Вплив неврозів на процес навчання у молодшій школі

Содержание:ЗМІСТ ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ НЕВРОЗІВ НА ПРОЦЕС НАВЧАННЯ У МОЛОДШІЙ ШКОЛІ 5 1.1. Поняття неврозу 5 1.2. Вплив неврозів на процес навчання молодших школярів 6 РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ НЕВРОЗІВ НА ПРОЦЕС НАВЧАННЯ У МОЛОДШІЙ ШКОЛІ 11 2.1. Програма емпіричного дослідження 11 2.2. Аналіз результатів емпіричного дослідження 20 2.3. Практичні рекомендації з подолання стресів і неврозів у дітей 27 ВИСНОВКИ 35 ДОДАТКИ 39 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 47  

Вступление: ВСТУП Актуальність теми. Для більшості дітей вже сам вступ до школи стає складним випробуванням. Багато що залежить від того, як дитина справляється з труднощами, які способи вирішення проблем, пов’язаних з входженням в шкільне життя, вибирає вона сама. На жаль, часто ці проблеми залишаються нерозв’язними. А за відсутності допомоги з боку шкільного психолога, педагога, батьків у таких дітей і виникають різні форми «шкільних неврозів». Невроз – одна із найчастіших форм нервово – психічного розладу у сучасний період, що має тенденцію до зростання, особливо в умовах кризи суспільства. Так, з початку ХХ століття до теперішнього часу число хворих на невроз у 15 економічно найбільш розвинутих країнах світу зросло з 2,4 до 148,1 на 1000 населення. А у нашій державі за останніх 50 років рівень захворювання неврозами піднявся із 87,1 до 237 на 1000 мешканців. При чому у дитячому, підлітковому, юнацькому віці неврози розвиваються не рідше, а навіть, за деякими даними, частіше ніж у інші вікові періоди. Сучасний темп навчання і життєдіяльності дітей потребує від них значних нервово-психічних затрат, які на фоні зменшення фізичних навантажень, поганого харчування і екологічних катаклізмів стають факторами виникнення у них невротичних розладів. Отже, зважаючи на вищевикладене, вважаємо тему курсової роботи «Вплив неврозів на процес навчання у молодшій школі» вкрай актуального для сучасної людини, яка живе в постійних навантаженнях та стресових ситуаціях. Мета курсової роботи – теоретично та практично проаналізувати вплив неврозів на процес навчання у молодшій школі. Об’єктом дослідження є 21 дитина молодшого шкільного віку (6 років), предметом дослідження є індивідуально-типологічні особливості та соціально-психологічні аспекти, їх вплив на навчальну діяльність молодших школярів. Основними завданнями, які випливають з мети роботи, є: - розглянути поняття неврозу; - визначити вплив неврозів на процес навчання молодших школярів; - здійснити емпіричне дослідження впливу неврозів на процес навчання у молодшій школі; - окреслити практичні рекомендації з подолання стресів і неврозів у дітей. Інформаційну базу дослідження склали підручники, наукові публікації з обраної тематики, публікації у пресі, матеріали науково-практичних конференцій, власні спостереження. Методи дослідження. У ході написання роботи використовувалися метод опитування, інтерв’ю, аналізу результатів. Структура роботи. Робота складається зі вступу, 2-х розділів, узагальнюючих висновків, списку використаних джерел та додатків.

Выводы: ВИСНОВКИ Отже, проаналізувавши усе вищевикладене, можна зробити наступні висновки та узагальнення: Найпоширенішим порушенням діяльності вищої нервової системи є неврози. Невроз – психогенний (як правило, конфліктогенний) нервово-психічний розлад, який виникає в результаті ускладнення особливо важливих для людини життєвих ситуацій. Він виявляється у специфічних клінічних феноменах за відсутності психотичних явищ. Особливості організації навчального процесу впливають не тільки на виникнення захворювань шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної системи та ін., але й на загальний психічний стан школярів. Ознакою шкільної дезадаптації можуть бути різні симптоми невротичних порушень: виснаження, підвищена відволікаємість, порушення сну (нічні кошмари, труднощі засипання, тривожний сон і т.д.), достаток страхів, обгризування нігтів, крутіння волосся, тики, нав’язливі рухи й ритуали, плаксивість, упертість, енурез, головні болі та ін. Якщо невротичні симптоми знижуються або зовсім не проявляються в період канікул - виходить, одна з основних причин виниклої проблеми - шкільна ситуація. Але якщо в початковій школі причинами розвитку невротичних реакцій є навчальна ситуація й взаємини із учителем, то в підлітковому віці фактором підвищеної тривоги стають взаємини з однолітками. Так, наприклад, у початковій школі дитина найбільше боїться спізнитися в школу й одержати погану оцінку, а в середній школі переживає із приводу відносин з однокласниками, із приводу свого статусу в колективі. У підлітковому і дитячому віці особливе значення мають дві групи психологічних факторів, які набувають хронічного характеру: перша група- неправильне виховання, негармонійна сім’я; друга група-конфліктні ситуації. Для психологічного дослідження молодших школярів необхідно використовувати комплекс доповнюючи один одного психолого-педагогічних методів, які включають спостереження, анкетування, індивідуальні та групові бесіди тощо. У 2011 році для первинного дослідження індивідуально-типологічних аспектів виникнення та проявів стресу учнів 1-го класу були використані: тест шкільної тривожності Філіпса, тест особистої адаптації Фурмана, тест на навчальний стрес (Ю.В. Щербатих), тест самооцінки стресостійкості С. Коухена й Г. Вілліансона. Вибірка – 21 дитина Про рівень адаптації, наявності дезадаптації можна судити за даними, як мінімум двох типів діагностики: за допомогою діагностики тривожності за допомогою методики Філіпса та за допомогою тесту Фурмана на виявлення рівня адаптації. На підставі даних проведеної діагностики шкільної тривожності Філіпса можна говорити про підвищену шкільну тривожність у наступних учнів: Ілля, Сергій, Настя, Ліза, Олена, Сашко, Владислава (33% вибірки). Вищенаведені показники по методиці Фурмана говорять нам про недостатньо благополучний рівень адаптації у 7 дітей (33% від вибірки). Основна робота в цьому напрямку повинна вестися у вигляді групової профілактичної роботи й індивідуальної роботи з дітьми, які мають неадаптованість. Також з дітьми були проведені тестування стресів за такими методиками: тест на навчальний стрес, розроблений Ю.В. Щербатих, тест самооцінки стресостійкості С. Коухена й Г. Вілліансона. Основними причинами виникнення стресу в учнів 1-го класу є велике навчальне навантаження й страх перед майбутнім. Найменше учнів 1-го класу хвилює проблема конфліктів у класі (можна зробити висновок про те, що клас дружний). Учнів 1-го класу хвилюються більше норми, можливо це пов’язане з однією з популярних причин стресу – "страх перед майбутнім". Рівень постійного стресу за останні 3 місяці навчання: значно зменшився в 4 дітей; незначно зменшився в 5 дітей; не змінився в 1 дитини; незначно зріс в 2 дітей; значно збільшився в 3 дітей. Проявляється стрес у класі в основному на психологічному рівні, що позначається на зниженні працездатності учнів 1-го класу, поганому сні, недостачі часу. Біологічні ознаки прояву стресу в більшості учнів 1-го класу присутні в малих кількостях. Можна зробити висновок про гарний показник здоров’я учнів 1-го класу. Основним способом зняття стресу є сон (використовують 100% опитаних). Радує те, що алкоголь, сигарети, наркотики як прийом зняття стресу в класі не використовуються. З біологічних ознак прояву стресу можна виділити частішання серцебиття й різні болі. Інші ознаки присутні в меншої частини учнів 1-го класу. При проведенні тесту, що визначає рівень самооцінки стресостійкості, середній показник стресостійкості склав 22 (середній показник по класу) з 40 можливих балів, що відповідає низькій оцінці показника самооцінки стресостійкості учнів 1-го класу, що означає неадекватність сприйняття своєї стресостійкості, тому необхідні шляхи зниження стресу й підвищення стресостійкості в дітей. Для того, щоб істотно знизити тривожність, необхідно вести багатонаправлену роботу: з дітьми, учителями й батьками. Робота повинна проходити за наступними напрямками: Перша стадія - це діагностика особистісних особливостей, сімейних відносин і взаємин з однокласниками. Друга стадія - це індивідуальна консультація з дітьми, батьками, учителями. Третя стадія - це індивідуальна або групова корекційна робота з дітьми. Четверта стадія - це повторна діагностика, що відслідковує динаміку розвитку. Одним з найбільш ефективних методів зниження тривожності може служити спеціально організований психологічний тренінг. Тренінги «Я і мої страхи» та «Я і конфлікт» допомагали дітям усвідомлювати і долати негативні риси своєї вдачі, набувати і розвивати позитивні, зіставляти свої домагання з можливостями їх досягнення, адекватно сприймати себе за допомогою позитивного і негативного образного зв’язку, долали тривожні стани, адекватно оцінювати свій емоційний стан і стан оточуючих, і відповідно до цього здійснювати самоконтроль своєї поведінки. Під час проведення занять цього блоку було важливо закріпити новий досвід спілкування, що склався у учасників групи для того, щоб діти могли вільно переносити його у власне життя. Практикувався пошук і обговорення способів поведінки, вироблення власного ставлення до конфліктної поведінки. Проведена корекційна робота показала ефективність її використання. Саме тому пропонується для практичних психологів використання тренінгових програм з дітьми.

Литература: СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Березин Ф.Б. Психическая и психофизическая адаптация человека. – Л.: Нука, 1988, - 270с. 2. Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998г. 3. Битянова М.Г. Організація психологічної роботи в школі. - М., 1997. 4. Борисова Л. Адаптація школяра /Психолог.-2002, №13.-32с. 5. Бугаева Н.Н. Комфорт молодших школярів в освітній діяльності // Нач. школа., 2004,b 2. 6. Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005. 7. Встрокнутов Н.В. Школьная дезадаптация: ключевые проблемы диагностики и реабилитации. /Школьная дезадаптация. Эмоциональные и стрессовые расстройства у детей и подростков. М., - 1995, - 58с. 8. Глазман Ж.М., Потанина А.Ю. Нарушения общения и школьная дезадаптация /Весник МГУ. – Сер. М. Психология, 2001, №3 – 35 – 46 стр. 9. Гуткін Н.И. Психологічна готовність до школи. - М.: Освіта, 1996. 10. Діагностика шкільної дезадаптації. М., 1993 11. Діагностична і коректувальна робота шкільного психолога / Під ред. И.В. Дубровіной. М., 1987. 12. Донченко Е., Овчаров А. Адаптационный невроз социума как следствие управленческого кризиса // Социология: теория, методы, маркетинг.-1999.-№1.-с. 173 – 190. 13. Есаян Н. Ф. Психосоматика детского возраста и психоанализ // Российский психоаналитический вестник. – 1993 – 1994.-№3 – 4. -С. 71 – 76. 14. Заваденко Н.Н. Школьная дезадаптация: психоневрологическое исследование/ Вопросы психологии.-1999. №4 – 124с. 15. Зеленова М.Б. Психологічні особливості педагогічного впливу на адаптацію дитини в початковій школі: Канд. діс. М., 1991. 16. Каган В.Е. Психогенні форми шкільної дезадаптації // Питання психології. 1984. d 4. 17. Кравцова Е.Е. Психологічні проблеми готовності дітей до навчання в школі. М. 1983. 18. Мухина В.С. Шестилетний ребенок в школе. – М.: Просвещение, 1990. – 135с. 19. Ніконенко В. К Адаптація першокласників до школи. // Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006. 20. Обухова Л.Ф. Вікова психологія, М., 2001. 21. Овчарова Р.В. Практическая психология образования. – М.:Академия, 2003. – 240с. 22. Основи практичної психології // В. Панок, Т.Титаренко, Н.Чепелєва та ін.: К., : Либідь, 2001. 23. Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. /Под ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988. 24. Петроченко Г. Г. Развитие детей 6–7 лет и подготовка их к школе / Под ред. А. М. Леушиной. – Минск, 1982. 25. Плескач О. Аспекты школьной адаптации/ Психология. – 2002.-№4, 25-27 с. 26. Тести для всіх // Упоряд. Т.В.Орлова; передм. О.М.Добророднєва.- з-є видання.-К.: довіра, 1996. 27. Тихонова М. Емоційна дезадаптація дітей молодшого шкільного віку / Психолог.-2003. №1 (49) – 27с.