Напрямки використання ігрових методів в соціальній роботі з дітьми дошкільного віку.

Содержание: ЗМІСТ ВСТУП 3 1.ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ НАПРЯМКІВ ВИКОРИСТАННЯ ІГРОВИХ МЕТОДІВ В СОЦІАЛЬНІЙ РОБОТІ З ДОШКІЛЬНИКАМИ. 7 2.ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ ІГРОВИХ МЕТОДІВ У РОБОТІ СОЦІАЛЬНОГО ПРАЦІВНИКА З ДІТЬМИ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ 19 ВИСНОВКИ 32 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 36

Вступление: Вступ Актуальність дослідження Серед технологій, які використовує в своїй роботі із дошкільниками соціальний працівник чинне місце посідають ігрові технології, так як гра належить до традиційних і визнаних методів навчання й виховання дітей дошкільного віку. Цю тему досліджували науковці й методисти Артемова Л.В., Мацько Н.Д., Богуш А., Якименко С.І. та інші. Цінність цього методу полягає в тому, що в ігровій діяльності освітня, розвиваюча і виховна функції діють у тісному зв`язку. Гра як метод навчання організовує, розвиває вихованців, розширює їхні пізнавальні можливості, виховує особистість. Специфіка ігрової діяльності в системі соціально–педагогічної роботи полягає в профілактичній, превентивній спрямованості гри як засобу організації змістовного дозвілля, запобіганні асоціальній діяльності дітей та підлітків. Метою таких ігор може бути як безпосередній розвиток якостей особистості, так і демонстрація творчого стану учасників, їх позиції і можливих (навіть віддалених) перспектив розвитку. Програвання певних ситуацій, залучення учасників гри до ситуації вибору є реальним шляхом розвитку творчої особистості, а саме таких її якостей, як : творчий інтерес, допитливість, бажання пізнати себе, впевненість у своїх силах, творчий оптимізм тощо. Наявність цих показників є характерною ознакою творчої діяльності. Гра є одним з інструментів в арсеналі соціального працівника в процесі розв'язання проблеми організації життя виховного колективу ще й тому, що її можна застосувати з метою діагностики, психокорекції міжособистісних стосунків. Крім того, гра сприяє духовному і фізичному звільненню, зняттю напруги, посиленню відчуття радості від подолання певних труднощів, перешкод. Під час гри людина відчуває насолоду від вільного прояву своїх здібностей. Ця ситуація ігрової творчості, що неодноразово повторюється, закріплюється і створює певний «творчий ключ», яким кожний соціальний працівник може користуватися у своїй діяльності. «Творчий ключ» – це вміння свідомо, енергійно, в будь який час діяльності вмикати внутрішні резерви, стимулювати творче почуття, оптимізм. Таким чином, гра є провідним методом роботи соціального працівника із дошкільниками. Темою даної курсової роботи є напрямки використання ігрових методів в соціальній роботі з дітьми дошкільного віку. Аналіз літератури по темі курсової роботи. Аналіз сучасних досліджень в галузі дошкільного дитинства (Л.В. Артемова, О.Л. Богініч, А.М. Богуш, З.Н. Борисова, Н.В. Гавриш, Н.М. Голота, О.Л. Кононко, Н.М. Кот, С.О. Ладивир,.П. Печенко, Т.І. Поніманська, Н.В. Рогальська, Г.В. Сухорукова та ін.) свідчить про інтенсивні пошуки вчених і практиків щодо оновлення змісту освіти й виховання дітей, реалізації особистісно орієнтованих виховних технологій, організаційно-педагогічних умов функціонування освітніх закладів різних типів, психолого-педагогічних умов оптимального розвитку дітей у сім'ї та дошкільних навчальних закладах. У всіх дослідженнях пріоритетними є особистість дитини, обґрунтування умов її розвитку. Питання діяльності соціального працівника в загальноосвітніх закладах вивчали вітчизняні дослідники О. В. Безпалько, В. Г. Бочарова, Т. Г. Веретенко, І. Д. Звєрєва, А. Й. Капська, Л. Г. Коваль, С. Р. Хлебік та ін. Соціально-педагогічні аспекти виховання дітей дошкільного віку досліджували Т. Алєксєєнко, С. Болтівець, О. Кононко, Т. Поніманська та ін. Науковці розкривають зміст соціального виховання дошкільнят, наголошують на важливості співпраці з батьками, потребі у розширенні функцій дошкільного навчального закладу шляхом запровадження соціально-педагогічного патронату сімей, що виховують дітей дошкільного віку, в тому числі з вадами психічного розвитку, які з різних причин не відвідують ДНЗ. Однак при написанні даної курсової роботи натикнулись на проблему відсутності літератури, яка присвячена безпосередньо тематики даної курсової роботи. Тому при написанні використовували різні дослідження, які стосуються організації ігрової діяльності дошкільників в цілому, статті з організації роботи соціального педагога. Так надамо характеристику основних робіт. В статі Опехи І. «Використання ігрових технологій в закріпленні знань про природу у дітей молодшого дошкільного віку» обґрунтовується думка автора про те, що використання дидактичних ігор в певній системі (від простого до складного), у підпорядкуванні єдиної мети, побудованих на конкретному навчальному матеріалі і керованих педагогом, може розглядатися як ігрова педагогічна технологія. Ковальчук Л.В. у статті «Специфіка ігрової діяльності в системі соціально-педагогічної роботи в умовах вулиці» розкриває особливості проведення ігор з дітьми різного віку в умовах вулиці. У змісті статті «Роль гри в навчальному процесі як засобу, що формує пізнавальну діяльність дітей дошкільного віку» Ізотова Л.В. розкриває роль вихователя у виховному процесі, що дає можливість активізувати навчальну діяльність дошкільників та служить формуванню їх світогляду. Для дітей гра-відкриття світу, в якому вони вчаться жити, пізнавати добро і самого себе. У грі виявляються їхні індивідуальні особливості, інтелектуальні можливості, Тельчарова О.П. у статті «Вплив режисерських ігор на розвиток активності дошкільника» розкриває особливості використання режисерських ігор у роботі із дошкільниками. Кагарлицька О. у статті «Соціальна адаптація дітей дошкільного віку засобами ігрової діяльності» розкриває сутність соціальної адаптації, описує реалізацію ігрових технік у роботі з дітьми, які полегшать адаптацію малюків до нових соціальних умов, допоможуть їм адекватно сприймати себе та інших людей. З підручника Большебратської Е.Е. «Пісочна терапія» використовували принципи роботи в даному напрямку при роботі з дошкільниками. Для аналізу особливостей роботи соціального педагога використовували матеріали підручників Шахрая В.М. «Технології соціальної роботи» та Тюпті Л.Т. та Іванової І.Б. «Соціальна робота». Об’єкт дослідження: процес використання ігрових методів в соціальній роботі з дітьми. Предмет дослідження: напрямки використання ігрових методів в соціальній роботі з дітьми дошкільного віку. Мета дослідження: розкрити та обґрунтувати основні напрямки використання ігрових методів в соціальній роботі з дошкільниками. Завдання дослідження: – описати основні напрями роботи соціального педагога, в яких використовуються ігрові методи; - описати особливості використання ігрових методів. Методи дослідження: аналіз теоретичної літератури з даної тематики.

Выводы: ВИСНОВКИ Період дошкільного дитинства відіграє важливу роль у становленні особистості, оскільки він є сенситивним у формуванні її первинного світогляду, самосвідомості, розвитку соціальних властивостей тощо. Так як гра є провідним видом діяльності дошкільників, саме цей вид діяльності доцільно використовувати у роботі із дошкільниками. У грі найповніше проявляються індивідуальні особливості, інтелектуальні можливості, нахили, здібності дітей. Гра належить до традиційних і визнаних методів навчання і виховання дітей. Цінність цього методу полягає в тому, що в ігровій діяльності освітня, розвивальна і виховна функції діють у тісному зв`язку. Гра як метод навчання організовує, розвиває дітей, розширює їхні пізнавальні можливості, виховує особистість. Діти у ігровому підході не відчують спроби керувати ними, не відчують межі між дорослими та дітьми, більше розкриються мимоволі, граючи. Реалізація ігрових технік у роботі з дітьми полегшує адаптацію малюків до нових соціальних умов, допомагає їм адекватно сприймати себе та інших людей, опановувати конструктивні форми поведінки й основи комунікабельності, гра також допомагає визначити конфліктні зони у сім’ї та допомогти їх розв’язанню. Враховуючи вищезазначене гра стає важливим та необхідним інструментом в роботі соціального працівника із дошкільниками. Соціальна робота є специфічним видом професійної діяльності щодо надання державного і недержавного сприяння людині з метою забезпечення культурного, соціального і матеріального рівня її життя. Соціальний працівник – це особа, фах якої – соціально-педагогічна робота й освітньо-виховна діяльність. Як спеціаліст він організовує взаємодію освітніх та позанавчальних установ, сім'ї, громадськості з метою створення в соціальному середовищі умов для соціальної адаптації та благополуччя дітей та молоді в мікросоціумі, їхнього всебічного розвитку. Головна особливість соціально-педагогічної роботи – вміння соціального працівника визначати проблеми та потреби особистості на різних рівнях: індивідуальному, міжособистісному та суспільному. Основні завдання соціального працівника полягають в організації цілеспрямованої фахової допомоги сім'ї у вирішенні її психолого-педагогічних та соціальних проблем; формуванні соціально-педагогічної компетенції сім'ї; забезпеченні всебічного розвитку дитини дошкільного віку відповідно до її задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних, психічних та фізичних особливостей, культурних потреб, формуванні в неї моральних норм та створення умов для її соціалізації; наданні комплексної психолого-педагогічної, корекційно-розвивальної допомоги дітям дошкільного віку, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, тривалого лікування та реабілітації; здійсненні допомоги у створенні доцільних психолого-педагогічних умов виховання дитини відповідно до її віку, індивідуальних особливостей та потреб своєчасного і всебічного розвитку тощо. Виділяють наступні психолого-педагогічні умови організації гри в процесі соціально-педагогічної діяльності, а саме : – зацікавлення гравців метою, змістом, структурою гри; – забезпечення дітей необхідним обладнанням для удосконалення відомих ігор чи створення нових; – привчання учасників до контролю, корекції, саморегуляції дій під час гри; – залучення гравців до створення різних творчих мікрогруп, об'єднань під час проведення гри; – використання змагання як засобу стимуляції творчої активності гравців; – створення атмосфери морального захисту кожної дитини; – внесення в кожну гру елементів романтики, загадковості, несподіваності; – сприяння можливості реалізації організаторських, комунікативних та інших здібностей як організатором гри, так і гравцями; – визначення ігротехніком свого місця в кожній грі таким чином, щоб не заважати виявленню певних якостей особистістю дитини; – застосування ігор, складність яких змушує учасників «підтягувати» рівень своїх можливостей до найвищого. Діяльність спеціалістів даного рівня базується на принципах співпраці і розуміння, відкритості і конфіденційності, своєчасної соціальної допомоги і підтримки, пріоритетності профілактики психосоціальних проблем, визнання цінності особистості клієнта і значущості його проблем. Серед усіх напрямів діяльності соціального працівника в даній роботі ми розглядали тільки такі напрямки, в яких можливе використання ігрових методів: • допомога родині у вихованні дітей, корекція відхилень та розв’язання конфліктних ситуацій; • робота з дітьми з особливими потребами та їхніми батьками, створення сприятливого навчально-розвивального інклюзивного середовища; • супровід процесу соціальної адаптації дитини та батьків до дошкільного навчального закладу, робота з дезадаптації; • організація змістовного дозвілля дошкільнят. Розглянули більш детально особливості організації дидактичних ігор для занять з дошкільниками для вирішення завдань навчання та виховання. Охарактеризували творчі ігри, які становлять найбільш насичену типову групу ігор дошкільнят. Творчими їх називають тому, що діти самі визначають мету, зміст і правила гри, відображаючи здебільшого навколишнє життя, діяльність людини та відносини між людьми. Значна частина творчих ігор — це сюжетно-рольові ігри "в когось" або "в щось". Усвідомлюючи, що гра — не справжнє життя, малюки тим часом по-справжньому переживають свої ролі, відверто виявляють своє ставлення до життя, свої думки та почуття, сприймають гру як важливу справу. Насичена яскравими емоційними переживаннями, сюжетно-рольова гра залишає в свідомості дитини глибокий слід, який позначається на її ставленні до людей, їхньої праці, взагалі до життя. У режисерській грі дитина як режисер і водночас "голос за кадром" організовує театрально-ігрове поле, акторами і виконавцями в якому є ляльки. В іншому випадку акторами, сценаристами, режисерами виступають самі діти, які під час гри домовляються про те, хто яку роль виконуватиме, що робитиме. Творчі ігри сприяють розкриттю особистості дитини, знімають напругу, стрес, допомагають вирішувати конфлікти. Більшість сюжетних ігор колективні, в них дитина навчається узгоджувати свої дії з діями інших гравців, не вередувати, діяти організовано, як того вимагають правила Також розглянули особливості організації ігор на вулиці, так як дана ситуація має ряд особливостей і відрізняється від роботи вдома та у дошкільному закладі. Даний вид діяльності потребує від соціального працівника певних навичок з організації ігрової діяльності. Можемо зазначити, що гра у роботі соціального працівника – результативний інструмент, який дозволяє вирішувати ряд проблем.

Литература: Список використаної літератури 1. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку “Я у Світі” / Наук. кер. та заг. ред. О. Л. Кононко. – 3-тє вид., випр. - К.: Світич, 2009. – 430ºс. 2. Бєлецька І. В., Юрків Я. І. Діяльність соціального педагога в контексті організації змістовного дозвілля розумово відсталих дітей // Соціальна педагогіка: теорія та практика. - 2010.- № 4. – С.34-37. 3. Большебратская Э.Э. Песочная терапия: Петропавловск, 2010 – 74с 4. Возможности обучающих игр// Обществоведение в школе.-1998.-N2.-С.46-47 5. Гавриш Н., Іванова А. Гра – стратегія як засіб формування творчої особистості //Дошкільне виховання. – 2004. – №1. – С.8-10. 6. Дидактические игры и занятия с детьми раннего возраста. Пособие для воспитателей дет. садов. / Под ред. С.Л. Новоселовой; Изд. 3-е, испр. - М.: Просвещение, 2007 –152 с. 7. Дидактичні ігри // Бібліотечка вихователя.– 2004.– № 7-8. – С. 65-70. 8. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології. Навчальний посібник. – К.: Академвидав, 2004. – 352 с. 9. Захарова Н.М. Адаптація дітей до дитсадка // Дошкільне виховання. – 2006. – №4. 10. Игра дошкольника / Л.А.Абрамян, Т.В.Антонова, Л.В.Артемова и др.; Под ред. С.Л.Новоселовой. – М.: Просвещение, 2001. – 286 с 11. Игры и занятия с детьми раннего возраста, имеющими отклонения в психофизическом развитии: Книга для педагогов /Под ред. Е.А. Стребелевой, Г.А. Мишиной. - М.: Полиграф сервис, 2002. - 128 с. 12. Ізотова Л.В. Роль гри в навчальному процесі як засобу, що формує пізнавальну діяльність дітей дошкільного віку// Педагогічна теорія і практика. Збірник наукових праць. – 2010.-№1.- С.16-20. 13. Кагарлицька О. Соціальна адаптація дітей дошкільного віку засобами ігрової діяльності // Педагогіка. - 2005. - №2. – С.12-18 14. Капська А.Й. Технології соціально-педагогічної роботи. – К., 2000. – 254с. 15. Ковальчук Л.В. Специфіка ігрової діяльності в системі соціально-педагогічної роботи в умовах вулиці// http://s-journal.cdu.edu.ua/base/2008/v3/v3pp119-121.pdf 16. Кононко О.Л. ?Стратегічна мета виховання – життєва компетентність дитини?// Дошкільне виховання. – 2009. - № 5. –C. 12-15 17. Кравченко Т.В. Соціалізація особистості і соціальне середовище // Теоретико-методологічні проблеми дітей та учнівської молоді: Зб. Наук. пр. – К., 2006 – Вип.9. Кн.2. – С. 23–29. 18. Кудрявцев В. Инновационное дошкольное образование: опыт , проблемы и стратегия развития // Дошкольное воспитание. –2004. – №11. – С.64.-66 19. Лукашевич М. П., Мигович I. I.Теорія і методи соціальної роботи. Навч. посіб. — 2-ге вид., доп. і випр.— К.: МАУП, 2003. — 168 с 20. Малєєва О. В. Психологічні особливості дезадаптації та її корекція у страших дошкільників засобами ігрової терапії// Проблеми сучасної педагогічної освіти. – 2008. № 19.Частина 1. – С.32-33. 21. Михайленко Н. Я., Короткова Н.А. Организация сюжетной игры в детском саду: Пособие для воспитателя. 2-е изд., испр. - М.: Издательство «ГНОМ и Д», 2000. - 96 с. 22. Опеха І. Використання ігрових технологій в закріпленні знань про природу у дітей молодшого дошкільного віку// Вісник Інституту розвитку дитини. Збірник наукових праць. 2010.- №7. – С.33-37 23. Печенко І.П. Соціалізація особистості у дошкільному дитинстві у просторі дитячої субкультури // Збірник наук. пр. Полтавського держ. ун-ту ім. Н.В. Короленка – Полтава, 2005 – Вип. 6 (45). Серія «Педагогічні науки».- 86 c 24. Приходченко К.І. Процес соціалізації навчаючих через гру у творчому освітньо-виховному середовищі// Наукова скарбниця освіти Донеччини.- 2010. - № 1 (6). –С.46-50. 25. Проблемы дошкольной игры: Психолого-педагогический аспект / Под ред. Н.Н.Поддьякова, Н.Я.Михайленко. – М.: Педагогика, 2007. – 192 с. 26. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям // Вибр. твори : в 5 т. / Василь Олександрович Сухомлинський. – К. : Рад. шк., 1977. – Т. 3. – С. 9–279. 27. Тельчарова О.П. Вплив режисерських ігор на розвиток активності дошкільника// Проблеми вищої педагогічної освіти у світлі рішень II Всеукраїнського з'їзду працівників освіти : матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. Ч. 4 / М-во освіти і науки України, Нац. пед. ун-т ім. М. П . Драгоманова. - К : НПУ, 2001. – С. 62-66 28. Тюптя Л.Т., Іванова І.Б. Соціальна робота: Теорія і практика. - К.: ВМУРОЛ «Україна», 2004. - 408 с. 29. Чепка О.В. Гра як засіб терапевтичного впливу на особистість дитини дошкільного віку //Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України "Проблеми загальної та педагогічної психології". – 2009.- № 11(9)- С.503-512. 30. Шахрай В.М. Технології соціальної роботи. Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 464 с. 31. Эйдемиллер Э. Г., Добряков И. В., Никольская И. М. Семейный диагноз и семейная психотерапия. Учебное пособие для врачей и психологов. Изд. 2-е, испр. и доп. — СПб.: Речь, 2006, 352 с