Вступление: Економіка України представляє собою складну динамічну систему, що пояснюється необхідністю збалансованості виробничих, техніко-технологічних, інформаційних та соціальних складових її ефективного функціонування. В умовах конкурентної боротьби підприємства змушені нарощувати обсяги виробництва, раціонально використовувати матеріальні, трудові та фінансові ресурси, підвищувати якість продукції та знижувати її собівартість. Тому виникає проблема у збалансованості, яка передбачає наявність пропорцій між матеріально-технічними ресурсами, впровадженими технологіями, персоналом тощо. При цьому, набувають актуальності соціальні проблеми, вирішення яких повинно бути спрямоване на підвищення ефективності використання трудових ресурсів. Це стосується, перш за все, розвитку соціальної інфраструктури, підвищення рівня матеріального добробуту робітників підприємства. Рішення цих проблем повинно знаходити відображення в стратегії розвитку підприємства.
При цьому важливим є дотримання принципу соціальної спрямованості, що включає пріоритет соціальних проблем. Саме у цьому принципі закладено основи структурної й інвестиційної політики підприємства. Аналіз вітчизняного і зарубіжного досвіду управління інвестиційним процесом дозволяє зробити висновок про те, що багато аспектів інвестиційної діяльності і оцінки її ефективності досить повно відображені в роботах вітчизняних і зарубіжних учених. Її гносеологічними джерелами є положення економічної теорії, що розглядають взаємозв’язки ресурсних і результативних параметрів економічного розвитку: теорії накопичення, теорії відтворення, теорії економічної динаміки, теорії економічного зростання.
Проблеми привабливості інвестиційних проектів необхідно розглядати і вирішувати в тісному взаємозв’язку між макро- і мікрорівнями, що вимагає створення ефективних механізмів управління інвестиційною діяльністю. В економічній літературі немає єдиного підходу до визначення сутності поняття «інвестиційна привабливість підприємства» (ІПП). Це питання розглядали як вітчизняні, так зарубіжні дослідники, зокрема І. О. Бланк, Ф. В. Бандурін, С. А. Буткевич, Ф.П. Гайдуцький, Л. О. Мамуль, Т А. Чернявська, Д. А. Епштайн, С. Естрин, К. Е. Mейер та інші, і відповідно, кожен з дослідників має свою точку зору стосовно поняття інвестиційної привабливості та методів її оцінки, в основному відмінності полягають у аналізі різного набору фінансових показників, а в цілому іноді повторюють, а іноді доповнюють одна одну.