяє отримувати нове знання через певне поєднання думок, істинність яких відома. Коли ми говоримо „міркувати”, „мислити”, „обдумувати”, - це означає процес побудови умовиводів. Спостерігаючи і усвідомлюючи цей процес через логічний аналіз умовиводів, можна розвивати і вдосконалювати навички ефективної розумової діяльності. Знання правил умовиводу не тільки допомагає уникати хибних висновків, але й сприяє просуванню до істини найбільш оптимальними шляхами.

Выводы: Отже, проаналізувавши усе вищевикладене, можна зробити наступні висновки та узагальнення: 1. Умовивід є найбільш складною базовою формою мислення, яка об’єднує дві попередньо розглянуті форми теоретичного пізнання - судження і поняття. Розташовані за певними правилами судження дають змогу отримувати нові дані про предмет, робити висновок щодо його якісних ознак, властивостей. 2. Істинність умовиводу залежить від істинності його складових і вірності будови. 3. Розрізняють умовиводи безпосередні та опосередковані, серед других розрізняють дедуктивні, індуктивні та традуктивні умовиводи. 4. Знаючи теоретичні аспекти формування умовиводу, людина має змогу струнко поєднувати судження для отримання істинних висновків, або принаймні таких, імовірність яких є високою. 5. Структура всякого умовиводу містить у собі засновки, висновок і логічний зв’язок між засновками й висновком.

Литература: 1. Бочаров В. А., Маркин В. И. Основы логики: Учебник. – М.: ИНФРА-М, 2001. – 296 с. 2. Вольфенгаген В.Э. Логика. Конспект лекций: техника рассуждений. 2-е изд., дополн. и перераб. – М: АО "Центр ЮрИнфоР", 2004. – 229 с. 3. Горский Д. П. – Логика: Учебное пособие для педагогических училищ. – Изд. 3-е. – М.: Учпедгиз, 1961. – 160 с. 4. Ивин А. А., Никифоров А. Л. Словарь по логике – М.: Туманит, ВЛАДОС, 1997. – 384 с. 5. Ивлев Ю. В. Учебник логики: Семестровый курс: Учебник. – М.: Дело, 2003. – 208 с.