Банківська система та проблеми її формування в Україні

Содержание:1. Сутність банківської системи 5 2. Проблеми формування банківської системи в Україні 9 3. Основні напрямки розвитку банківської системи 13

Вступление:Банківському сектору у порівнянні з іншими галузями економіки надається пріоритетне значення, виходячи з того, що банківські установи акумулюють значні фінансові ресурси необхідні для економічного зростання, а також є посередниками по відношенню до економіки. Тому виведення вітчизняної економіки з становища, в якому вона опинилася, буде можливою лише у разі застосування комплексу заходів, серед яких чільне місце належатиме зміцненню банківської системи. Для досягнення цієї мети перед державою постає питання стабільності банківського сектору, повернення до нього довіри, запобігання криз банківської системи. Одним з основних чинників забезпечення високого рівня довіри до банківського сектору є питання реструктуризації банківської системи і розвитку банків, визначено умови кредитування банками економіки та подальшої стабілізації грошової одиниці, законодавче забезпечення банківської діяльності. Важливою умовою реалізації цих економічних інтересів є розвиток фінансово-бюджетної і банківської систем, збалансованість фінансових потоків, стабільність національної грошової одиниці та наявність мотивації до накопичення капіталу з метою створення бази довгострокового розвитку економіки. Тому актуальним і важливим в Україні, як і в усіх країнах світу, стає необхідність удосконалення важелів та законодавчих підстав здійснення банківського регулювання і нагляду, а також запровадження механізмів постійного зв’язку й обміну інформацією з цього питання. Ретельне опрацювання наявних вітчизняних і зарубіжних джерел переконує, що всі без винятку складові частини даної сфери аналізу мають простір для подальшого розгортання наукових досліджень. Актуальність обраної теми зумовлюється, з одного боку, ключовим значенням державної регуляторної політики для забезпечення успішного функціонування банківської системи, а з іншого – усе ще недостатнім ступенем розробленості відповідної проблематики у вітчизняній науці, недостатньою зорієнтованістю досліджень на практичні потреби розвитку національної економіки. Ефективність регулювання банківською системою залежить, насамперед, від ступеню досконалості побудови суб’єкту та механізму контролю, що породжує дві проблеми. Перша проблема полягає в побудові суб’єкту регулювання. У її вирішенні вітчизняні науковці й практики беруть активну участь. Другою проблемою є удосконалення механізму регулювання, і її вирішенню в Україні не завжди приділяється належної уваги. Тому актуальним та важливим науковим завданням стає аналіз теорії і практики державного регулювання банківської системи з метою розроблення і теоретичного обґрунтування шляхів та методів удосконалення регулювання банківської системи України.

Выводы:Таким чином, банківську систему слід розглядати також відносно інших системних структур, з якими вона взаємодіє і створює як підсистема більш загальне утворення - економічну систему в цілому. Це, зокрема, бюджетна система, податкова система, валютна система, торговельна система тощо. Порівнюючи банківську підсистему з іншими, можна виявити в ній риси, які спільні для їх усіх, що підтверджує її системний характер, а також суто специфічні риси, які підкреслюють її банківську специфічність. До таких загальних рис можна віднести: * поєднання багатьох однотипних елементів, які підпорядковуються однаковим цілям. У банківській системі такими елементами є окремі банки; однаковість цілей усіх банків виявляється в боротьбі кожного з них за прибутковість і ліквідність; * динамічність системи. Банківська система постійно розвивається, адаптуючись до зміни економічної ситуації в країні. Так, з початком ринкової трансформації економіки Україна адаптувала свою банківську систему відповідно до вимог ринку і продовжує її вдосконалювати в міру побудови ринкової економіки: зростає кількість банків, удосконалюються методи банківської діяльності, розширюється коло їх операцій тощо; * закритість системи. Банківська система є системою "закритого типу", що проявляється в концентрації уваги її суб'єктів переважно на специфічній діяльності, пов'язаній з грошовою сферою. Наприклад, банкам в Україні заборонено займатися виробничою діяльністю, торгівлею, страховою справою тощо. З іншого боку, суб'єктам інших систем заборонено займатися суто банківською діяльністю. Більше того, багато банківської інформації є по закону банківською таємницею і не може розголошуватися чи передаватися в інші системи. Водночас ця закритість є досить відносною. Адже банки функціонально постійно взаємодіють з іншими системами, зазнають впливу з боку останніх і самі проникають у сфери їх функціонування; * саморегуляція системи. Банківська система теж має здатність до самонастроювання, саморегулювання: якщо один із банків банкрутує, його "нішу" негайно займають інші банки; якщо змінюється економічна ситуація в країні, банки негайно адекватно змінюють методи діяльності, як це сталося в Україні в період гіперінфляції 1992-1994рр., коли всі банки перетворилися в універсальні, щоб вижити. До специфічних рис, які характерні тільки для банківської системи і виділяють її з ряду інших, можна віднести: - дворівневу побудову; - поглиблене, централізоване регулювання діяльності кожного банку окремо і банківської діяльності в. цілому; - централізований механізм контролю і регулювання руху банківських резервів; - наявність загальносистемної інфраструктури, що забезпечує функціональну взаємодію окремих банків; - гнучке поєднання високого рівня централізованої керованості банківської системи зі збереженням повної економічної самостійності і відповідальності за результати своєї діяльності кожного окремого банку, що входить у систему. Отже, банківська система - це не механічна сукупність багатьох окремих банків, але це і не єдиний банк, що керується з одного офісу (центрального банку), а специфічна економічна та організаційно-правова структура, що забезпечує своїми особливими методами та інструментами функціонування грошового ринку та економіки в цілому.

Литература:1. Алексеєнко Л.М., Олексієнко В.М., Юркевич А.І. Економічний словник: банківська справа, фондовий ринок (українсько-англійсько-російський тлумачний словник). – К.: Видавничий будинок „Максимум”; Тернопіль: „Економічна думка”, 2000. – 592 с. 2. Банківська справа: Навч. посібник / за ред. Р.І. Тиркала. – Тернопіль: Карт-бланш, 2001 – 314 с. 3. Банківські операції: Підручник. – 2-ге вид., випр. і доп. / А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пуховкіна та ін.; за ред. д-ра екон. наук. проф. А.М. Мороза. – К.: КНЕУ, 2002 – 476 с. 4. Банковское дело / За ред. Лаврушина О.И. – М.: „Финансы и статистика”, 2000. – 672 с. 5. Гроші та кредит: Підручник / За ред. М. І. Савлука. – К.: КНЕУ, 2001. – 602 с. 6. Маслова С.О., Опалов О.А. Фінансовий ринок. Навчальний посібник. Друге видання, виправлене. – К.: „Каравела”, 2003. – 344 с. 7. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7 грудня 2000 року № 2121-ІІІ // www.rada.kiev.ua. 8. Ходаківська В.П., Бєляєв В.В. Ринок фінансових послуг: теорія та практика: Навчальний посібник. – Київ: ЦУЛ, – 2002. – 616 с. 9. Чинне законодавство України: За станом на 1 липня 2003 р. /Уклад. Ю.П. Єлісовенко. – К.: Махаон, 2003. – 800 с. 10. Шелудько В.М. Фінансовий ринок: Навч. посібник. – 2-е вид., випр. і доп. – К.: Знання-Прес, 2003. – 535 с. 11. Шумська С.С. Капіталізація економіки України: оцінка і резерв зростання // Економічна теорія. – 2004. – №3. – С. 34-37. 12. www.aub.com.ua.