Художні особливості народних казок Японії

Содержание:Зміст Вступ 3 Розділ І. Казки як літературний жанр 5 1.1 Виникнення та типологія казок 5 1.2 Художньо-стильові особливості казок 12 Розділ ІІ. Японські казки в контексті розвитку народної культури 17 2.1 Різновиди народних казок Японії 17 2.2 Тематика та проблематика японських народних казок 22 Висновки 33 Список використаної літератури 35  

Вступление:Вступ Актуальність дослідження. Казка — малий епічний жанр, корені якого сягають в усну народну творчість. В основу казки покладено вигадані, фантастичні чи авантюрні події. Кінцівка є переважно оптимістичною: добро перемагає зло. Як і багато інших епічних жанрів казка паралельно існує як у фольклорі, так і у формі авторської літературної творчості. Жанр фольклорної казки генетично сходить до міфу. Відміна специфічних обмежень на розповідання міфу, допущення в коло слухачів невтаємничених (жінок та дітей) тягнули за собою мимовільну настанову оповідача на вигадку, підкреслення розважального моменту й неминуче — ослаблення віри в достовірність розповіді. Із міфів виводяться особливо сакральні моменти, посилюється увага до сімейних стосунків героїв, їхніх суперечок, бійок і т. п. Первісна сувора достовірність поступається місцем несуворій, що сприяє дедалі більш усвідомленому у вільному вимислі». Вільна вигадка, яка чимдалі, тим більше пориває з необхідністю наслідування твердо фіксованих реалій міфу, внутрішня настанова оповідача (казок) на розважальне, а не на світоглядне, пізнавальне ідейне завдання казки, — це ті чинники, з яких поступово постає жанр. Арабські, індійські, іранські казки давно увійшли до ужитку світової культури і зробилися надбанням всього людства. Але казки Японії дуже довго не могли отримати того визнання, якого вони поза сумнівом заслуговують. У XIX столітті японські казки стали відомими за межами своєї батьківщини, і виявилося: вони зрозумілі кожному і говорять тією ж мовою серця, що і кращі казки інших народів світу. У фольклорі відбиваються національні особливості людей, так, в японських казках ми можемо відчути властиве японцям відчуття прекрасного, тонке розуміння краси, в якому здатність відчувати особливу печаль (аварэ) і довготерпіння виступають як доброчесності. Більше того, завдяки цим казкам ми наближаємося до уявлень японців про природу і їх бажання жити у згоді з навколишнім світом. Ми проникаємося японським ідеалом особи як людини сильних бажань і рішучих вчинків. Метою даного дослідження є вивчення казки як особливого жанру фольклорної традиції народу. Об’єктом дослідження є казка як своєрідний жанр народної творчості. Предметом – процес відображення людиною її світовідчуття завдяки казці на прикладі японських народних казок. Головними завданнями даного дослідження є: - виділення особливостей виникнення та типології казок; - визначення художньо-стильових особливостей казок; - характеристика японської казки в контексті розвитку народної культури; - виділення різновидів народних казок Японії; - визначення тематики та проблематики японських народних казок.  

Выводы: Висновки Казки, як i бiльшicть фольклорних жанрів, сягають своїми витоками стародавньої міфології, тобто періоду, коли власне казкові сюжети сприймалися i трактувалися як реальність, коли художність цих оповідей була підпорядкована завданням інформативно - пізнавальним, релігійним. Не вci казки набули яскраво вираженої структурної стабільності. Казки свідчать не лише про притаманну людині потребу модифікувати дійсність у бажаному для себе напрямі, а й про існування деякого фундаментального вектору роботи людської свідомості, яка не зупиняється на сприйнятті емпірично наданого, а у різні способи намагається виходити за його межі. Таку спрямованість людської свідомості навряд чи можна сприймати як лише додаткову та другорядну, тому порівняльний аналіз утопії та казки може пролити додаткове світло на природу людської розумності та на загальні особливості свідомого ставлення людини до дійсності. Окрім того, казки та утопічні образи неодмінно супроводжують стани масової свідомості – особливо за часів соціальних змін та нестабільності. Тому звернення до аналізу зазначених форм суспільної думки має й соціальне та культурне значення. Японські казки створені народом, завжди готовим на важку, а головне вперту боротьбу з непіддатливими силами природи в своїй острівній, гористій країні. Спільна боротьба ріднить людей. Це історично виникле відчуття спільності живе в японській казці як одна з найпривабливіших її особливостей. Японський народ любить природу гострозорим і уважним коханням. Тонке відчуття прекрасного — друга чудова особливість японської казки. Японській казці властивий особливий тонкий гумор. Вона любить жарт, гру слів, забавну кінцівку. Дуже популярні в Японії «забавні історії» («вараібанасі»), побудовані на забавній фарсовій ситуації або висміюючі які-небудь людські недоліки і дивацтва. Але сміх японської казки не завжди добродушний. Він стає гострим і колючим, коли спрямований проти феодальної знаті, церковників або багачів. Тоді казка жалить, і дуже боляче.

Литература: Список використаної літератури 1. Галич О., Назарець В., Васильєв Є. Теорія літератури: Підручник. – К., 2001. – 456 с. 2. Дьяконова Е. М. Вещь в поэзии трехстиший (хайку) / Вещь в японской культуре. — М., 2003. — С 120—137. 3. Журавлиные перья. Японские народные сказки, песенки, стихи японских поэтов. Иллюстрации М.П. Митурича-Хлебникова, М.: «Фортуна ЭЛ», 2001. - 111 с. 4. Каваи Х. Мукаси-банаси то Ниппон но кокоро (Сказки и сердце Японии). Токио: Иванами сётэн, 1992. – 230 с. 5. Капица Ф. С. Русский детский фольклор: Учебное пособие для студентов вузов/ Капица Ф. С., Колядич Т. М. — М., 2002. – 300 с. 6. Конрад Н.И. Японская литература в образцах и очерках. Репринтное издание. Автор послесл. Б.Л.Рифтин.- М.: Наука. Главная редакция восточной литературы, 1991. (Библиотека отечественного востоковедения) - 562 с. 7. Мировая художественная культура: Учеб. пособие /Колл. авт.: Б.А. Эренгросс, В.Р. Арсеньев, Н.Н. Воробьев и др.; Под. ред. Б.А. Эренгросс/ - М.: Высшая школа, 2001. - 767 с. 8. Петрушенко О. Утопія і казка: порівняльний аналіз // Філософські науки. - 2008. - Вип.. 11. - С.55 – 63. 9. Пропп В. Я. Кумулятивная сказка // Пропп В. Я. Фольклор и действительность. - М., 1996. - С. 242—249. 10. Пропп В.Я. Исторические корни волшебной сказки. – СПб., 1996. – 230 с. 11. Рафаева А. В. Изучение кумулятивных сказок: формальный и типологический аспекты // Живая старина. - 2002. - № 1. - С. 50 - 52. 12. Словарь литературоведческих терминов под. ред. С.П. Белокуровой. M., 2005. – 456 с. 13. Структура волшебной сказки (сборник статей) / Под ред. Ю. С. Неклюдова. - М., 2001. – 180 с. 14. Фрэзер ДжДж. Золотая ветвь: Исследование магии и религии. — М., 1994. — 703 с. 15. Юдин Ю. И. Дурак, шут, вор и чёрт (Исторические корни бытовой сказки). — М., 2006. – 300 с.