Роль масової інформації в політиці

Содержание:Зміст Вступ 3 1. Поняття масової інформації в політиці 4 2. Оцінка впливу масової інформації в політиці 8 Висновки 12 Список використаної літератури 14  

Вступление: Вступ Дослідження ідентичності в сучасному суспільстві є відносно новим феноменом, активне вивчення якого почалося з другої половини вісімдесятих років XX століття. За цей період розуміння цього явища просунулося досить значно — від вивчення психологічних аспектів даної проблеми до усвідомлення її політичної ролі в сучасному світі. Підвищена увага до проблеми ідентичності пов'язана з впливом глобальних змін політичних засобів і механізмів, які забезпечують взаємодію людей у суспільстві. Свою роль у підвищенні інтересу українських дослідників до проблеми відіграла значна зміна ролі і характеру політичних інститутів, трансформація політичних ідеологій і зміна партійних, релігійних установок, актуалізація етнічного компонента самосвідомості громадян України, вплив політичної ідентифікації виборців на формування електоральної поведінки. У зв'язку з актуальністю проблеми метою дослідження є аналіз теоретичних підходів до визначення місця і ролі засобів масової комунікації в процесі політичної ідентифікації соціальних суб'єктів, в управлінні масовою політичною свідомістю і поведінкою. Вплив громадянського суспільства на соціальні відносини пов'язаний з демократизацією життя, підвищенням культурного та освітнього рівня населення, процесами глобалізації тощо. Його місцем у житті країни пояснюється інтерес науковців до соціального феномена громадянського суспільства. У вітчизняній науці до громадянського суспільства відносять політичні партії, громадські організації, незалежні ЗМІ, народ у цілому. У науковій літературі проблема громадянського суспільства ще досліджена неповно. Автору відомі наукові праці українських авторів В.П. Андрущенка, СО. Войтовича, М.І. Горлача, В.Г. Городяненка, В.Л. Осовського, А.А. Ручки, В.І. Теремка, в яких у основному розглядається роль громадської думки, що є способом формування і вияву свідомості громадянського суспільства.

Выводы: Висновки Безсумнівно, що система ЗМІ має свої закономірності, власні критерії сутності та вибору, що не належать до політичної системи. Це призводить до конкуренції, недовіри та напруженості у відносинах між ЗМІ та політиками. Врешті – решт ЗМІ повинні відображати плюралізм думок, що існує у суспільстві. Повинні висвітлюватися різні думки з однієї і тієї ж проблеми. Ефективна інформаційна система є запорукою розвитку будь – якої держави. Це дає змогу різко скоротити час на обговорення нових ідей, нових проектів, розробляти найбільш ефективну галузь економіки – економіку інформації, спрямовує країну на той самий шлях розвитку, яким іде сьогодні все людство. Ефективна інформаційна інфраструктура здатна допомогти державі в вирішенні багатьох політичних, дипломатичних, економічних , освітніх, культурних, військових та багатьох інших завдань. Старі моделі не дають сьогодні використовувати управління інформаційним простором, тому що йде катастрофічне зростання інформативних потоків, що робить процес контролю майже неможливим. Поява таких нових прогресивних комунікацій, як Інтернет, що поєднує у собі як індивідуальні, так і масові характеристики, демократизація суспільства має при цьому дуже велике значення, реакція на змінні, динамічні показники суспільства та інше. Типовими прикладами стратегічних політико-комунікаційних процесів виступають виборчі кампанії, що проводяться на загальнонаціональному, регіональному і місцевому рівнях, а також діяльність політичних партій та інших суспільно-політичних об'єднань, спрямована на залучення до своїх лав нових прихильників. Таким чином, відзначаючи достатньо високий ступінь верифікації дослідницьких підходів, політична комунікація визнається одним з найважливіших чинників легітимації влади. Процеси політичної комунікації скеровані на досягнення конкретних політичних результатів, які безпосередньо пов'язані з політичною ідентифікацією соціальних суб'єктів. Незалежно від конкретного підходу дослідники масової комунікації підкреслюють її односпрямований характер: ролі джерела і одержувача в процесі масової комунікації постійно закріплені за конкретними особами або групами. Практично всі теорії відзначають маніпулятивну роль масової комунікації в управлінні масовою політичною свідомістю і поведінкою. Розглянуті теорії головним чином досліджують механізми впливу каналів і засобів комунікації на аудиторію, зокрема, формування установок і стереотипів. Виконуючи цілий ряд функцій (пізнавальну, афектну, оцінну, поведінкову і функцію бар'єра), установки і стереотипи відіграють значну роль у формуванні образу світу як окремої людини, так і цілих великих соціальних суб'єктів, впливають на процеси соціалізації та ідентифікації. В той же час в рамках дослідження місця і ролі засобів масової комунікації в процесі політичної ідентифікації соціальних суб'єктів проблемним залишається аналіз взаємовпливу засобів комунікації в інформаційному суспільстві і чинників зворотного зв'язку між засобами комунікації і навколишнім соціально-політичним середовищем.

Литература: Список використаної літератури 1. Горлач М. І., Кремень В. Г. Політологія: наука про політику. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 840 с 2. Гелей С. Д., Рутар С. М. Політологія: Навч. посіб. – 6-е вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2007. – 309 с. 3. Піча В.М., Хома Н.М. Політологія: Навч. посібник. – К.:– Каравела; Львів: Новий світ. – 2006. – 328 с 4. Політологія: Підручник / За ред. О. В. Бабкіної, В. П. Горбатенка. – 3-тє вид., перероб., доп. – К.: ВЦ “Академія”, 2006. – 568 с. 5. Політологія: Підручник / За заг. ред. проф. Кременя В. Г., проф. Горлача М. І. – Харків: Єдиноріг, 2006. – 604 с.