Вступление:Складний сучасний стан суспільства потребує виховання гармонійно розвиненої особистості громадянина України, що буде адекватно реагувати на оточуюче середовище, зміни у ньому, на різні складні ситуації. Досить важливим у цьому плані є застосування новітніх технологій для досягнення поставленої мети. Нестабільність і протиріччя, що наявні в усіх сферах життя суспільства роблять молодь незахищеною соціальною категорією. В сучасному суспільстві виникла проблемна ситуація, в якій для реалізації соціально-політичних, економічних і культурних перетворень необхідна життєздатна молодь, яка могла б брати активну участь у розв’язанні висунутих суспільством завдань. З іншого боку – наявність певних негативних чинників у реальному житті призводить до зростання в її середовищі відповідних проявів – наркоманії, злочинності, зниження якості фізичного, інтелектуального й культурного розвитку. З метою подолання зазначених негативних явищ серед молоді та розвитку особистості кожної дитини під впливом психолога необхідний комплексний підхід до формування в молоді сталих уявлень про культуру життєдіяльності як визначальної мети та її самовизначення й самореалізації в сучасному суспільстві. Одним з ефективних підходів до запобігання й подолання проявів адиктивної поведінки молоді, зокрема дітей підліткового віку як найбільш нестійкої її частини, є, на наш погляд, психологічний тренінг – сукупності методик, спрямованих на розвиток, формування та коригування міжособистісних зв’язків, розкриття потенціалу особистості, створення сприятливого психологічного клімату в колективі, формування установок на здоровий спосіб життя. Зміст роботи тренінгу полягає в наданні дитині комплексу знань та вмінь, навчити її повноцінно жити у суспільстві. Тренінг визначають як засіб перепрограмування існуючої у людини моделі управління поведінкою і діяльністю. Існує визначення тренінгу як частини запланованої активності організації, націленої на вдосконалення професійних навичок і вмінь, чи на модифікацію атитюдів та соціальної поведінки персоналу. За визначенням Звяглова М.В., тренінгові технології являють собою ефективні «засоби психічного розвитку людини». Їхня цінність полягає у можливості подолання обмежень, які властиві традиційним методам навчання та впливу на особистість дитини. До таких обмежень, зокрема, відноситься відмінність між предметом навчальної діяльності, що є абстракцією різного ступеня узагальнення (навчальні тексти, описи, настанови), і реальним предметом діяльності, в якій знання надаються не в чистому вигляді, а загальним контекстом процесів і ситуацій. Тренінг як форма навчання має істотні переваги перед іншими формами та видами навчання, особливо коли діяльність вимагає не просто знань, а й уміння застосовувати свої знання в практичній діяльності.