Вступление:Остання третина XX століття була означена широкомасштабними змінами в царині етичної регуляції поведінки. Серед цих найновітніших процесів особливою організаційною системністю відрізняється ділова етика (або етика бізнесу). Водночас питання граничних ціннісних засад ділової етики активно дискутується, і ця проблема не знайшла узгодженої, загальноприйнятої універсалістської форми. До вирішення цього питання залучені не тільки спеціалісти у сфері гуманітарних наук, а й менеджери, релігійні діячі, активісти громадських об’єднань, представники міжнародних організацій, діяльність яких пов’язана із сприянням проекту більш активного функціонування в сучасному світі прикладної етики.
Про посилення ролі етичного фактору підприємницької діяльності за останні роки свідчать численні рейтинги корпорацій, в основі критерію відбору яких покладено зовсім не прибутковість компанії. Зокрема, засновники рейтингу “Сто найкращих компаній, що працюють на Америку” – Р. Ліверинг, М. Московіц, М. Катц – головне в діяльності корпорації вбачають в рівні оплати праці, розмірі пенсій та премій, гарантії зайнятості для персоналу, сприятливій діловій атмосфері. В ситуації, коли відбувається становлення найважливіших підсистем – соціально-економічної, політичної, соціокультурної, – етичні норми і принципи також знаходяться в процесі становлення і можуть розглядатися як перехідні. На сьогодні вони являють собою конгломерат стереотипів поведінки, що перейшли з епохи тоталітарної і авторитарної економіки, що були запозичені із західної ділової культури, і власних “правил гри”, які ще тільки формуються.
“Плачевний” стан етики бізнесу в Україні є наслідком недостатньої уваги до етичних аспектів становлення підприємництва, перш за все, з боку держави, яка покликана створити цілісну і струнку систему законів і нормативних актів.