Проблема «емоційного вигорання» працівників авіації

Содержание: Вступ 3 1. Загальне поняття синдрому емоційного «вигоряння» 4 2. Стадії та моделі емоційного вигоряння 15 3. Дослідження психофізіологічного статусу льотчиків авіації 23 4. Профілактика й усунення «вигоряння» 28 Висновки 32 Список використаних джерел 33

Вступление: У науковий лексикон термін “синдром емоційного вигоряння” (англ. – “burn-out syndrome”) увійшов в 1977 р. після розгляду цієї проблеми на щорічній конференції Американської психологічної асоціації. Цим терміном було позначено досить поширену ситуацію, коли співробітники медичних та соціальних служб після кількох місяців чи років сумлінного виконання своїх обов’язків “вигоряють”, виявляючи ознаки знервованості, занепокоєння, байдужості, апатії чи, навіть, цинізму (К.Маслач). Проблема швидко привернула до себе увагу науковців: емоційне вигоряння стало предметом досліджень, дискусій, занепокоєнь. Цікавість наукового співтовариства до певної проблеми відбиває кількість присвячених їй публікацій. За даними PsychLit (найбільшої в світі електронної інформаційної бази, що видається Американською психологічною асоціацією і містить відомості про психологічні публікації у книгах, монографіях, збірниках, дисертаціях, періодичних виданнях) з часу своєї появи на науковому небосхилі проблема постійно привертає зростаючий інтерес дослідників. Загальна кількість публікацій з цього питання в період з 1977 по 2002 р.р. складає майже три тисячі (за даними на 02.02 – 2762 публікації), причому майже половина з них вийшли в останнє десятиріччя. Однак, порівнюючи із накопиченим зарубіжним досвідом, стан наукової розробки проблеми у вітчизняній психології вимагає появи нових теоретичних та емпіричних досліджень, в яких було б враховано специфічні культурно-історичні особливості. Сучасний стан розробки проблеми емоційного вигоряння у вітчизняній психологічній науці характеризується відсутністю грунтовних емпіричних досліджень, порівняно із накопиченим досвідом зарубіжних колег.

Выводы: Отже, професійна діяльність працівників сфери авіації несе потенційну загрозу розвитку синдрому емоційного вигоряння (понад 70 % респондентів мають різного рівня виразності ознаки синдрому вигоряння14, c,164. Особистісні риси емоційної нестійкості, конформності, боязкості, підозрілості, схильність до відчуття провини, консерватизму, імпульсивності, напруженості, інтроверсії, і навіть локус контролю мають значення в формуванні синдрому емоційного вигоряння. Психопатологічні структури синдрому емоційного вигоряння у працівників сфери авіації багато в чому ґрунтуються на особистісній тривожності. Найбільш тісний зв'язок визначається між особистісними рисами й бентежно-депресивним компонентом вигоряння, психосоматичними і психо-вегетативними порушеннями16, c.42. Розвиток синдрому емоційного вигоряння пов'язаний зі зниженням показників психічної адаптації. Таким чином, синдром емоційного вигоряння розвивається у процесі тривалої професійної діяльності працівників авіації. В розвитку синдрому емоційного вигоряння неабиякий вплив мають, як особисті якості пілотів, так і організаційні характеристики їх діяльності.

Литература: 1. Балл Г.О., Бастун М.В., Гордієнко В.І., Красильникова Г.В., Красильников С.Р. Психологія праці та професійної підготовки особистості. – Хмельницький, 2008. – 330 с. 2. Блохіна В. П., Вітенко І. С., Спіріна І. Д., Лисиця Г. І., Кетков Д. Ф. Загальна та медична психологія: (практикум). – Донецьк: АРТ-ПРЕС, 2008. – 176 с. 3. Бойко В. В. Энергия эмоций в общении: взгляд на себя и других. – М.: ИИД Филин, 2006. – С. 210. 4. Борисова М. В. Психологические детерминанты феномена эмоционального выгорания // Вопросы психологии. – 2005. - № 2. – С. 96 – 104. 5. Бурлачук Л. Ф., Морозов С. М. Словарь – справочник по психодиагностике. – М.: Питер, 2005. – 520с. 6. Вітенко І.С. Загальна та медична психологія. – К.: Здоров'я, 2004. – 295с. 7. Гавриленко М.А. К вопросу о развитии синдрома "выгорания" // Архів психіатрії. – К., 2008. - № 4 (31). – С. 192 - 194. 8. Гринберг Дж. Управление стрессом. – СПб.: Питер, 2002. – 496 с. 9. Дорфман Л.Я., Дружинин В.Н., Коростелина К., Леонтьев Д.А., Либин А.В. Стиль человека: психологический анализ. – М.: Смысл, 2008. – 309 с. 10. Крушельницька Я.В. Фізіологія і психологія праці. – К.: КНЕУ, 2007. – 232 с. 11. Леонтьев А.Н. Становление психологии деятельности. – М.: Смысл, 2008. – 439 с. 12. Леонтьев А.Н.. Деятельность. Сознание. Личность. – М.: Смысл, 2004. – 346 с. 13. Ложкін Г.В., Сьомін С.В., Петровська Т.В., Кисельова О.О. Конфлікти у сумісній діяльності. – К.: Сфера, 1997. – 95 с. 14. Максименко С.Д., Карамушка Л.М., Зайчикова Т.В., Бондарчук О.І., Биковський В.Т. Синдром "професійного вигорання" та професійна кар'єра працівників авіації. – К., Міленіум, 2004. – 264 с. 15. Мерзлякова О. Як розпалюється "багаття емоційного вигоряння" // Відкритий урок: розробки, технології, досвід. – К.: Плеяди, 2005. - № 7-8. – С. 23-26. 16. Нємов Р.С. Психологія: загальні основи психології. Книга 1. – Рівне: Вертекс, 2008. – 576 с. 17. Орел В.Е. Исследование феномена психического выгорания в отечественной и зарубежной психологии // Проблемы общей и организационной психологии. – Ярославль, 2009. – С. 76 - 97. 18. Практикум по общей и экспериментальной психологии / под ред. А. Крылова. – Л.: ЛГУ, 2007. – 255 с. 19. Психологія: Підручник /за ред. Ю.Л.Трофімова. – К.: Либідь, 2005. – 560 с. 20. Сіткар В.І. Гендерні особливості "синдрому вигорання" у пілотів. // Психологія. - Зб. НПУ ім. М. Драгоманова. - № 1. - 2007. – С. 4-16.