Організація стоматологічної допомоги населенню

Содержание:Вступ 2 Розділ 1. Теоретико-методологічні засади організації стоматологічної допомоги населенню 4 1.1.Стан стоматологічного ринку в Україні 4 1.2. Специфіка змісту добору та підготовки сучасних стоматологів 9 Розділ 2. Організаційно-економічна характеристика діяльності медичного центру „Ренесанс” 14 Розділ 3. Удосконалення надання стоматологічної допомоги населенню 21 3.1. Управління укомплектуванням посад лікарів-стоматологів приватних лікувально-профілактичних закладів 21 3.2. Специфіка змісту професійного удосконалення сучасних стоматологів 27 Висновки 35 Список використаних джерел 38

Вступление:Стоматологічна допомога є одним із наймасовіших видів медичного обслуговування населення. Звернення до лікарів-стоматологів займають друге місце після звернень до лікарів-терапевтів і становлять понад чверть загальних звернень хворих до всіх лікарів. Виникнення та становлення стоматологічної допомоги в історії людства йшло паралельно з розвитком усієї медицини. В часи Київської Русі медицина була представлена так званими цілителями – народними лікарями. Вдосконалення організаційних форм стоматологічної допомоги поступово призвело до створення закладів більш високого рівня – стоматологічних поліклінік. Значні зміни в організації стоматологічної допомоги розпочались після прийняття постанови Ради Міністрів Союзу РСР (1961). У 60-70- роках значно покращилась підготовка стоматологів, активно створювались нові стоматологічні поліклініки, збільшувались стоматологічні відділення поліклінік, медико-санітарних частин, зміцнювалась мережа зуботехнічних лабораторій, були відкриті нові стоматологічні факультети, інститути тощо. На ІV Всесоюзному з’їзді стоматологів (1962) було рекомендовано розвивати насамперед самостійні багатопрофільні стоматологічні поліклініки для дорослих і дітей, що мали б стати лікувально-консультативними та організаційно-методичними центрами. Амбулаторно-поліклінічна стоматологічна допомога є найбільш масовим різновидом медичної допомоги населенню. Із загальної кількості відвідувань на частку лікарів-стоматологів припадає 11,4%. На даний час в Україні добре відпрацьована й функціонує в міській та сільській місцевості широка мережа закладів стоматологічного профілю. Проблеми збереження і зміцнення здоров’я населення України складають одну з найважливіших внутрішніх функцій держави. Про це свідчить затверджена Указом Президента України 7 грудня 2000 р. Концепція розвитку охорони здоров’я населення України. Важливою складовою системи галузі є і підсистема стоматологічної допомоги – один з масових видів медичної допомоги населенню. У загальній моделі реформування охорони здоров’я вона займає одне з провідних місць, що потребує наукового обґрунтування її удосконалення у відповідності сучасним вимогам з врахуванням світового досвіду. Стоматологічна служба України є невід’ємною часткою загальнодержавної системи охорони здоров’я. Однак окремі її елементи виявились неадекватними новим соціально-економічним умовам і потребують відповідної оптимізації та адаптації з врахуванням економічного стану України і суттєвого скорочення бюджетного фінансування галузі охорони здоров’я нашої держави. Оскільки розвиток стоматологічного ринку України невід'ємно пов'язаний з розвитком економіки країни, покращення матеріального стану громадян, створенням державою сприятливих умов для розвитку стоматології в Україні (Указ Президента України "Про програму профілактики та лікування стоматологічних захворювань на 2002-2007 рік № 475/2002 від 21 травня 2002 р.) актуальність дослідження значною мірою обумовлюється необхідністю підготовки нової генерації лікарів-стоматологів для роботи у приватних лікувально-профілактичних закладах. Об’єкт дослідження – приватна стоматологічна клініка „Ренесанс” та навчальний центр „Ренесанс”, створений на базі клініки. Предмет дослідження – персонал стоматологічної клініки „Ренесанс”. Мета роботи – розробити шляхи удосконалення в управлінні стратегією підготовки та перепідготовки персоналу в системі приватного стоматологічного центру “Ренесанс”.

Выводы:Стоматологічна допомога є одним із наймасовіших видів медичного обслуговування населення. Звернення до лікарів-стоматологів займають друге місце після звернень до лікарів-терапевтів і становлять понад чверть загальних звернень хворих до всіх лікарів. Український стоматологічний ринок дуже великий, і за оцінками на 2004 рік імпорт стоматологічного обладнання становив близько 80 млн. доларів США, українські виробники близько 4 - 5 млн. доларів США, внутрішній ринок стоматологічних послуг склав близько 40 млн. доларів США. Сьогодні в Україні нараховується 19 000 лікарів-стоматологів різних профілів, 4 600 державних клінік, понад 5 000 приватних клінік та приватних стоматологічних кабінетів. Щороку 1 500 молодих лікарів-стоматологів отримують освіту на 12 факультетах медичних університетів України та стоматологічної академії. Існує сильний ринковий попит на представлення нових технологій в лікуванні зубів. Є великі можливості для відкриття учбових центрів, де лікарі і зубні техніки можуть знайомитися з новими технологіями і матеріалами. Спільні підприємства та нові проекти можуть зацікавити іноземні компанії, що шукають інвестиційні можливості в Україні. Досвід показує, що в системі охорони здоров’я продовжують діяти традиційні форми і методи вивчення і оцінки якостей особистості при відборі на нового співробітника: • за підсумками особистої виробничої діяльності або діяльності підлеглих служб і підрозділів; • згідно відгуків про кандидата його безпосередніх начальників, керівників суміжних підрозділів і служб, а також громадських організацій; • за даними періодичного залучення до аналізу діяльності різних підрозділів, участі в перевірках, підготовці проектів службових документів; • на підставі вивчення документів, які містяться в особовій справі підлеглого, а також інших матеріалів, що характеризують його трудову діяльність та громадську роботу. В медичному закладі повинне проводитись планування післядипломного навчання лікарів. Метою планування післядипломного навчання є визначення завдань щодо спеціалізації та підвищення кваліфікації лікарів з певного фаху і виду підготовки та забезпечення їх навчання. В медичному закладі планування передбачає: - вивчення потреби в спеціалізації і удосконаленні на основі обліку лікарів, відповідності рівня їх кваліфікації посадам, які вони займають, перспективи нових напрямків у роботі; - відбір конкретних осіб для направлення їх на навчання; - складання плану-заявки на спеціалізацію і підвищення кваліфікації та направлення її у відповідний інститут удосконалення лікарів та до Міністерства охорони здоров’я України. Питання кадрового забезпечення приватних лікувально-профілактичних закладів в умовах реформування системи медичного забезпечення, висвітлені в окремих спеціальних виданнях . Тут ми зазначимо, що для раціонального планування діяльності приватних стоматологічних підрозділів необхідно мати науково обґрунтовану інформацію щодо нормативних потреб обслуговуючого контингенту в амбулаторно-поліклінічній і спеціалізованій стаціонарній стоматологічній допомозі та в потребі приватних лікарень у посадах лікарів-стоматологів. Слід підкреслити, що останній вид інформації об’єднує дві складові: посади лікарів-стоматологів як спеціалізованих, так і амбулаторно-поліклінічних відділень. У своїй практичній діяльності ми дійшли висновку, що на сьогодні співвідношення один лікар на 1000 осіб населення повністю задовольняє всі потреби контингенту, що обслуговується, у стоматологічній допомозі. Дуже важливим, на наш погляд, кадровим питанням, яке потребує свого вирішення, є створення та науковий супровід системи конкурсного добору лікарів-стоматологів приватних клінік. Для цього необхідно створити систему конкурсного добору, навчання, стажування, виховання та контролю, тестування, прогнозування, завдяки якій в подальшому буде сформовано кадровий потенціал, здатний самостійно приймати правильні рішення і діяти безпомилково. Додипломний етап підготовки стоматологів здійснюється на стоматологічних факультетах вищих медичних навчальних закладів Міністерства охорони здоров’я. Післядипломну освіту лікарі-стоматологи отримують у формі первинної спеціалізації, підвищення кваліфікації тощо. Ринкова економіка пред’являє до працівників усіх сфер виробничої діяльності зовсім інші вимоги, ніж централізовано керована економіка. У зв’язку з цим, установи та заклади, які виробляють послуги (в тому числі стоматологічні), повинні продемонструвати свою конкурентоспроможність та потенціал як об’єкти інвестування. А в цих умовах вирішальне значення набуває правильний підбір працівників. В Україні медичні навчальні заклади до цього часу не готують кадри для роботи в умовах ринкової економіки, і, як результат, перед керівниками стоматологічних лікувально-профілактичних закладів постає непросте завдання щодо пошуку лікарів-стоматологів, асистентів лікарів, медичних сестер, які мають не тільки високу професійну кваліфікацію, але й спроможні сприйняти ідеї ринку і відповідно будувати алгоритм своєї підготовки. Сучасний лікар-стоматолог повинен володіти окрім практичних навиків також теоретичною інформацією щодо профілактики стоматологічних захворювань, для того, щоб донести її до пацієнтів.

Литература:1. Конституція України//ВВР -1994р. 2. Закон України «Про лікарські заходи»//ВВР 1996 р. 3. Бакуменко В. Теоретико-методологічні засади формування державно-управлінських рішень: Автореф. д-ра наук з держ. упр.: 25.00.01 / Укр. Акад. держ. упр. при Президентові України. – К., 2001. – 36 с. 4. Виноградна А. Деякі методологічні засади в доборі керівників органів внутрішніх справ // Сучасні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні: Матеріали наук.-практ. конф. / За ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. – К.: Вид-во УАДУ, 2001. – С. 225 – 228. 5. Вороненко Ю.В., Литвинова О.Н. Менеджмент та лідерство в медсестринстві. – Т.: Укрмедкнига, 2001. – 368 с. 6. Воротін В. Державне управління в умовах глобалізації // Командор. – 2002. – № 1. – С. 14–16. 7. Джегус И. Секреты дентального маркетинга, или Как стать “продвинутым” стоматологом. – Харьков. – Торсинг. – 2002. – 256 с. 8. Джонс Р. Как сделать карьеру: Практическое руководство для всех: Пер. с англ. – Челябинск: Урал ПТО, 1999. – 314 с. 9. Журавель В.И. Основы менеджмента в системе здравоохранения. – К.-1994.- 336 с. 10. Зинченко Г. Региональная элита на государственной службе // Власть. – 1997. - №11. – С. 56-61. 11. Іщенко О. Актуальні питання кадрової політики на сучасному етапі // Вісник УАДУ, - 2003. - №1. – С.5-11. 12. Князєв В. Держава й людина в умовах формування громадянського суспільства // Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні: Матеріали наук.-практ. конф. / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. – К.: Вид-во УАДУ, 2001. – С. 8–11. 13. Крыштопа Б.П., Андреева И.М. Менеджер в здравоохранении. – К.; 1995. – 118 с. 14. Криштопа В.П., Селенко Ю.С. Удосконалення технології викладання і змісту програми підготовки менеджера в охороні здоров’я // Експериментальна педагогіка в ХХ сторіччі: Матеріали наук.–практ. конф. (16–17 травня 1996 р., Київ). – К.: Вересень, 1996. – С. 86–87. 15. Кунгурцев О.В., Жаліло Л.І. Сучасні завдання підготовки фахівців з державного управління охороною здоров’я в умовах перебудови галузі // Стратегія реалізації державних гарантій надання медичної допомоги населенню України на засадах медичного страхування: Зб. наук. пр. за матеріалами наук.–практ. конф. (25–26 груд. 2001 р.). – Ірпінь, 2001. – С. 119–122. 16. Майборода С.В. Державне управління вищою освітою в Україні: структура, функції, тенденції розвитку (1917–1959 рр.): Моногр. – К.: Вид–во УАДУ, 2000. – 308 с. 17. Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. Пер. с англ. / Общ. ред. и вст. ст. Л.И. Евенко. – М.: Дело, 1992. – С. 41-44. 18. Мчедлидзе Т.Ш. Коммерческая стоматологическая организация в условиях перехода к рыночной экономике. СПб: Санкт_Петербургский институт стоматологии, 2001. – 250 с. 19. Осауленко О.Г. Моделювання та управління сталим соціально-економічним розвитком: Автореф. д-ра наук з держ. упр.: 25.00.05 / Укр. Акад. держ. упр. при Президентові України. – К., 2002. – 36 с. 20. Основы менеджмента. Учебное пособие для вузов / под ред. Радугина А.А. – Изд-во "Центр", 1997.- С.18-20. 21. Персональный менеджмент: Учебник / С.Д. Резник и др. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ИНФА-М, 2002. – 622 с. 22. Петюх В.М. Управління персоналом: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2000. – 124 с. 23. Плаксій Л. Удосконалення змісту та методів підвищення кваліфікації державних службовців в умовах адміністративної реформи в Україні: Автореф. канд. наук з держ. упр.: 25.00.05 / Укр. Акад. держ. упр. при Президентові України. – К., 2000. – 20 с. 24. Пономаренко В.М., Москалець Г.М. Забезпечення населення України медичними кадрами (за останнє десятиріччя) // Вісн. соц. гігієни та організації охорони здоров’я України. – 2001. - №4. – С. 77-85. 25. Приходський О., Морарь Л., Голяченко А. Управління охороною здоров’я. – Тернопіль: Лилея, 2001. – 68 с. 26. Райс Д., Клиленд К. Преобразование системы здравоохранения США в контексте мирового процесса реформ // Пробл. социал. гигиены и история медицины. – 1996. - № 4. – С. 47 – 52. 27. Радиш Я.Ф. Державне управління охороною здоров’я в Україні: генезис, проблеми та шляхи реформування (Монографія) / Передмова і загальна редакція – проф.. Н.Р. Нижник. – К.: Вид-во УАДУ, - 2001. – 360 с. 28. Радиш Я. Із досвіду формування професійної моделі керівника системи охорони здоров’я // Охорона здоров’я України, 2002, - № 3-4 (5-6). – С.25 – 29. 29. Радиш Я.Ф. Основи менеджменту: Метод. реком. та курс лекцій. – К.: Вид-во КВІУЗ, 1997. – 290 с. 30. Росовецкий А. Матрица фон Манштейна // Новый персонал, - 2003. - №2. – С. 24 – 29. 31. Солоненко І.М., Литвинова О.Н., Жаліло Л.І., Кунгурцев В.О., Мартинюк О.І., Солоненко Н.Д. Проблеми підготовки нової генерації управлінців галузі охорони здоров’я