Життя й суспільно-політичні погляди Яна Гуса і Ієроніка Празького

Содержание:ЗМІСТ Вступ 3 Розділ І. Життя і суспільно-політичні погляди Яна Гуса 4 Розділ ІІ. Ієронім Празький: біографія і суспільно-політичні погляди 15 Висновки 19 Список використаної літератури 21  

Вступление:Вступ 6 липня вся Чехія відзначає День пам'яті Яна Гуса ? мислителя і проповідника, передвісника європейської Реформації. У 1412 р. Ян Гус, відлучений від католицької церкви, після виступу проти продажу індульгенцій був змушений покинути Прагу. Два роки виступав він з проповідями в Південній Чехії, поки в кінці 1414 р. його не викликали на церковний собор у Констанці. Там, на соборі, Гус у відкритій дискусії сподівався захистити своє вчення. Але до Констанци він не дістався. Незважаючи на охоронну грамоту короля Сигізмунда I, Гус був схоплений і кинутий до в'язниці. Від своїх переконань Ян Гус не відмовився, за що і був спалений на багатті. Стоячи біля місця своєї страти, Гус сказав: «В ім'я істини Євангелія, про яку я писав, проповідував і якій учив інших, я сьогодні вмираю з радістю і з доброї волі». Коли був запалений вогонь, і тіло мученика охопили язики полум'я, Ян Гус заспівав: «Ісус Христос, Син Бога Живого, помилуй мене». Ян Гус був одним із перших поборників за чистоту віри, за проведення церковної реформи, покращення соціального становища селянських мас, одним із перших відомих чехів у Європі. Його учень, Ієронім Празький, модернізуючи його вчення, відповідно теж зробив неоцінений внесок у очищення церкви. Таким чином, об’єкт нашого дослідження – історія Чехії XIV-XV ст. Предмет дослідження – життя і суспільні погляди Яна Гуса і Ієроніма Празького. Мета роботи – дослідити біографію, суспільно-політичні погляди видатних чехів Яна Гуса і Ієроніма Празького.  

Выводы: Висновки Ян Гус (1369-1415) ? професор Празького університету, народився на півдні Чехії, в м. Гусинець у селянській родині. Вивчився в цьому ж університеті на бакалавра і отримав вчену ступінь магістра вільних мистецтв. З 1398 р. він став викладати в Празькому університеті, був спочатку деканом філософського факультету, а згодом ? ректором. В 1402 р. Ян Гус, викладаючи в університеті, водночас став проповідником у Віфлеємській капелі, де проповідь велася чеською мовою. Другом і однодумцем Гуса був Ієронім Празький, який і познайомив Гуса з ідеями Вікліфа. Доктрина Яна Гуса базувалась на тезі про те, що верховним главою Церкви на землі є Христос, а не папа, виступав проти продажу індульгенцій, власності церкви тощо. Ян Гус не виступав проти існування класового суспільства, не вимагав корінних змін у власності на засоби виробництва. Він вважав цілком нормальним наявність соціальної і майнової нерівності, багатих і бідних. Чеський реформатор був активним поборником ідеї єдиної і незалежної Чехії, енергійно виступав за створення централізованої чеської держави, незмінно вимагав зміцнення королівської влади. Ієронім Празький у своїх поглядах був радикальніший за Яна Гуса, зокрема, він виступав проти ікон, святих мощей, католицьких обрядів, тощо, всіляко ратував за поширення чеської мови в богослужінні. Всенародний диспут, влаштований Яном Гусом і Ієронімом Празьким, про шкідливість індульгенцій і зловживання католицької церкви, призвів до піднесення суспільно-політичного руху. Король Вацлав IV відмовився захищати Гуса і його було вислано на південь Чехії, де вчений створив свої 15 трактатів, переклав чеською мовою Біблію. Ієронім в 1413 р. здійснив подорож на схід: Краків, Литву, Вітебськ, побував у Білорусі й Пскові. Він виступав перед керівниками держав і їхніми придворними, перед вченими магістрами і перед народом з проповідями про чеську реформацію. Популярність ідей Гуса зростала. Тоді імператор Сигізмунд викликав Яна Гуса в Констанцу, пообіцявши йому охоронну грамоту, але обдурив і кинув його у тюрму. За ним слідом поїхав його друг Ієронім. 5 липня 1415 року Яна Гуса спалили на вогнищі, а його останки викинули в Рейн, щоб не лишилось сліду. Ієроніма Празького спалили 30 травня 1416 р. Ці страти глибоко схвилювали чехів. У відповідь на страту Яна Гуса, в Чехії сформувався могутній гуситський рух, що привів до тривалих воєн з феодалами і католиками.

Литература: Список використаної літератури 1. Дворкін Ф. Слов'яни в європейській історії та цивілізації. ? К.: Дух і Літреа, 2000. – 502 с. 2. История Чехословакии: В 3-х тт. – Т.1. – М.: Изд-во АН СССР, 1956. – 416с. 3. Краткая история Чехословакии: с древнейших времён до наших дней. – М.: Наука, 1988. – 574 с. 4. Кратохвил М.В. Ян Гус. – М.: Молодая гвардия, 1959. – 176 с. 5. Липатникова Г.И. Ян Гус (к 550 летию с дня гибели)// Вопросы истории славян. – Вып.2. – Воронеж, 1966. – С. 3-24. 6. Мишко Д.І. 600 років з дня народження Яна Гуса.// УІЖ. – 1969. – №6. – С. 138-142. 7. Филиппов М.Л. Ян Гус: Его жизнь и реформаторская деятельность: Биографический очерк. – СПб.: Тип. т-ва «Общественная польза», 1891. – 78 с. 8. Флайшганс В. Ян Гус. – М.: Издание М. и С. Сабашниковых, 1916. – 663 с. 9. Фокс Д. Книга мучеников. – М., 2006. – 487 с.