Управління необоротними активами на підприємстві

Содержание: Вступ 3 1. Сутність управління необоротними активами 5 1.1. Роль та значення необоротних активів у забезпеченні ефективної діяльності підприємства 5 1.2. Особливості управління необоротними активами 9 2.Аналіз системи управління необоротними активами на підприємстві ЗАТ НВП „Більшовик” 13 2.1. Аналіз наявності та структури, динаміки основних засобів 13 2.2. Аналіз показників використання основних засобів 20 2.3. Аналіз ефективності використання основних засобів в розрізі показника фондовіддачі 24 3. Шляхи поліпшення ефективності управління необоротними активами підприємства 26 Висновки 34 Список літератури 37 Додатки 40

Вступление: Підвищення ефективності використання основних засобів підприємств є одним з основних питань у період переходу до ринкових відносин. Від вирішення цієї проблеми залежить фінансовий стан підприємства, конкурентоспроможність його продукції на ринку. Ефективна система управління необоротними активами є безпосереднім фактором підвищення ефективності виробництва. Вона є важливою складовою управління ефективністю використання капіталу. Проблема підвищення ефективності шляхів фінансування основних засобів є центральною в період переходу України до цивілізованих ринкових відносин. Політика управління необоротними активами являє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, що полягає в забезпеченні своєчасного їхнього відновлення і високої ефективності використання. Політика управління необоротними активами підприємства передбачає: 1.Забезпечення своєчасного оновлення необоротних активів у процесі їхнього використання. 2.Визначення розміру потреби в прирості необоротних активів. 3.Визначення форм задоволення потреби в прирості окремих видів необоротних активів. 4.Забезпечення підвищення ефективності використання необоротних активів. 5.Формування оптимальної структури джерел фінансування необоротних активів. Маючи ясне уявлення про роль основних засобів у виробничому процесі, чинниках, що впливають на використання основних засобів, можна виявити методи, напрями, за допомогою яких підвищується ефективність використання основних засобів і виробничих потужностей підприємства, що забезпечує зниження витрат виробництва і зростання продуктивності праці. Цими причинами підтверджується актуальність вибраної теми роботи. Значний внесок у розвиток теоретичних засад і концептуальних методичних підходів щодо вирішення проблем управління необоротними активами, внесли, зокрема, вчені – економісти та ін. Мета дослідження: проаналізувати теоретичні та методологічні засади управління необоротними активами на підприємстві. Мета дослідження визначає основні завдання: • вивчити роль та значення необоротних активів у забезпеченні ефективної діяльності підприємства; • оцінити особливості управління необоротними активами; • проаналізувати наявність, структуру та динаміку основних засобів; • провести аналіз показників використання основних засобів (коефіцієнт спрацювання, придатності, оновлення, вибуття, коефіцієнт приросту); • дослідити ефективність використання основних засобів в розрізі показника фондовіддачі; • оцінити показники фондоозброєності та виробничої потужності; • впровадити шляхи поліпшення ефективності управління необоротними активами підприємства. Предмет дослідження: система управління необоротними активами підприємства. Об’єкт дослідження: система фінансового менеджменту ЗАТ НВП „Більшовик”.

Выводы: Процес виробництва зумовлює поєднання робочої сили і засобів виробництва. Останні складаються з засобів праці (машини, обладнання, споруди і т. і.) і предметів праці (сировина, паливо, матеріали і т. п.). В вартісному вираженні вони складають виробничі фонди промисловості. До основних виробничих фондів відносяться ті засоби праці, що, знаходячись в сфері матеріального виробництва, безпосередньо беруть участь в виготовленні матеріальних благ (машини, обладнання і т. п.), створюють умови для здійснення виробничого процесу (виробничі будинки, споруди, електромережі, трубопровід і ін.), слугують для зберігання і переміщення предметів праці. Окрім основних виробничих фондів до складу основних фондів промисловості входять і основні невиробничі фонди, до яких відносяться такі об'єкти невиробничого призначення (житлові будинки, дитячі садки і ясла, школи, лікарні і інші об'єкти охорони здоров'я і культурно-побутового призначення), що знаходяться в веденні промислових підприємств (вони не безпосередньо, а побічно впливають на процес виробництва). В межах цієї роботи ми розглядаємо тільки основні виробничі фонди. Основні виробничі фонди промисловості-це засоби праці, що беруть участь в багатьох виробничих циклах, зберігаючи при цьому свою натуральну форму, а їхня вартість переноситься на продукцію, що виготовляється частинами по мірі зносу. Нематеріальні активи — активи, що не мають матеріально-речової форми або матеріально-речова форма яких не має істотного значення для їх використання в господарській діяльності, які виступають у вигляді інтелектуальної власності, довгострокових майнових прав, гудвілу (ціни фірми, зумовленої добрим іменем, діловими зв’язками), що забезпечують його власнику (власникам) певний прибуток або іншу користь протягом тривалого періоду (понад один рік). Відтворення основних засобів — це неперервний процес їх відновлення шляхом придбання нових, реконструкції, технічного переозброєння, модернізації і капітального ремонту. Відтворення основних виробничих засобів - це процес безперервного їх поновлення. Розрізняють просте та розширене відтворення. Просте відтворення основних засобів здійснюється в тому самому обсязі, коли відбувається заміна окремих зношених частин основних засобів або заміна старого устаткування на аналогічне, тобто тоді, коли постійно відновлюється попередня виробнича потужність. Розширене відтворення передбачає кількісне та якісне збільшення діючих основних засобів або придбання нових основних засобів, які забезпечують вищий рівень продуктивності устаткування. Роботу виконано за матеріалами ЗАТ НВП „Більшовик”. ЗАТ НВП „Більшовик” функціонує на ринку дуже довгий час, за цей час продукція, що випускається підприємством, зарекомендувала себе з найкращої сторони: зокрема якість її - одна з кращих у галузі, що пояснюється високою кваліфікацією спеціалістів і накопиченого досвіду на базі високої наукомісткості основного виробництва. Протягом 4-х років структура основних засобів не змінювалася. Максимальна частка припадала на будинки, споруди та передавальні пристрої та машини та обладнання, але слід відмітити зменшення частки машин на кінець 2007 року в загальній структурі основних засобів. Фондовіддача має тенденцію до зростання, що свідчить про підвищення ефективності використання основних фондів. Фондоозброєність має тенденцію до зростання, що свідчить про підвищення ефективності використання основних фондів. Основними концептуальними основами побудови стратегії поліпшення ефективності управління необоротними активами підприємства ЗАТ НВН „Більшовик” будуть наступні напрямки: у маркетинговій складовій економічної безпеки – реструктуризація маркетингового відділу та проведення рекламної кампанії; в техніко – технологічній складовій економічної безпеки – придбання нового обладнання на склад із метою скорочення витрат на персонал та автоматизації вантажно–розвантажувальних робіт; в силовій складовій економічної безпеки – організація відділу безпеки на підприємстві; в політико – правовій складовій економічної безпеки – розробка переліку документації для забезпечення економічної безпеки на підприємстві; у інформаційній складовій – впровадження інформаційної програми. На прийняття рішення про купівлю тролейбусів впливають такі мотиви: мотив зиску (купляючи тролейбус міська адміністрація знижує собівартість перевезення пасажирів); мотив визнання (чим швидше пасажир буде пересуватись по місту та комфортніше відчувати себе у міському транспорті, тим вищим буде статус міського голови). Попит на тролейбуси є еластичним. При реалізації проекту загрожуватимуть наступні види ризиків: незадовільне виконання контрагентом умов договору. На жаль ніяких дій, щодо зменшення негативних наслідків не можна застосувати, так як контрагентом підприємства виступає держава; зміни цін на сировині товари. З метою зменшення наслідків ризику пропонується ретельне прогнозування цін у коротко- та середньо тривалому плані; ризик неплатежу за поставлений товар. Ймовірність настання даного виду ризику досить велика, так як реалізовувати тролейбуси планується за допомогою лізингу на строк 4 роки; помилка управляючих. Для попередження даного виду ризику пропонується посилити контроль.

Литература: 1. Положення про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації. Затверджено Наказом Міністерства фінансів України та Фонду державного майна України від 26.01.2001 N 49/121, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 8 лютого 2001 р. за N 121/5312). (Публікації документа: Офіційний вісник України вiд 02.03.2001 - 2001 р., № 7, стор. 190, стаття 290. 2. П(С)БО 7 - Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» 3. П(С)БО 8 - Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Нематеріальні активи» 4. Баканов М. И., Шеремет А. Д. Теория экономического анализа. — М.: Финансы и статистика, 2000. — 416 с. 5. Бандурка А.М. Финансово-экономический анализ: Учебник для вузов, 1999г. 6. Беркар Коласс. Управление финансовой деятельностью предприятия. — М.: Финансы, 2001. 7. Білик М.Н. Удосконалення методичних підходів до аналізу фінансового стану підприємства.//Економіка підприємства. 2001р. №11, с. 27-34. 8. Бутинець Ф. Ф., Мних Є. В., Олійник О. В. Економічний аналіз. Практикум: Навч. посібник для студентів вузів. — Житомир: ЖІТІ, 2000. — 416 с. 9. Ванькович Д. Удосконалення системи управління фінансовими ресурсами промислових підприємств // Фінанси України. - 2002 - № 7.. 10. Воробйов Ю. М. Фінансовий менеджмент: Навч. посібник. — Сімферополь: Таврія, 2002. — Кн. 1. 11. Гаєвська Л.М. Економіка та організація діяльності фірми: Навч. посібник. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2000. – 164 с. 12. Ефимова О. В. Финансовый анализ. — 3-е изд., перераб. и доп. — М.: Бухгалтерский учет,2004. 13. Економіка підприємства: Підручник/ За ред. С. Ф. Покропивного. — К.: КНЕУ, — 1999. 14. Економічний аналіз: Навчальний посібник / М.А. Болюх, В.З. Бурчевський, М.І. Горбатюк та ін.; За ред. акад.. НАНУ, проф.. М.Г. Чумаченька. – Вид. 2-ге перероблене і доповнене – К.: КНЕУ, 2003. – 556с. 15. Зятковський І.В. Фінанси підприємств. – К.:Кондор, 2003. – 364 с. 16. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: навчальний посіб. - К.: МАУП, 2000. -152 с. 17. Крамаренко Г.О. Фінансовий аналіз і планування. – Київ: Центр навчальної літератури, 2003. – 224с. 18. Ковалев В. В. Финансовый анализ: методы и процедуры. — М.: Финансы и статистика, 2001. 19. Коробов М. Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств. — К.: Знання, 2000. 20. Поважний О.С. Оцінка фінансового потенціалу корпорації // Регіональні перспективи. – 2001. - №5 – с231-234 21. Слав`юк Р.А. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. – Київ: ЦУЛ, 2002. – 460с. 22. Уваров Р.О. Фінансовий менеджмент санації та банкрутства // Львівська збірка наукових праць. – 2000. – Вип. 9. – с. 28. 23. Філімоненков О.С. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. – К.: Ельга, Ніка-Цент, 2002. – 360с. 24. Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогін. 3-тє вид., перероб. та доп. — К.: КНЕУ, 2000. — 460 с. 25. Фінансовий менеджмент:Навч.-метод. Посібник для самостійного вивчення дисципліни / А.М.Поддєрьогін, Л.Д.Буряк, Н.Ю. Калач та ін.-К.:КНЕУ,2001.-294 с. 26. Финансовый менеджмент: теория и практика:Учебник для вузов/ Cтоянова Е.С.: 4-е изд,-М.:Перспектива,1999-656с. 27. Хедервин Карпо. Фінансово -економічний аналіз діяльності підприємств / Під ред. Ю. Н. Воропаева.- М.: Фінанси і статистика, 1996. 28. Хедферт Эрик. Техніка фінансового аналізу: Пер. с англ. / Під ред, Л. П. Бєлих.- М.: Аудит, ЮНИТИ, 1996. 29. Чернелевський Л.М. Економічний аналіз на підприємствах промисловості і торгівлі. Підручник. – К., 2003 – 312с. 30. Шеремет А. Д., Негашев Е. В. Методика финансового анализа деятельности коммерческих организаций. -М.: ИНФРА-М, 2003. -236с.