Бюджетна система країни

Содержание:1. Державний бюджет та його функції. Форми та використання бюджетних надходжень 5 2. Бюджетний дефіцит (профіцит). Державний борг 10

Вступление:Головне місце у бюджетній системі України займає Державний бюджет. Державний бюджет – це загальнодержавний фонд коштів, з якого органи державної влади отримують кошти для матеріального опосередкування свого функціонування. Бюджет – це лише форма утворення, план формування централізованого фонду коштів і його використання. Це великий кошторис, розпис доходів і видатків, який повинен бути узгоджений по термінах надходження і використання коштів. Тобто бюджет будь-якої держави – це її фінансовий план. Але це не просто фінансовий план. Це її основний фінансовий план, оскільки в державі існує багато фінансових планів, але Державний бюджет відіграє координуючу роль по відношенню до них. Так, будь-яке міністерство має свій фінансовий план (кошторис), але він залежить від бюджету, з якого надходять асигнування, або в нього відраховуються платежі. Державний бюджет повинен забезпечувати необхідними коштами фінансування заходів економічного та соціального розвитку, що мають загальнодержавне значення, а також міждержавних відносин. Крім того, через державний бюджет здійснюється перерозподіл частини фінансових ресурсів між адміністративно-територіальними утвореннями України з урахуванням економічного, соціального, екологічного, природного стану, необхідності вирівнювання фінансового забезпечення Для успішного функціонування кожній державі необхідно запланувати можливе одержання доходів для покриття першочергових видатків. Можливості планування на далеку перспективу обмежені, тому, бюджет повинний бути пристосований до певного проміжку часу. Складання періодичного плану достатньо повного, доволі чітко і правдиво складеного, дає можливість привести в рівновагу доходи і видатки, зібрати заплановані доходи і ефективно фінансувати витрати, необхідні для виконання завдань, які Конституцією покладені на державу.

Выводы:Державний бюджет вiдiграє важливу роль в перерозподiлi ресурсiв вiдповiдно до суспiльних iнтересiв. В умовах ринкової недостатностi для бiльш ефективного розмiщення ресурсiв застосовується, як правило, високий ступiнь перерозподiлу коштiв, у той час як в досконалiй ринковiй системi практикується зменшення рiвня оподаткування пiдприємств, передача приватним iнститутам функцiй соцiального захисту. Проте й розвинені країни світу характеризуються досить високою часткою державних видатків у ВВП. Так, на середину 90-х років цей показник у Канаді становив 46 %, ФРН - 49 %, Франції - 50 %, Італії - 54 % . За допомогою бюджетної полiтики здiйснюється цiльове спрямування коштiв, яке неможливе з точки зору мiркувань поточної економiчної ефективностi, але має стратегiчне значення для суспiльства: витрати на державнi органи, оборону, соцiальний захист, науку i освiту, неприбутковi стратегiчно важливi виробництва тощо. Сучасна держава, окрім виконання своїх безпосередніх владних та соціальних функцій, несе на собі відповідальність за ефективне функціонування ринкової економіки країни, що, зрештою, забезпечує національну конкурентоспроможність. Тому державою здійснюється стимулювання економічного розвитку, формування структури ринку капіталів, товарів і послуг. Відтак державний бюджет є не лише кошторисом надходжень і витрат, але насамперед - засобом забезпечення макроекономічного збалансування та економічного зростання, фінансовим планом, який, серед іншого, передбачає відтворення умов для власного фінансування у довгостроковому періоді. Іншими словами, бюджетні ресурси повинні розглядатися як невід'ємна частина системи суспільного відтворення. Бюджет виконує унікальну функцію балансування між бажаним та можливим, перетворюючи економічну політику держави у бухгалтерсько-облікові категорії, що, власне, забезпечує практичну реалізацію цієї політики. Об'єктивний стан соціально-економічної системи накладає за посередництвом бюджетних відносин обмеження на спроможність державної політики до дії. Між тим, ці обмеження в жодному разі не повинні диктувати державну стратегію. Остання, навпаки, має бути спрямованою на "розсування" цих обмежень. Загальновизнано, що державний бюджет виконує чотири основних функції: фіскальну, регулюючу, стратегічну структурну та стимулюючу. У розвинених економіках бюджетний дефіцит використовується як один із засобів стимулювання пожвавлення та підйому виробництва, оскільки дозволяє витрачати бюджетні кошти в обсязі, більшому за обсяг доходів. Фактично бюджетний дефіцит являє собою витрати, які мають бути покриті майбутніми доходами. Тому бюджетний дефіцит є припустимим, якщо він разом із витратами на його обслуговування (відсоток по позиках, витрати на випуск облігацій та інше) не перевищує очікуваного приросту доходів наступного року. Проте стимулююча роль бюджетного дефіциту залежить як від структури видатків, так і від структури його фінансування і забезпечується інвестиційним наголосом витрат. У зв'язку з тим, що у складі консолідованого бюджету України витрати на капітальні вкладення і народне господарство у "проїдання" переважної його частини. Перетворенню надлишкових бюджетних витрат на стимул зростання перешкодило те, що приріст купівельної спроможності витрачався значною мірою на придбання імпортних товарів, не входячи до кругообігу виробничих підприємств, а стан виробничих об'єктів, куди все ж потрапляло бюджетне фінансування, був таким, що не дозволяв очікувати одержання позитивних результатів.

Литература:1. Архів новин Міністерства фінансів України за 01.02.2006р. http://minfin.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=59586&cat_id=53608 2. Бюджетний кодекс України. — Х.: ТОВ “Одіссей”, 2004. — 96 с. 3. Опарін В. М., Малько В. І.,Кондратюк С. Я. Бюджетна система: Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни. - К. : КНЕУ. - 2000. - с.17. 4. Підручник з Фінансового права: http://kniathev.narod.ru/Book/FPravo/index.htm 5. Про бюджетну класифікацію та її запровадження, Наказ Міністерства фінансів України від 27 грудня 2001 року № 604 6. Д’яконова І.І. Необхідність системного аналізу показників у плануванні бюджету і його дефіциту // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Збірник наукових праць. – Суми: Слобожанщина: Ініціатива, 1998. – С. 152-157. 7. Д’яконова І.І. Дефіцит бюджету: система показників та джерела фінансування // Вісник Національного банку України, 1999. – № 5. – С. 45-46, 0,4 д.а.