Філософія І. Канта: вчення про антиномії, теорія пізнання. Етика.

Содержание:ЗМІСТ ВСТУП 3 Розділ 1. Теорія пізнання та етичні погляди І.Канта 5 1.1. Поняття естетики 5 1.2. Теорія пізнання та етичні погляди І.Канта 7 Розділ 2. Дослідження естетики І.Канта 9 2.1. Естетика І.Канта 9 2.2. Категорії естетики І.Канта, антиномії 13 ВИСНОВКИ 22 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 24  

Вступление: ВСТУП Іммануїл Кант (нім. Immanuel Kant; 1724, Кенігсберг – 1804, Кенігсберг) – німецький філософ, родоначальник німецької класичної філософії. У своїх численних роботах стверджував, зокрема, що умова пізнання – загальнозначущі апріорні форми, що упорядковують хаос відчуттів. Ідеї Бога, волі, безсмертя, недовідні теоретично, є, однак, постулатами «практичного розуму», необхідною передумовою моральності. Центральний принцип етики Канта – категоричний імператив. Залишена Кантом спадщина понад двісті років вважається початком тих процесів, які згодом змінили увесь світ. Його критична філософія стала основою природничо-наукового матеріалізму. Хоча в більш зрілому віці він дійшов висновку, що для пояснення процесів життя тільки цього, як він називав – механістичного уявлення, недостатньо, але його теорія вже стала жити незалежним життям. Теоретичний інтерес до проблеми естетичного смаку формується у XVII ст. Це було, з одного боку, пов’язано з розвитком нових течій мистецтва XV – початку XVII ст., що ламали старі канони і породжували потребу в універсальних критеріях їх оцінки. 3 іншого боку, розвиток філософської думки, що намагалася схопити і відобразити значущі риси феномену індивідуальності, започаткований епохою Відродження, порушував питання про можливість суб’єктивної, самостійної оцінки художнього твору, яка ґрунтується на почутті естетичного задоволення або смаку. Поступово почали нашаровуватися перші уявлення про естетичний смак і суміжні поняття, що допомагають збагнути його природу. Оскільки проблема естетичного смаку неодноразово зачіпалася філософами-дослідниками, то однозначно важко дати чітке визначення даному поняттю, тому для виявлення його слід звернутися до історії його формування. Тільки дослідивши еволюцію поняття від класичної до постмодерністської естетики, та визначивши термін з різних точок зору ми, тим самим, сформуємо власну точку зору про феномен естетичного смаку на сучасному етапі становлення. Багато відомих філософів доби німецької класики досліджували питання естетичного смаку у своїх працях, зокрема І.Кант, Гегель, Ф.Шиллер, Ф.Шлегель, а також французькі мислителі Ларошфуко, Буало, Монтеск’є, Вольтер; англійці Шефтсбері, Хатчесон, Бьорк, Юм. Неможливо повністю розкрити та зрозуміти усю повноту даної теми без праць такої знакової постаті, як І.Кант.

Выводы: ВИСНОВКИ Отже, проаналізувавши усе вищевикладене, можна зробити наступні висновки та узагальнення: Естетика – цілісна система наукового знання, яка вивчає естетичну діяльність суб’єкта та її результати, зокрема в сфері мистецтва, та ін. Їй належить значна роль у формуванні духовного світу людини. Естетика – наука про чуттєве – емоційне сприйняття дійсності, про діяльність, в основі якої лежить уявлення про красу та її результати, зокрема мистецтво. Естетика Канта, з точки зору побудови системи, спирається на загальний фундамент критичної думки, бере свої проблеми та зміст із пошуків та аналізу сфери естетики у XVIII ст. ренесансна естетика розглядає мистецтво як об’єктивну дійсність культури. У Канта термін «естетичне» використовується у значенні «чуттєве». Але ці поняття не зводяться в нього одне до одного. По-перше, Кант розрізняє емпіричні відчуття (чуттєве сприйняття, відчуття) та естетичні почуття. По-друге, поняття «естетичного» у Канта володіє, на відміну від першого, предикатами всезагальності та необхідності. Проте в цих різних значеннях чуттєвого є й спільний момент, так що не випадково вони мають спільну назву: і емпірична чуттєвість, і естетичні почуття являють собою деякі модифікації стану суб’єкта. Естетичний смак не є природженою властивістю людини, його не можна зводити до психофізіологічний реакцій. Це соціальна, духовна якість людини, що формується, як і багато інших соціальних якостей, у процесі виховання і навчання. І.Кант вважав естетичний смак як центральну категорію, визначав смак як спроможність естетичної здібності судження робити загальнозначущий вибір. На суспільно–індивідуальному характері естетичного смаку наголосив I. Кант (Кант I. Критика здатності судження), в естетиці якого він виступає як центральна категорія. Кант визначив смак як «спроможність естетичної здібності судження робити загальнозначущий вибір». Завдяки смаку суб’єкт робить оцінку або формує судження, ставлячи себе на місце будь-кого іншого. Головною думкою кантівського вчення про смак є так звані антиномії смаку. Після Канта категорія естетичного смаку втрачає своє універсальне значення в естетичній теорії.

Литература: СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Бродецький Олександр Євгенович. Етика й естетика: Навч.-метод. посібник / Чернівецький національний ун-т ім. Юрія Федьковича. – Чернівці : Рута, 2005. – 72с. 2. Волошко Ірина Євгенівна, Вечірко Роман Михайлович, Пітякова Тетяна Степанівна, Лук’яненко О. М., Терещенко В. В. Етика. Естетика: Навч. посіб. / Київський національний економічний ун-т ім. Вадима Гетьмана. – 2.вид., без змін – К. : КНЕУ, 2006. – 152с. 3. Дубчак Людмила Миколаївна, Прибутько Петро Степанович. Естетика: посібник для підготовки до іспитів. – К. : Видавець ПАЛИВОДА А.В., 2007. – 124с. 4. Естетика: словник найбільш уживаних термінів (українською та російською мовами) / Харківська держ. академія культури / Галина Гаврилівна Гуріна (уклад.). – Х. : ХДАК, 2005. – 91с. 5. Кант І. Критика практичного розуму. – Київ: Юніверс, 2004. – 240 с. 6. Кант І. Пролегомени до кожної майбутньої метафізики, яка може постати як наука. – Київ: ППС-2002, 2005. – 178 с. 7. Кант І. Рефлексії до критики чистого розуму. – Київ: Юніверс, 2004. – 464 с.