Стратегії переборення проблемних ситуацій учнями молодших класів

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПРОБЛЕМНОЇ СИТУАЦІЇ НА РОЗВИТОК МИСЛЕННЯ УЧНІВ МОЛОДШИХ КЛАСІВ 6 1.1. Сутність проблемної ситуації 6 1.2. Проблемна ситуація як засіб активізації пізнавальної діяльності молодших школярів 7 РОЗДІЛ 2. ВИКОРИСТАННЯ ПРОБЛЕМНОЇ СИТУАЦІЇ ПРИ ВИВЧЕННІ ІМЕННИКА 15 2.1. Знання, уміння, навички, формовані при вивченні іменника в 2ому класі 15 2.2. Прийоми й методи введення проблемної ситуації при вивченні граматики 16 ВИСНОВКИ 31 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 33

Вступление:Актуальність дослідження. Однією із проблем, що хвилює, вчителів є питання, як розвити в дитини стійкий інтерес до навчання, до знань і потреба в їхньому самостійному пошуку. Рішення цих завдань опирається на мотиваційно-потребуючу сферу дитини. Учні початкової школи не можуть учитися «для самих себе». Іноді вони вчаться за оцінку, іноді за похвалу, іноді за подарунки. Але кожному із цих мотивів приходить кінець. Тому вчителеві необхідно формувати навчальну мотивізацію на основі пізнавального інтересу. Дитині повинна подобатися її діяльність, і вона повинна бути їй доступна. Робити з уроку в урок одне й те саме нецікаво. Але якщо учні на кожному уроці мають можливість вирішувати посильні для себе завдання самостійно, це викликає у них інтерес. Ці завдання повинні носити проблемний характер. Рішення тієї або іншої проблемної ситуації на уроці сприяє формуванню мотиву діяльності учнів, активізації їхньої пізнавальної діяльності. Курс української мови в початковій школі вміщає в себе дуже великий обсяг знань із орфографії, морфології й синтаксису. Все це не тільки необхідно дати дітям у теоретичному виді, але й відробити граматичні вміння й навички. Можна давати всі матеріали в готовому виді: познайомити із правилами, привести приклади; але можна піти іншим шляхом: дати учням можливість випробувати свої сили в умінні побачити закономірність. Щоб досягти цього, необхідно навчити дітей розуміти, з якою метою вони виконують те або інше завдання і які результати зуміли домогтися. Принципи значимості навчальної діяльності для дитини мають важливе значення. Саме проблемна ситуація на уроці дозволяє учневі відчути цю значимість. Учителеві необхідно навчити дітей спостерігати, порівнювати, робити висновки, і це у свою чергу сприяє підведенню учнів до вміння самостійно здобувати знання, а не одержувати їх у готовому виді. Дитині важко пояснити, для чого необхідна самостійна діяльність на уроці, адже не завжди результат цієї діяльності позитивний. І знову на допомогу приходить проблемна ситуація, що вносить інтерес у самостійну діяльність учнів, і буде постійним активізуючим фактором. Але, займаючись самостійною діяльністю на уроці, учні не відправляються в «самостійне плавання». Учитель ненав'язливо коректує їхня діяльність, щоб не порушувався принцип науковості при одержанні знань. Дуже часто при постановці завдання перед учнями вчитель запитує, чи знають вони що-небудь у цій області й чи зможуть вирішити поставлене завдання самостійно. Навіть якщо учні однозначно відмовляються від прийняття самостійних рішень, учитель повинен постаратися шляхом логічних питань підвести учнів до висновку, не даючи готових знань відразу. Проблемна навчальна ситуація дозволяє вирішити завдання навчальної діяльності, у якій органічно включений учень як суб'єкт діяльності. Активність роботи обумовлена протиріччям між нагальною потребою введення продуктивних творчих прийомів навчання й недостатньою розробленістю методики їхнього використання в початковій школі. Все сказане обумовило вибір теми дослідження «Стратегія переборення проблемних ситуацій учнями молодших класів». Предмет дослідження - Створення проблемної ситуації на уроці української мови. Об'єкт дослідження - Процес навчання молодших школярів. Мета дослідження - Визначити ступінь впливу проблемної ситуації на активізацію пізнавальної діяльності молодших школярів. Завдання дослідження: 1. Визначити сутність і механізм проблемної ситуації; 2. Виявити методику використання проблемної ситуації на уроці української мови; 3. Розробити прийоми роботи з використання проблемної ситуації при вивченні «Іменника». Методи дослідження: Аналіз педагогічної літератури по проблемі дослідження; спостереження; бесіда; анкетування. Методологічною основою послужили: а) теорії дієвоого підходу; б) теорія розвиваючого навчання Л.С.Вигодського. База дослідження: Робота проводилася на базі 2-А (експериментального) класу середньої школи с. Черепина Київської області. Кількість учнів - 26 чоловік. 2-Б - контрольний клас (26 учнів). Структура дослідження: робота складається із вступу, двох розділів, висновку й списку використаної літератури. У вступі обґрунтовується актуальність дослідження, розроблений науковий апарат. У першому розділі розкриті теоретичні основи використання проблемної ситуації як засобу активізації пізнавальної діяльності молодших класів. У другому розділі визначені шляхи активізації пізнавальної активності молодших школярів на основі використання проблемної ситуації при вивченні іменника у 2 класі. Завершують роботи висновки за підсумками дослідження і список використаних джерел

Выводы:ВИСНОВКИ Удосконалювання процесу навчання визначається прагненням учителів активізувати учбово-пізнавальну діяльність учнів. Суть активізації навчання молодшого школяра полягає в такій організації навчальної діяльності, при якій учень здобуває основні навички одержання знань і на основі цього навчиться самостійно «здобувати знання». Розробка даної педагогічної проблеми знайшла глибоке всебічне висвітлення в теорії педагогіки й психології. Питання про роль проблемної ситуації стало розглядатися психологами у зв'язку із завданнями активізації пізнавально-розумової діяльності учнів. Психологами доведено, що «проблемна ситуація» виявляється головним засобом активізації учбово-пізнавальної діяльності учнів та керування процесом засвоєння нових знань. Педагогічна практика показує, що виникнення проблемної ситуації і її усвідомлення учнями можливо при вивченні майже кожної теми. Підготовленість учня до проблемного навчання визначається, насамперед, його вмінням побачити висунуту вчителем проблему, сформулювати її, знайти рішення й вирішити її ефективними прийомами. На основі аналізу психолого-педагогічних досліджень можна зробити висновок, що проблемна ситуація являє собою ускладнення нових знань і дій. У проблемній ситуації учень ставиться перед протиріччями й потребою самостійного пошуку виходу із цих протиріч. Основними елементами проблемної ситуації є питання, завдання, наочність, завдання. Питання має першорядне значення, тому що стимулює й направляє розумову діяльність учнів. Завдання є важливим фактом підвищення пізнавальної активності учнів. Наочність служить інструментом «схоплювання» узагальненого «бачення» змісту нових абстрактних понять і уявлень і полегшує формування наукових понять. Людство постійно розвивається, потік інформації постійно збільшується, але строки її інтерпретації в школі залишаються колишніми. Пріоритет віддається усвідомленому засвоєнню знань. При цьому другорядні не настільки значимі факти служать або загальним фоном розвитку даної наукової області, або зовсім не приймається в увагу. Тим самим здійснюється координація найбільш значимих понять, їхня систематизація, що дозволяє бачити не окремі факти, а цілісну картину явища. Опора на мотиваційну сферу дозволяє утримувати увагу до даного предмета, розвиваючи не тільки інтелектуальні, але й особистісні якості учнів. Учити, використовуючи традиційні форми, не оптимально. Тому саме за проблемним навчанням майбутнє сучасної школи.

Литература:1. Айдарова Л.И. Психологические проблемы обучения младших школьников. – М., 1978. 2. Актуальные проблемы методики обучения в начальных классах /под ред. Н.С. Рождественского, Р. А. Фомичевой. – М, 1977. 3. Бабанекий Ю.К. Проблемное обучение как средство повышения эффективности учения школьников. – РнД, 1990. 4. Баранов С.П. Сластенин В. А. Педагогика. – М., 1986. 5. Баранов С.П. Сущность процесса обучения. – М., 1981. 6. Беспалько В. П. Новые методы и средства обучения. – М., 1968. 7. Бийков Ф.Я. Воспитание у школьников интереса к последовательной работе // Советская педагогика. – 1965. – №7. 8. Брушлинский А.В. Психология мышления и проблемного обучения. – М., 1963. 9. Вахтеров В. П. На первой ступени. – М., 1990. 10. Вильков Л.В. Познавательная деятельность учащихся при проблемном характере обучения. – М., 1966. 11. Выготский Л.С. Избранные психологические исследования. – М., 1956. 12. Выготский Л.С. Педагогическая психология. – М., 1991. 13. Вяткин Л. Методика проблемного обучения. – С., 1971. 14. Герасимов С. В. Когда учение становится привлекательным. – М., 1993. 15. Гоноболин Ф.Н. Психология младшего школьника. – М., 1973. 16. Давыдов В.В. Проблемы развивающегося обучения. – М., 1986. 17. Давыдов В.В. Психологическое развитие в младшем школьном возрасте. – М., 1993. 18. Данилов М.А. Процесс обучения в начальной школе. – М., 1960. 19. Дистервег А. Избранные педагогические сочинения. – М., 1963. 20. Добрынина Л.Н. Опыт работы по русскому языку в начальных классах. – М., 1987. 21. Дорно И.В. Проблемное обучение в школе. – М., 1972. 22. Заботин В.В. О познавательной роли вопросов в обучении // Советская педагогика –19б7. – №9. 23. Загвязинский В.И. Проблемность в школьном обучении. – Т., 1971. 24. Занков Л.В. О начальном обучении. – М., 1963. 25. Ильина Т.А. Педагогика. – М., 1984. 26. Ильницкая И.А. Проблемная ситуация и пути создания на уроке. – М., 1965. 27. Ильницкая И.А. Проблемная ситуация как средство активизации учащихся на уроке. Автореферат кан. Диссертации. – М., 1972. 28. Каган М.С. Человеческая деятельность. – М., 1974. 29. Кадян Г.Б. Проблемные ситуации в обучении. – М., 1963. 30. Казанский Н.И. Назарова Т. С; Дидактика. – М. ,1983. 31. Коменекий Я.А. Избранные педагогические сочинения. – М., 1955. 32. Коротеев Б.Н. Ученье - процесс творческий. – М., Просвещение, 1960. 33. Кудрявцев В.Т. Проблемное обучение - истоки, сущность, перспектива. – М., 1991. 34. Кудрявцев Г. В. О проблемном обучении как основе умственного развития. – М., 1966. 35. Кудрявцев Г.В. Исследования и опыт проблемного обучения // Высшая школа. – 1969. – №5. Матюшкин А.М. Проблемные ситуации в мышлении и обучении. – М., 1972.